Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"05" листопада 2015 р. Справа № 911/3908/15
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд»
про стягнення 50000,00 грн.
секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач, ПрАТ «Страхова компанія «УСГ») звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» (далі - відповідач, ПАТ «Страхова компанія «Скайд») про стягнення 50000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.05.2015 р. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «БМВ», державний реєстраційний № НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, що був застрахований позивачем за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2809-14-00231, та транспортного засобу «ДЕО», державний реєстраційний № НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, що застрахований у ПАТ «Страхова компанія «Скайд» згідно полісу № АІ/7095887. Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України. Позивач у відповідності з договором страхування здійснив виплату страхового відшкодування вказаного автомобіля «БМВ», державний реєстраційний № НОМЕР_1, в сумі 42369,03 грн., у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача вказану суму страхового відшкодування, оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ДЕО», державний реєстраційний № НОМЕР_2, застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії № АІ/7095887, а також судові витрати покласти на відповідача.
Розгляд справи відкладався.
11.09.2015 р., 01.10.2015 р. та 02.11.2015 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли заяви, відповідно до яких ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» просить суд проводити розгляд справи без участі представника товариства, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
У судовому засіданні 22.10.2015 р. представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання суду доказів вирішення спору.
22.10.2015 р. до господарського суду Київської області представником відповідача подано клопотання б/н від 22.10.2015 р. (вх. № 16772/15 від 22.10.2015 р.) про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.10.2015 р. було продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.
У судове засідання 05.11.2015 р. представники сторін не з'явились.
Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
27.11.2014 р. між ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та ОСОБА_1 був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2809-14-00231, предметом якого є страхування транспортного засобу «БМВ», державний реєстраційний № НОМЕР_1, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті настання страхового випадку.
04.05.2015 р. у м. Києві у Святошинському р-ні на Житомирському шосе на повороті на СК «Чайка» відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «БМВ», державний реєстраційний № НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «ДЕО», державний реєстраційний № НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2.
Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 22.05.2015 р. вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України.
22.05.2015 р. ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі калькуляції № ДККЛ-44274 від 13.05.2015 р. було складено страховий акт та розрахунок розміру страхового відшкодування до нього.
На підставі зазначених вище документів ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 27201,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9993 від 25.05.2015 р.
08.07.2015 р. ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі акту виконаних робіт № 344929 від 29.06.2015 р. було складено страховий акт та розрахунок розміру страхового відшкодування до нього.
На підставі зазначених документів ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 42369,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13197 від 09.07.2015 р.
Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу «ДЕО», державний реєстраційний № НОМЕР_3, застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Скайд» згідно полісу № АІ/7095887 з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну у розмірі 50000,00 грн. та франшизою у розмірі 0,00 грн., позивач і звернувся до суду з позовом у даній справі.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
У відповідності до статей 979, 993, 1191 Цивільного кодексу України та статей 16, 27 Закону України «Про страхування», за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За таких обставин, оскільки позивач, на виконання умов договору, здійснив виплату страхового відшкодування до нього, в силу приписів ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 1191 ЦК України, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто до винуватця ДТП.
Поряд з тим, статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.
Приписами ст. 7, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Водночас, згідно п. п. 1.3, 1.4, 2.3, 2.4, 4.1 та 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 р., вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ, визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.
Вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ. Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об'єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень.
У звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається така інформація, зокрема, відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів
Таким чином, беручи до уваги вищезазначені приписи норм чинного законодавства, підставою виникнення спірних правовідносини щодо виплати страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги є первинні правовідносини, що стосуються виплати страховиком страхового відшкодування за договором добровільного страхування, а тому правильність визначення розміру страхового відшкодування з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу, визначеного суб'єктом оціночної діяльності, є обставинами, що впливають на правильність вирішення спору про стягнення таких сум в порядку зворотної вимоги.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Натомість, в порушення вимог вищезазначених норм Закону, позивачем не надано належних та допустимих доказів визначення розміру страхового відшкодування, з урахування зносу автомобіля, та визначення розміру завданої шкоди на підставі незалежної оцінки, звіту про оцінку майна, яким визначена реальна вартість втраченого майна, здійсненого суб'єктом оціночної діяльності.
Як слідує з матеріалів справи, розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу «БМВ», державний реєстраційний № НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, позивачем визначено на підставі актів огляду транспортного засобу від 05.05.2015 р., від 01.07.2015 р., акту виконаних робіт № 344929 від 29.06.2015 р., а також квитанцій № НОМЕР_4 від 29.06.2015 р. та № НОМЕР_5 від 07.05.2015 р., що в загальній сумі становить 100431,17 грн. страхового відшкодування.
При цьому, при визначенні страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача, позивач здійснив такий розрахунок, виходячи з вартості відновлювального ремонту пошкодженого майна, без врахування зносу автомобіля, що суперечить вимогам ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
До того ж, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази розрахунку вартості витрат на проведення відновлювального ремонту автомобіля «БМВ» суб'єктами оціночної діяльності, які мають відповідний сертифікат, зміст якої відобразив би суму завданих збитків забезпеченого позивачем автомобіля, у той час як надані позивачем акти виконаних робіт ремонтної організації не є належними та допустимими доказами оцінки вартості пошкодженого майна у порядку визначеному законодавством, оскільки означені первинні документи складені не суб'єктом оціночної діяльності та відображають вартість ремонту з урахуванням ПДВ, але не містять розрахунків зносу та посилання на методику визначення вартості ремонту і реальної завданої шкоди транспортному засобу, як того вимагає чинне законодавство.
Таким чином, враховуючи ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження того, що шкода, яка завдана автомобілю «БМВ» в результаті ДТП, була оцінена суб'єктом оціночної діяльності у встановленому законом порядку, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем дійсного розміру витрат, що мають бути відшкодовані відповідачем в порядку ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а відтак і безпідставність вимоги позивача про стягнення з відповідача відповідно нарахованої суми страхового відшкодування.
З огляду на викладене та враховуючи недоведеність позивачем визначення в передбаченому законодавством порядку розміру страхового відшкодування, наявність якого породжує для відповідача обов'язок по сплаті коштів в порядку регресу, з підстав ст. 1191 ЦК України та ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 50000,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
З урахуванням викладеного, позовна вимога Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задоволенню не підлягає.
Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Повне рішення підписане 10.11.2015 р.
Суддя В.М. Бабкіна