№8/2-а-2332/1009/09
7 вересня 2009 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Денісова А.О.
Суддів: Горбань Т.І.
Малинина В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про зобов'язання виплатити недоотриману суму щомісячної доплати непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіологічного контролю,
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 03.06.2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Дії управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області визнано протиправними та зобов'язано відповідача виплатити на користь ОСОБА_1 різницю недоотриманої нею пенсії в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року у розмірі, передбаченому ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон).
На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та в задоволенні позову відмовити, застосувавши вимоги ч.2 ст. 99 КАС України. Вважає, що постанова суду ухвалена з порушенням ст.95 Конституції України, п.5 ст.51 та ст.87 Бюджетного кодексу України і постанов КМ України від 26.07.1996 року № 836 та від 20.06.2000 року № 987.
Розглянувши справу в порядку письмового провадження, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є пенсіонером і постійно проживає на території Вишгородського району, який згідно постанови КМ України від 23.07.1991 року за № 106 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч.1 ст.39 Закону, в редакції, чинній на момент звернення до суду, громадянам, які працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю, провадиться доплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
З матеріалів справи вбачається, що вказана доплата до пенсії проводилася відповідачем у розмірі 5 грн. 20 коп., передбаченим постановою КМ України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тобто, при здійсненні виплати доплат, відповідач керувався положеннями підзаконного нормативно-правового акту, а не Закону.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що розмір доплати до пенсії, визначений вказаною вище постановою КМ України, суперечить вимогам ст.39 Закону, які мають вищу юридичну силу стосовно постанови Уряду. При цьому суд виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнані неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема, яким було зупинено дію ст.39 Закону в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, а тому задовольнив позовні вимоги саме з 09.07.2007 з дня прийняття рішення КС України.
На підставі наведеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Вишгородського районного суду Київської області від 03.06.2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.
Головуючий суддя
Судді: