Справа № 22-а-23668/08 Головуючий у І-ій інстанції: Ковзель П.О.
№ 10/297 Суддя-доповідач: Малинін В.В.
2 вересня 2009 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Малиніна В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Горбань Т.І.,
при секретарі: Демченко Т.І.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
представника ГУСЗН КМДА та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - Фортуненко Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління Пенсійного фонду України, Головного управління Державного казначейства в м. Києві, Київського міського військового комісаріату про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії , -
У листопаді 2007 року ОСОБА_1 (далі-Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київради (КМДА) (далі - Відповідач), в якому просив визнати неправомірними дії відповідача по недоплаті йому одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни 2-ї групи за 2004-2007 роки, виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком та просив зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату зазначеної допомоги за вказані роки, з урахуванням вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та в подальшому виплачувати вказану допомогу у розмірі восьми фактичних розмірів мінімальної пенсії за віком, який встановлюється законодавством України на відповідний рік.
Позовні вимоги мотивує тим, що він є інвалідом війни 2-ї групи, а тому згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, проте вказана допомога у період з 2004 по 2007 рік виплачувалася йому в значно менших розмірах.
В ході розгляду справи судом першої інстанції в якості співвідповідачів були залучені: Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головне управління Пенсійного фонду України, Головне управління Державного казначейства в м. Києві та Київський міський військовий комісаріат.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, передбаченої ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2007 рік.
Зобов'язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести нарахування та виплату ОСОБА_1 як інваліду війни 2-ї групи різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня, передбаченої ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2007 рік, виходячи з восьми розмірів мінімальної пенсії за віком в розмірі 2 920,48 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач - Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку зчим проситьскасувати постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2008 року та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених вимог, заявлених позивачем.
Апеляційна скарга мотивована тим, що нарахування та виплата позивачу одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни 2-ї групи, проводиться у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Оскільки допомогу до 5 травня позивач отримав до набрання чинності рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп, то Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат правомірно було проведено нарахування та виплата разової щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі, встановленому ст. 29 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік».
Крім того, апелянт просить застосувати до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 100 КАС України, в частині зобов'язання проведення перерахунку та виплат вказаної допомоги за 2004-2005 р.р.
Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.
В судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити.
В судовому засіданні позивач заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив відмовити в їх задоволенні.
Інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду невідомі, були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1є інвалідом війни 2-ї групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.02.1997 року ( а.с. 5).
Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Разова щорічна грошова допомога в 2004-2007 роках позивачу була нарахована та виплачена в наступних розмірах: у 2004 році - 160,00 грн., у 2005-2006 р.р. - по 330,00 грн. за кожний рік окремо, у 2007 році - 360,00 грн., про що зазначено в письмових запереченнях Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київради (КМДА)(а.с. 3-4).
Виплати вказаної допомоги за 2006-2007 р.р. були здійснені з урахуванням обмежень, передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на 2006-2007 роки, якими було зупинено дію положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги зазначеним категоріям осіб та встановлений інший розмір такої виплати, виходячи із обсягів видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету.
Обговорюючи питання про правомірність проведення нарахувань та виплат одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2004-2005 роки, колегія вважає зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 100 КАС Українипередбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В запереченнях Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та в поданій ним апеляційній скарзі міститься клопотання про застосування до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 100 КАС України, зокрема в частині стягнення недоотриманих сум одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2004-2005 роки.
Враховуючи, що інших строків для звернення до адміністративного суду з таким позовом ані Кодексом адміністративного судочинства України, ані іншими законами України не передбачено, судова колегія суддів приходить до висновку, що пропущення позивачем без поважних причинрічного строку для звернення до адміністративного судуза захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбаченого ч.2 ст. 99 КАС України, є підставою для відмовийому у задоволенні позову, в частині стягнення одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2004-2005 роки.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги як учаснику війни за 2006 рік, колегія суддів вважає зазначити наступне.
Законом України № 3235-IVвід 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію ч.5 ст. 13Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни на 2006 рік.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відтак,виходячиз наведених положень Конституції Українита рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
До того ж, Закон України «Про Державний бюджет на 2006 рік» на відповідність Конституції України Конституційним Судом України не переглядався, а тому до спірних правовідносин за 2006 рік не могла бути застосована норма ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки у зазначений період вона не діяла, що дає підстави для відмови в задоволенні позову в частині стягнення разової щорічної грошової допомоги за 2006 рік.
На думку колегії суддів, Відповідач правомірно керувався п. 18 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», яким було зупинено на 2006 рік дію ч.5 ст. 13Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня на 2006 рік, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог в цій частині позову слід визнати обгрунтованим.
Обговорюючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», колегія суддів виходить з наступного.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р., визнано неконституційними деякі положення Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, в тому числі пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Оскільки Рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі, то здійснення виплат одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня, проведених до набрання ним чинності, слід визнати правомірними, у зв'язку з діючим на той час положенням п. 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Оскільки виплата одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік Позивачу була здійснена у травні 2007 року (про він зазначає у своїх усних поясненнях), тобто до набрання чинності вищезазначеним рішенням КСУ, то Відповідач правомірно виконав взяті державою зобов'язання по виплаті вказаної допомоги за 2007 рік та не порушив прав Позивача на її отримання.
З підстав вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим вбачається підстави для її скасування.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргуКиївського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2008 року - задовольнити.
ПостановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2008 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління пенсійного фонду України, Головного управління державного казначейства в м. Києві, Київського міського військового комісаріату про стягнення допомоги - відмовити повністю.
Матеріали справи повернути до Окружного адміністративного суду м. Києва .
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.
Головуючий :
Судді:
Повний текст постанови складено та підписано - 07.07.09.
Справа № 22-а-23668/08 Головуючий у І-ій інстанції: Ковзель П.О.
№ 10/297 Суддя-доповідач: Малинін В.В.
2 вересня 2009 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Малиніна В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Горбань Т.І.,
при секретарі: Демченко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління Пенсійного фонду України, Головного управління Державного казначейства в м. Києві, Київського міського військового комісаріату про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії , -
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргуКиївського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2008 року - задовольнити.
ПостановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2008 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління пенсійного фонду України, Головного управління державного казначейства в м. Києві, Київського міського військового комісаріату про стягнення допомоги - відмовити повністю.
Матеріали справи повернути до Окружного адміністративного суду м. Києва .
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: