Справа: № 22-а-22604/08 Головуючий у І інстанції: Романчук О.М.
Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.
17 вересня 2009 року
м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді Ізмайлової Т.Л.
суддів: Шостака О.О.
Усенко В.Г.
при секретарі Тарадайко Е.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 04 квітня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про скасування постанови № 96 від 15.08.2007 року.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 04 квітня 2008 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 04 квітня 2008 року та прийняте нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що постановою № 96 від 15 серпня 2007 року директора ТОВ «Примед» ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 170,00 грн.
Підставою для накладення вищезазначеного стягнення є застосування постачальницько-збутових надбавок на лікарські засоби та вироби медичного призначення понад установлений граничний розмір за період з 01.05.2006 року по 01.05.2007 року, що є порушенням п.п.1.1 розпорядження КМДА від 02.07.2002 року № 1292 «Про регулювання граничних торгівельних надбавок(націнок) на лікарські засоби і вироби медичного призначення».
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач звернуся з позовом до суду за захистом свого порушеного права та інтересу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вищезазначене розпорядження КМДА суперечить положенням Постанови КМУ від 25.12.1996 року № 1548.
Також, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в обґрунтування факту завищення оптової ціни на ліки та порушення ТОВ «Примед» рівня граничної торгівельної надбавки, відповідач виходив із закупівельної (відпускної) ціни товару з врахуванням знижки, що суперечить вимогам Закону України «Про ціни і ціноутворення», а також Постанові КМУ від 25.12.1996 року № 1548.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Перелік вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України № 480/294 від 03.12.2001 року.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (ст. 7 вищезазначеного Закону).
Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. (ст.9 Закону).
Статтею 4 цього Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій.
Відповідно до п. 12 Постанови КМУ від 25.12.1996 року № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін(тарифів), в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що граничні торговельні надбавки (націнки) на лікарські засоби і вироби медичного призначення, зазначені у переліку вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню, що реалізуються населенню через аптечну мережу - на рівні не вище ніж 35 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості) з урахуванням знижок, а на ті, що придбаваються державними та комунальними закладами охорони здоров'я за бюджетні кошти - на рівні не вище ніж 10 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості) з урахуванням знижок.
Пунктом 1.1. Розпорядження КМДА від 02.02.2002 року № 1292 «Про регулювання граничних торговельних надбавок (націнок) на лікарські засоби і вироби медичного призначення» встановлено граничний рівень постачальницько-збутової надбавки (націнки) суб'єктам підприємницької діяльності на рівні не вище ніж 5% оптової ціни виробника (митної вартості) з урахуванням знижок.
Тобто, вищезазначеними нормативно-правовими актами чітко вказано, що торговельні надбавки на лікарські засоби встановлюються на рівні від оптової ціни виробника з урахуванням знижок.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач в порушення вищезазначених нормативно - правових актів в обґрунтування завищення рівня граничної торговельної надбавки виходив з закупівельної (відпускної) ціни товару з врахуванням знижки.
З матеріалів справи вбачається, що кінцева ціна на ліки, з урахуванням граничних надбавок, при продажі юридичним особам була нижчої від оптової ціни виробника, зазначених в прайс-листах.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що встановлення ТОВ «Примед» граничного рівня торговельної надбавки на лікарські засоби в процентному відношенні саме до оптової ціни виробника, вказаній у відпускній накладній, є правильним, оскільки інших граничних надбавок при оптовій реалізації суб'єктам підприємницької діяльності та порядку їх визначення законодавчо не встановлено.
В порушення вищезазначених актів відповідач, при обґрунтування завищення рівня граничної торговельної надбавки, виходив із закупівельної (відпускної) ціни товару, що є помилковим та не відповідає вимогам зазначених актів з питань ціноутворення, які пов'язують обрахування ціни саме за оптовою ціною виробника.
Інші доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи всі обставини по справі, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 04 квітня 2008 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22. 09. 2009 року.