Справа №
2-2516/09
(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)
25 вересня 2009 року
Індустріальний районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
головуючого - судді Галічого В.М.
При секретарі - Власенко М.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу, -
Позивачка у липні 2009 р. звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В
обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що з 07.07.2006 р. перебуває з
відповідачем у шлюбі, який було зареєстровано Індустріальним відділом РАЦС
Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області за
актовим записом № 410. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя з відповідачем
не склалось, почуття любові між сторонами втрачене, з грудня 2007 року вони
припинили сімейно-шлюбні стосунки і з цього часу проживають окремо, примирення
між ними не є можливим.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала, на його задоволенні наполягала.
Відповідач в судові засідання у справі не з'являвся, про день та час їх
проведення повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомляв.
За таких обставин на підставі ч. 4 ст. 169 ЦПК України відповідач вважається
повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без
поважних причин, що є підставою для вирішення справи на підставі наявних у ній
даних і доказів і постановлення заочного рішення.
Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні
вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 07.07.2006 р. перебувають у шлюбі, зареєстрованому
Індустріальним відділом РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції
Дніпропетровської області за актовим записом № 410 (а.с. 7), від якого мають
неповнолітню дитину - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року
народження (а.с. 8).
Як вбачається з пояснень позивачки, на ґрунті несумісності характерів, різних
поглядів на життя, відсутності спільних інтересів, стосунки сторін погіршилися,
а з плином часу зовсім охолонули. З грудня 2007 року вони припинили сімейно-
шлюбні відносини, спільне проживання та ведення спільного господарства. Сімейні
відносини між сторонами з часу їх припинення відновлені не були.
Вирішуючи позовні вимоги, суд приходить до наступного. Ч. 2
статті 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання
шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження
шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають
істотне значення.
Як встановлено в судовому засіданні з пояснень позивача, сторони
припинили фактичні сімейно-шлюбні відносини понад півтора роки тому, за час
який минув за цей період ніхто з них спроб до поновлення родини не приймав і
такого бажання в теперішній час не має. Відповідач, будучи належним чином
повідомлений про день та час судових засідань у справі, до суду не з'явився,
будь-яких заперечень проти позову не навів.
За викладених обставин суд приходить до висновку про те, що шлюб
розпався остаточно і не може бути поновлений, а його подальше формальне
існування суперечило би правам та інтересам позивача, в тому числі його праву
на вступ до іншого шлюбу.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне вимоги ОСОБА_1. про розірвання шлюбу - задовольнити, витрати при отриманні свідоцтва про
розірвання шлюбу стягнути з позивачки.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК
України, ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований 07 липня 2006 року
Індустріальним відділом РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції
Дніпропетровської області за актовим записом № 410 - розірвати.
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу органами РАЦС стягнути
з ОСОБА_1 - 25 (двадцять п'ять) гривень, звільнивши ОСОБА_2 від судових витрат.
Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою
заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання
ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення
оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.
У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може
бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його
апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.
У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у
двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після
закінчення такого строку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає
чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з
дня його проголошення, Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після
подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя:
В.М. Галічий