Справа № 22-а-23312/08 Головуючий у 1-й інстанції -Нечепоренко Л.М.
Суддя-доповідач - Земляна Г.В.
01 вересня 2009 року колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Заяць В.С., Кузьменко В.В.
при секретарі Дехтяренко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 17 квітня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Рокитнянського районого суду Київської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки у сумі 5125 гривень та стягнення недоплаченої одноразової компенсації на оздоровлення за 2005-2007 роки в сумі 13500 гривень.Заявлені вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно у порушення вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»сплатив позивачці щорічну одноразову допомогу і компенсацію у сумі менший ніж встановлено вказаним законом.
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 17 квітня 2008 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації в частині відмови провести перерахунок та виплати щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації на користь позивача щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 3270 гривень та одноразову компенсацію в сумі 4760 гривень 40 копійок, а всього 8030 гривень 40 копійок. В інший частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішеннямУправління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації подало апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
У суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 заперечував проти апеляційної скарги, вважаючи, що судом постановлено законне рішення.
До суду апеляційної інстанції представник відповідача (апелянт) не з'явився. Про день і час та місце слухання справи був сповіщений належним чином і завчасно.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, та інвалідом ІІ групи, має 1 категорію, та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації, що підтверджено копією посвідчення (арк.спр.6)
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції від 09.07.2007р.) передбачено, що щорічна разова допомога на оздоровлення учасником ліквідації аварії на ЧАЕС інвалідом І групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, одноразова компенсація інваліду ІІІ групи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, інваліду 11 гру3ппи 45 мінімальних заробітних плат та виплачується громадянам за місцем їх проживання і розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідачем 2005-2007 роках позивачу сплачено щорічну грошову допомогу на оздоровлення та одноразову компенсацію в розмірах встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач вважає, що він отримував допомогу та компенсацію значно нижчу, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав, порушених неправомірними діями відповідача.
Розглядаючи питання про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості з виплати одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005 рік, колегія суддів вважає, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 Кодекса адміністративного судочинства України, відповідно до частини 2 якої, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Слід зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За частиною 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
При цьому в свої заперечення представник відповідача наполягав на застосування строків позовної давності. (арк.спр.14).
Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.
Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Судом першої інстанції зазначено, що позивачем не пропущено строк для звернення, оскільки він тільки в серпні 2007 році дізнався про порушення своїх прав з листа Управління праці та соціального захисту населення Рокитянської районної державної адміністрації Київської області.
Однак, як встановлено, судовою колегією, про порушення свого права на отримання допомоги на оздоровлення у передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі позивач мав дізнатися в момент отримання такої допомоги, проте позов було подано лише у січні 2008 року, тому позивачем пропущено строк на звернення до суду.
Позовні вимоги в частині стягнення щорічної допомоги за 2006 рік також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року, дію абзацу другого частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562. Окрім того, відповідач керувався п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Як встановлено колегією суддів, відповідачем щорічна допомога та одноразова компенсація на оздоровлення позивачу була виплачена у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», у зв'язку з чим позовні вимоги за цей період є безпідставними.
Крім того, в цій частині позовних вимог позивачем також пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести виплату грошової допомоги та одноразової компенсації на оздоровлення за 2007 рік є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З таким висновком суду можна погодитися, однак при вирішенні даної вимоги судом першої інстанції не в повній міри мотивовано обґрунтування задоволення даної позовної вимоги.
Так, статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасникам ліквідації 1 категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, інвалідам ІІ групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, виплата одноразової компенсації в розмірі 45 мінімальних заробітних плат інвалідам ІІ групи та в розмірі 30 мінімальних заробітних плат інвалідам ІІ групи.
Однак, п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію частини 4 вказаної норми Закону було зупинено. А тому, відповідно до ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем зазначена допомога у 2007 році була виплачена позивачу у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Зі змісту ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
За наведених обставин, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
При цьому судова колегія зазначає, що відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2007 рік 28 серпня 2007 року (а.с.24) у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, порушив права позивача на отримання щорічної допомоги та одноразової компенсації на оздоровлення у розмірі, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», положення якого мають пріоритет над підзаконним нормативно-правовим актом та були чинними на момент виплати позивачу допомоги на оздоровлення.
Суд першої інстанції правильно поширив дію рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року, яке має перспективне значення, на правовідносини, що виникли після його ухвалення. Через що вимоги позивача про стягнення на його користь недоплачених сум щорічної допомоги та одноразової компенсації на оздоровлення за 2007 рік підлягають задоволенню, так як судом встановлено, що дії відповідача під час сплати разової допомоги у серпні 2007 року носили протиправний характер.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача недоплаченної щорічної допомоги за 2005,2005 роки та одноразової компенсації не підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції вийшовши за межі заявлених позовних вимог, без мотивовано за власної ініціативи вийшов за межі позивних вимог і визнав неправомірними дії відповідача.
акції ом першої інста6нції зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 99,100,101,160, 196, 198, 202, 203, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рокитянської районної державної адміністрації Київської області задовольнити в частині.
Постанову Рокитянського районногосуду Київської області від 17 квітня 2008 року скасувати.
Постановити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити в частині.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Рокитянської районної державної адміністрації Київської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2007 роки відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно розміру мінімальної заробітної плати.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині відмовлено.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 04 вересня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: В.С.Заяць
В.В.Кузьменко
Повний текст постанови виготовлений 04 вересня 2009 року.
Справа № 22-а-23312/08 Головуючий у 1-й інстанції -Нечепоренко Л.М.
Суддя-доповідач - Земляна Г.В.
(вступна та резолютивна частина)
01 вересня 2009 рокуКолегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Заяць В.С., Кузьменко В.В.
при секретарі Дехтяренко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Рокитянської районної державної адміністрації на постанову Рокитянського районного суду Київської області від 17 квітня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитянської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації,
Керуючись ст.ст.4, 8-11, 99,100,101,160, 196, 198, 202, 203, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рокитянської районої державної адміністрації Київської області задовольнити в частині.
Скасувати постанову Рокитянського районогосуду від Київської області від 17 квітня 2008 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Рокитянської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2006 рік та одноразової компенсації в сумі 4760 гривень 40 копійок.
У задоволенні позову в цій частині відмовити.
Цю ж постанову змінити, зобов'язавши Управління праці та соціального захисту населення Рокитянської районної державної адміністрації Київської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2005 роки відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
У задоволенні адміністративного позову в цій частині відмовити.
В решті постанову Рокитянського районогосуду від Київської області від 17 квітня 2008 рокузалишити без змін.
Повний текст постанови виготовлений 04 вересня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 04 вересня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: В.С.Заяць
В.В.Кузьменко