Справа № 22а-22484/08 Головуючий у 1 інстанції Білий В.М.
Суддя-доповідач Василенко Я.М.
10 вересня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Малиніна В.В., Горбань Т.І.,
при секретарі Коваленко О.І.,
розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.03.2008 у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій неправомірними, -
17.08.2007 ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова із позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача по ухваленню постанови від 30.07.2007 про закінчення провадження у справі по виконавчому документу - ухвалі апеляційного суду від 07.02.2006 про тимчасове примусове вилучення доказів в УМВС України в Чернігівській області та такими, що порушують Конституційні та інші права та свободи заявника - позивача; визнати незаконною та нечинною постанову підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Чернігівської області Міністерства юстиції України від 30.07.2007 про закінчення провадження у справі; зобов'язати ВДВС Головного управління юстиції у Чернігівської області скасувати цю постанову та виконати ухвалу апеляційного суду від 07.02.2006; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1. моральну шкоду у розмірі 12000 грн.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.03.2008 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції в Чернігівській області Міністерства юстиції України по ухваленню постанови від 30.07.2007 про закінчення провадження у справі про тимчасове вилучення доказів в УМВС України в Чернігівській області по примусовому виконанню ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 07.02.2006;
- визнано протиправною та скасовано постанову підрозділу виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції в Чернігівській області Міністерства юстиції України від 30.07.2007 про закінчення провадження у справі про тимчасове вилучення доказів в УМВС України в Чернігівській області по примусовому виконанню ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 07.02.2006;
- зобов'язано ВДВС Головного управління юстиції в Чернігівській області Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження по примусовому виконанню ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 07.02.2006;
- в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Головне управління юстиції у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 07.02.2006 по справі № 22-ас-71 для дослідження судом в судовому засіданні тимчасово вилучались в УМВС України в Чернігівській області копії Указу Президента України № 26 від 12.01.2004 та наказу МВС України № 82дск від 27.01.2004. Виконання даної ухвали доручено ДВС Новозаводського району м. Чернігова.
Відповідачем дана ухвала Чернігівського апеляційного суду не була виконана. Постановою державного виконавця від 30.07.2007 виконавче провадження з примусового виконання зазначеної ухвали закрито на підставі листа апеляційного суду Чернігівської області, в якому вказано, що подальше виконання ухвали апеляційного суду від 07.02.2006 є недоцільним, оскільки справа за позовом ОСОБА_1. до Головного управління ПФУ В Чернігівській області, в межах якої тимчасово витребувались докази, вирішена Новозаводським районним судом м. Чернігова.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що підстави вказані в постанові державного виконавця від 30.07.2007 року про закінчення провадження у справі щодо тимчасового вилучення документів не входять до вичерпного переліку підстав для закінчення виконавчого провадження, зазначених у ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а лист Чернігівського апеляційного суду від 24.07.2007 не носить нормативно-правового характеру і не може слугувати підставою для закінчення провадження у справі. В частині моральної шкоди суд першої інстанції відмовив з підстав відсутності відповідних доказів, що підтверджують спричинення такої.
Доводи апелянта полягають у тому, що 29.05.2007 за місцем виконання відповідачем було встановлено, що Указ Президента України № 26 від 12.01.2004 до боржника не надходив і в наявності його немає, в зв'язку з чим ухвалу суду виконати в цій частині неможливо. Копія ж наказу МВС України № 82дск хоча і була, але ознайомитись з нею можливо лише в приміщенні де знаходиться боржник та в присутності співробітників УМВС України Чернігівській області. По даному факту державним виконавцем було складено акт та боржником складений відповідний підтверджуючий лист.
18.07.2007 боржником було надано копію документу, яким підтверджується факт того, що стягувач 22.06.2007 ознайомився із наказом МВС України № 82дск, в приміщенні боржника.
16.07.2007 до апеляційного суду Чернігівської області відповідачем був направлений лист, в якому просили повідомити чи підлягає виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, подальшому виконанню.
Згідно листа апеляційного суду Чернігівської області від 24.07.2007 № 22-7851, було встановлено, що справа, на підставі якої видано виконавчий документ, вирішена по суті, а тому відповідач вважав, що підстави для подальшого виконання ухвали апеляційного суду Чернігівської області №22-ас-71 від 07.02.2006 про забезпечення доказів в зазначеній вище справі відсутні.
Апелянт стверджує, що 30.07.2007 державним виконавцем було закінчено виконавче провадження в порядку п. 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої суд може визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. При цьому, апелянт стверджує, що в цій нормі Закону не зазначено, що судом необхідно виносити окремий процесуальний документ для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає подальшому виконанню.
Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з вищенаведеними мотивами суду першої інстанції.
До того ж, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 259 КАС України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу.
Отже, твердження апелянта про те, що в п. 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не зазначено, що судом необхідно виносити окремий процесуальний документ для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає подальшому виконанню, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі вимоги містяться у ст. 259 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б підтверджували вимоги апеляції та спростовували правомірність оскаржуваної постанови суду першої інстанції Головне управління юстиції у Чернігівській області суду не надало.
Клопотання позивача прозакриття провадження у справі згідно до п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України та про залишення апеляційної скарги без розгляду згідно до ч. 6 ст. 186 КАС України, яке надійшло до апеляційного суду 07.09.2009, не підлягає задоволенню за своєю безпідставністю.
Крім того, у судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 просив відшкодувати йому витрати, пов'язані з прибуттям з м. Чернігова до суду та витрати на зворотню дорогу у розмірі 61,18 грн., згідно до наданого фіскального чеку, з якого вбачається вартість проїзду в одну сторону - 30,59 грн.
Колегія суддів вважає, що дана вимога апелянта підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 91 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін, несуть сторони, а згідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі та залишення апеляційної скарги без розгляду - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.03.2008 - без змін.
Стягнути витрати, пов'язані із прибуттям до суду, в розмірі 61 грн. 18 коп. з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 15.09.2009.