ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.11.2015Справа №910/24018/15
За позовомПублічного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «АГРОН»
простягнення 4 941,31 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:Половець М.М.
Публічне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» (надалі - ПАТ «ПРОСТО-страхування») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОН» (надалі - «Товариство») про стягнення 4 941,31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ «ПРОСТО-страхування» на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №6520640 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до відповідача як власника транспортного засобу, водія якого визнано винним скоєнні ДТП.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.10.2015 р.
В судовому засіданні 21.10.2015 р. судом оголошувалась перерва на 04.11.2015 р.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, через канцелярію суду подав уточнену позовну заяву про відшкодування шкоди, яка залишена судом без розгляду з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 р. ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
Як вбачається із поданої позивачем уточненої позовної заяви, за своєю правовою природою вона є заявою про зміну підстав позову, оскільки у вказаній заяві позивач як на підставу своїх позовних вимог до відповідача посилається на зовсім інший договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ніж у первісно поданій позовній заяві.
Пунктом 3.12 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду Укрїани визначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.
Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
Суд відзначає, що у зв'язку з переходом до розгляду справи по суті в судовому засіданні 21.10.2015 р., що підтверджується протоколом судового засідання, подана 04.11.2015 р. позивачем уточнена позовна заява залишається без розгляду і приєднується до матеріалів справи.
В судове засідання представник відповідача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
30.03.2012 р. між ПАТ «ПРОСТО-страхування» (страховик) та Товариством (страхувальник) було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/6520640, об'єктом страхування за яким є цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу автомобіля Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_2.
20.06.2013 р. о 16:30 год. в м. Києві на вул. Горького сталася ДТП за участі автомобіля відповідача та автомобіля Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_1, ДТП за участі автомобіля відповідача та автомобіля Ford, реєстраційний номер НОМЕР_3, а саме: ОСОБА_2, керуючи автомобілем Mercedes-Benz, при зміні напрямку та смуги руху не витримав безпечний боковий інтервал руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Mitsubishi Outlander, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 10.1, 10.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.09.2013 р. у справі №752/16232/13-п, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.
Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження (звіт) №8451/83577, складеного 09.07.2013 р. р. суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3, вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_1, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 6 176,64 грн.
08.10.2013 р. потерпіла особа звернулася до ПАТ «ПРОСТО-страхування» з заявою на виплату страхового відшкодування.
На підставі страхового акту №83577, затвердженого 15.10.2013 р., позивач перерахував на користь потерпілої особи суму страхового відшкодування у розмірі 4 941,31 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6900 від 11.01.2014 р. та банківською випискою з рахунку позивача.
Статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 19.09.2013 р. у справі №752/16232/13-п вбачається, що ОСОБА_2, якого визнано винним у спричиненні спірної ДТП, працював директором Товариства.
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За приписами підпункту «ґ» пункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Тобто зазначена правова норма передбачає у випадку неповідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди наявність у нього права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
За приписами пункту 5 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1. статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції Закону України від 17.02.2011 р. N 3045-VI) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок страховика повідомити письмово страхувальника про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду регламентовано положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і пов'язується саме із встановленим фактом неповідомлення страховика у встановлені законом строки.
При цьому неузгодженість пунктів статей 33 та 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після внесених змін згідно із Законом України від 17.02.2011 р. N 3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» не може обмежувати встановлене статтею 38 цього Закону право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення його про дорожньо-транспортну пригоду, а відтак і не може бути підставою для відмови у позові.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 12.02.2014 р. у справі №6-1цс14.
Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача вартості страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі, обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку, передбаченого приписами статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», щодо своєчасного повідомлення його як страховика за полісом №АВ/6520640.
В той же час, статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В ст. 34 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підтвердження факту виникнення між сторонами правовідносин, які регулюються приписами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачем подано до суду поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №6520640, строк дії якого визначено з 00:00 год. 30.03.2012 р. до 29.03.2013 р. включно.
За таких обставин, з 30.03.2013 р. договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №6520640 є припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
В той же час, спірна ДТП сталася 20.06.2013 р. о 16:30 год., що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.09.2013 р. у справі №752/16232/13-п та довідкою ВДАІ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Таким чином, станом на момент скоєння спірної ДТП 20.06.2013 р., строк дії полісу №АВ/6520640 закінчився, зобов'язання сторін за таким полісом припинилися, а відтак обов'язку відповідача як страхувальника за таким договором повідомляти позивача про настання ДТП не існувало.
З огляду на викладене, твердження позивача про порушення відповідачем приписів статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є необґрунтованим, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог ПАТ «ПРОСТО-страхування» з огляду на викладені в позовній заяві правові підстави необхідно відмовити повністю.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.11.2015 р.
Суддя В.П. Босий