Справа в першій інстанції № 2-а-649/09 Головуючий у І-й інстанції - Волчка А.Я.
Справа № 22-а-649/09 Суддя-доповідач Зайцев М.П.
15 вересня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Зайцева М.П.
суддів Мамчура Я.С., Усенка В.Г.
при секретарі Сидоренко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» та визнання дій управління Пенсійного фонду України щодо відмови у проведенні перерахунку виплат щомісячної державної соціальної допомоги неправомірними,
09 червня 2009 року ОСОБА_1. звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про зобов'язання виплатити на її користь заборгованість за щомісячною державною соціальною допомогою дітям війни за 2006 -2008 роки в сумі 4471,20 грн. та визнання дій Управління Пенсійного фонду України щодо відмови у проведенні перерахунку виплат щомісячної державної соціальної допомоги неправомірними.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2009 року - позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі подав апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2009 року і постановити нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме судом неповно з'ясовано і не доведено обставини, що мають значення для справи.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповівдача, вислухавши пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.
Згідно ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є дитиною війни на яку поширюються гарантії і пільги, визначені Законом яким від 18.11.2004 №Й95-ІУ.
У 2006 - 2007 році позивачу виплата щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни не здійснювалася, а у 2008 році допомога виплачувалась у розмірі 10% від прожиткового мінімуму осіб, які втратити працездатність.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-ІУ (в редакції Закону від 20.12.2005 №3235-ІУ) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, право осіб, які згідно з законом вважаються дітьми війни, на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, упродовж 2006, 2007 та 2008 років обмежувалось на підставі законів України про Державний бюджет на відповідний рік.
Так, у 2006 році, п.17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 №3235-ІУ на 2006 рік було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак, вже 19.01.2006 Законом України від 19.01.2006 №3367-ІУ п.17 ст.77 з Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» був виключений, закон був доповнений статтею 110, відповідно до якої установлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "'Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Нормативного акта, який би визначав порядок запровадження у 2006 році виплат, передбачених статтею 6 Закону від 18.11.2004 №2195-ІУ«Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України не приймалось, тож у цей період законних підстав для здійснення виплати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, не було, дії відповідача не можуть бути визнані неправомірними.
У 2007 році п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 №489-V дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік також було зупинено. Але, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, у подальшому положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007. У 2008 році пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-УІ ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було змінено: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Однак, у подальшому ці положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» також було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008.
Отже, у період з 01.01.2007 по 08.07.2007 та з 01.01.2008 по 21.05.2008 розмір надбавки до пенсії, що повинна була виплачуватися дітям війни, був поставлений в залежність від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. При чому, упродовж 2007 року виплата передбаченої законом надбавки до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, могла здійснюватися лише дітям війни, які є інвалідами.
Частиною 4 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII визначено, учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу PCP за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. При цьому, в силу статті 58 Конституції України акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, тобто законодавчі акти застосовуються до відносин, які виникли з дня набрання ними чинності.
Верховна Рада України, відповідно до статті 75 Конституції України, є єдиним органом законодавчої влади в Україні, до повноважень якої належить прийняття законів. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи і іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Однак, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативним актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено цим самим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спору у цих відносинах суд має застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції, з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що до спірних відносин у період, коли існувала колізія між двома законодавчими актами, в 2006 році має застосовуватися Закон України «Про Державний бюджет за 2006 рік», у 2007 році - Закон України «Про Державний бюджет за 2007 рік», у 2008 році - Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», норми яких мають пріоритет над нормами Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Вирішуючи питання про застосування закону з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суд першої інстанції зазначив наступне.
Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Це означає, що такі законодавчі акти не підлягають застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 №15-рп/2000).
Рішення Конституційного Суду України, згідно зі статтею 69 Закону «Про Конституційний Суд України», є обов'язковим до виконання на території України. Ухвалюючи рішення про неконституційність законодавчого акта, Конституційний суд здійснює негативну (скасувальну) правотворчість - позбавляє неконституційні норми юридичної сили і здатності до застосування, усуваючи їх із чинного законодавства.
Таким чином, починаючи з 09.07.2007 по 31.12.2007 (після прийняття Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 №6-рп/2007) законодавче регулювання відносин з виплати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, визначалось ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 №2195-ІУ (в редакції Закону від 20.12.2005 №3235-ІУ), оскільки обмеження щодо її застосування було скасовано, а жодних інших обмежень Верховна Рада України не встановлювала. Тобто, починаючи з 09.07.2007 до 31.12.2007 позивачу повинна була виплачуватися допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2008 році рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу II Закону від 28.12.2007 №107-УІ, якими було внесено зміни до статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», було визнано неконституційними, а відтак - вони є такими, що втратили чинність.
Усунувши із законодавчого регулювання неконституційні норми Закону про Державний бюджет на 2008 рік. Конституційний Суд України фактично відновив дію ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-ІУ (у редакції1 Закон) від 20.12.2005 №3235-іу). Тож, починаючи з 22.05.2008 позивач має право на отримання надбавки до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 вказаного Закону.
Конституція України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19). Виконання територіальним органом Пенсійного фонду України вимог законів про державний бюджет при здійсненні соціальних виплат виключає ознаки протиправності в діях цього суб'єкта владних повноважень, і напроти, невиконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у той час, коли законодавчих обмежень для його застосування не було, тягнуть за собою визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними.
Відносно застосування до спірних відносин пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яким установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні, суд зазначає наступне.
Принцип законності закріплений у частині другій статті 6, частині другій статті 19 Конституції, є визначальним для дій органів державної влади.
Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно з дня законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного, забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Розмір підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання чи «Про державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, визначається статтею 6 Закону від 18.11.2004 №2195-ІУ. Кабінету Міністрів України законом не надано право змінювати розмір вказаних доплат.
В силу частини четвертої статті 9 КАС України, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні даного спору постанова від 28.05.2008 №530 застосуванню не підлягає, а спір має вирішуватися на підставі відповідних положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та інших законів України. Відносно застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Суд вважає, що застереження, наведене в частині третій статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»- від 09.07.2003 №1058-ІУ відносно використання мінімального розміру пенсії за віком лише для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування цієї величини для обчислення розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке виплачується дітям війни відповідно до Закону «Про соціальний захист дітей війни», оскільки мінімальний розмір пенсії за віком у цих правовідносинах використовується як коефіцієнт для визначення розміру щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого Законом від 18.11.2004 року № 2195-ІУ.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин законодавчих актів, не може бути поставленим в залежність від бюджетних асигнувань. Посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини від 29.06.2004 року у справі «Півень проти України» (заява № 56849/00) та від 07.05.2002 року у справі «Бурдов проти Росії» (скарга № 59498/00), Європейський суд з прав людини констатував, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. Відсутність грошових коштів не є для влади держави виправданням для невиконання рішення суду. Неможливість виконання рішень, що вступили в законну силу, є втручанням у право на мирне володіння майном.
Кодексом адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позовна заява була подана позивачем до суду у червні 2009 року. Вимоги позивача, що випливають з права на отримання щомісячного підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, як різновиду соціальної виплати, мають захищатися судом з урахуванням правил, встановлених КАС України щодо строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права.
Відповідач наполягає на застосуванні частини першої статті 100 КАС України, якою визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Виплати, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІУ, мають періодичний характер і повинні здійснюватися щомісячно. Тож, позивач кожного місяця, отримуючи пенсію, усвідомлював чи повинен був усвідомлювати про порушення наданого йому законом права на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії йому як дитині війни.
Таким чином, право позивача, що підлягає захисту судом, обмежується проміжком часу в один рік, що передує дню пред'явлення позову. Відомостей щодо обставин, які б надавали суду підстави вважати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду або відраховувати цей строк від іншого моменту позивачем не надано і не доведено належними доказами.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, задоволенню підлягають лише вимоги позивача, що випливають з права на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, за період з 22.05. 2008 року по 31.05. 2009 року.
Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції.
В частині стягнення підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, за період з 01.01.2008 по 21.05.2008 позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки дії позивача у цей період відповідали чинному законодавству
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 липня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
судді:
Повний текс ухвали виготовлений 21 вересня 2009 року.