Справа № 22-а-23964/08 Головуючий у І-й інстанції - Євстаф'єваТ.А.
Суддя-доповідач Саприкіна І.В.
02 вересня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Зайцева М.П., Усенка В.Г.
при секретарі: Бадріашвілі К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14.05.2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про стягнення заборгованості по щомісячній грошовій допомозі по догляду за дитиною у 2007 році в сумі 1117 грн. 07 коп., -
ОСОБА_1 звернулася до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про стягнення заборгованості по щомісячній грошовій допомозі по догляду за дитиною у 2007 році в сумі 1117 грн. 07 коп.
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 травня 2008 року позовні вимоги задоволено частково: визнано дії Бердичівського міського Управління праці та соціального захисту населення щодо виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною у 2007 році гр. ОСОБА_1 в неповному обсязі - неправомірними. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради (вул. К. Лібкнехта, 83 м. Бердичів) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 677 грн. 39 коп. заборгованості по недоплаченій щомісячній грошовій допомозі по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку в період з жовтня по грудень 2007 року. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, що позивач є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1, виданим 18.07.2007 року міським відділом реєстрації цивільного стану Бердичівського міськрайонного управління юстиції.
Відповідно ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи (ч. 1 ст. 195 КАС України).
Враховуючи те, що апелянт оскаржує судове рішення в частині задоволених позовних вимог, позивачкою дане рішення не оскаржено, то апеляційна інстанція не знаходить необхідності аналізувати інші позовні вимоги, перевіряючи їх законність та обґрунтованість.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Зупинення дії частини першої статті 15 на 2007 рік, передбачене пунктом 14 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 Відповідно до п.5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
В ч. 2 ст. 15 цього закону зазначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу за період з жовтня по грудень 2007 року виплачено 292,93 грн.
Всупереч рішенню Конституційного Суду України вказана допомога позивачу в 2007 році виплачувалась не в повному розмірі.
Відповідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про стягнення заборгованості по щомісячній грошовій допомозі по догляду за дитиною у 2007 році в сумі 1117 грн. 07 коп.- не підлягає задоволенню, а постанова суду першої залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області - залишити без задоволення.
Постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14.05.2008 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: