Справа №2-а-88/09
“18” червня 2009 року Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:
Головуючого - Судді Артакової Л.О.,
при секретарі - Вараксіній Н.С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червонозаводського району м. Харкова про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення,
встановив :
Позивач звернулася до адміністративного суду з зазначеним позовом та просив, з урахуванням уточненої позовної заяви, визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити йому в повному обсязі щорічні допомоги на оздоровлення, як інваліду П групи ЧАЄС за 2007-2008 р.р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом ІІ групи.
Відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому належить виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення за місцем проживання, а саме: щорічна грошова допомога на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат згідно ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач зазначає, що його право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення було зупинено на 2007 рік відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», що, на думку, є незаконним та необґрунтованим, враховуючи рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі про соціальні гарантії громадян, яким визнано неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» . Однак відповідно до зазначеного рішення перерахунок виплати позивачу відповідачем зроблено не було.
В судове засідання позивач та представники відповідача не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Відповідачем надані заперечення на адміністративний позов ОСОБА_1, в обгрунування заперечень зазначив, що соціальні виплати позивачу здійснювались в межах кошторису державного бюджету, та за умови непередбаченості ним відповідних виплат, відсутня можливість їх здійснення
З огляду на таке суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС першої категорії, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, та згідно з висновком МСЕК є інвалідом другої групи .
Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІІ групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Згідно із ч.7 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, дію зазначеної норми зупинено на 2007 рік.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», виключно законами України визначається мінімальний розмір заробітної плати.
Статтею 76 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» були встановлені наступні розміри мінімальної заробітної плати на відповідні періоди 2007 року, а саме: 400 гривень - з 01 січня по 31 березня 2007 року; 420 гривень - з 01 квітня по 30 червня 2007 року; 440 гривень - з 01 липня по 30 вересня 2007 року; 460 гривень - з 01 жовтня 2007 р. Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат, Законів України про Державний бюджет України, якими визначалися мінімальні розміри заробітних плат, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, - 150 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. по справі «Про соціальні гарантії громадян» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 29, пункту 13 статті 71, пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Також встановлено, що це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р. по справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (є неконституційними), положень статті 65 пунктів 61,62, 63,66, пункту 3 розділу Ш Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і поданням 101 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (є неконституційними) положень ст.67 розділу 1 пунктів 1-4,6-22,24-100 розділу П Закону України „Про Державний бюджет Украини на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” , визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.28 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких хзаконодавчих актів України” .
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доводи відповідача, які надані в запереченнях, що позивачу правомірно виплачена щорічна допомога на оздоровлення, виходячи із розмірів, що встановлені Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає безпідставними та зазначає, що встановлений ще в 1996 році Постановою КМУ № 839 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом багатьох років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими Законами України.
При цьому відповідні Закони не містили обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і норма відповідного закону України про визначення мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанова № 839.
Згідно вимог ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАС України, якою передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, посилання відповідача на те, що тільки Законами України „Про Державний бюджет України на 2007 рік ”, та „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” встановлено порядок обчислення та розміри щорічної допомоги на оздоровлення, на думку суду, не відповідає ст.22 Конституції України, оскільки це призводить до звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадянина, закріплених Конституцією України.
За таких обставин оскаржувані в даній справі дії відповідача не можуть вважатися законними та обґрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, як громадянина, що суперечить вимогам Основного Закону України.
На підставі викладеного, ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007р. по справі «Про соціальні гарантії громадян», Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008р. та керуючись ст.ст. 9, 11, 99, 100,128, 159, 160,161 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червонозаводського району м. Харкова про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Червонозаводського району м. Харкова .
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Червонозаводського району м. Харкова здійснити перерахунок ОСОБА_1 перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки згідно з розміру, встановленого ч. 4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чернобильскої катастрофи”.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Червонозаводський районний суд м.Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.О.Артакова