Справа №-22-а-27016/08 Головуючий у 1 інстанції Семеняка О.М.
Суддя-доповідач Федорова Г.Г.
02 вересня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів
при секретаріФедорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Мельничука В.П.
Демченко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради про стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю,-
В квітні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до УПСЗН Канівської міської ради про стягнення 18908,70 грн. - сум щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2005 по 2007 роки та одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2008 року позов задоволено.
З УПСЗН Канівської міської ради на користь позивача стягнуто суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 5298,30 грн. за період з 2005 по 2007 роки та недоплаченої одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 13610,40 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПСЗН Канівської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1), що підтверджується відповідним посвідченням (а.с.5).
Відповідно до ч. 4 ст. 48Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (ч. 7 ст. 48 Закону).
Згідно довідки виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Канівської міської ради, позивачу була виплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення в таких розмірах: за 2005 рік - в розмірі 26,70 грн.; за 2006 та 2007 роки - в розмірі по 100 грн. за кожний рік.
Тобто, позивач отримав щорічну грошову допомогу на оздоровлення в сумах передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які є постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідач, повинен був здійснити нарахування та виплату допомоги позивачу за 2005 рік виходячи з її розміру, встановленого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою Кабінету Міністрів України, виходячи з наступного.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягав на застосуванні положень вищевказаного Закону та просив відмовити в задоволенні позову у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Судовою колегією враховується, що про порушення своїх прав позивач мав дізнатися в момент здійснення йому виплати допомоги в розмірі, передбаченому не Законом, а Постановою КМУ.
Проте позовні вимоги про стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення заявлені ним лише в квітні 2008 року, тобто з пропуском встановленого законодавством строку щодо 2005, 2006 років.
З врахуванням викладених положень процесуального закону, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2006 роки.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення допомоги за 2006 рік судом першої інстанції не було враховано наступних обставин.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 р. дію ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на відповідні роки зупинено.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу в розмірі 100,00 грн., встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, позовні вимоги за 2006 рік є безпідставними.
Що стосується вимог за 2007 рік, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Проте, відповідно до п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього Рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2007 рік після прийняття Рішення Конституційним Судом України від 09.07.2007 р. в розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562, не виконав взяті державою зобов'язання та порушив права позивача, а тому позовні вимоги в цій частині задоволені судом першої інстанції правильно.
Що стосується виплати одноразової компенсації, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що став інвалідом ІІІ групи має право на отримання одноразової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент встановлення інвалідності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу безстроково встановлена інвалідність ІІІ групи 08.10.2007 року, що підтверджується довідкою НОМЕР_1 про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності в процентах, потреби в додаткових видах допомоги (а.с.11).
Враховуючи те, що розмір мінімальної заробітної плати на момент встановлення інвалідності складав 460 грн., то позивач мав право на отримання одноразової компенсації в розмірі 13800 грн.
Однак, згідно довідки, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Канівської міської ради, позивачу була виплачена одноразова компенсація в розмірі 189,60 грн. (а.с.13), а тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради на користь ОСОБА_1 одноразової компенсації в розмірі 13610,40 грн.
З огляду на зазначене, апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради слід задовольнити частково. Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2008 року в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради на користь ОСОБА_1 недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 та 2006 роки скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради про стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 та 2006 роки слід відмовити. В решті постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2008 року залишити без змін.
Відповідно до ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради задовольнити частково.
Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2008 року в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради на користь ОСОБА_1 недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 та 2006 роки скасувати.
Постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради про стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 та 2006 роки відмовити.
В решті постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2008 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягомодного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддяГ.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
В.П. Мельничук
Постанова в повному обсязі складена 07.09.2009 р.