26 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/71627/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Київському район м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2012 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012
у справі №2а-2100/12/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компані «Плазма»
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень - рішень, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2012 позов задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення від 11.11.2011 № 0001162307 в частині донарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій по взаємовідносинам із ПП «Контент-Груп», ТОВ «Аурум Проспект», ТОВ «Атрія» залишено без змін, в іншій частині скасовано. Податкове повідомлення-рішення від 11.11.2011 №0001152307 в частині донарахування податку на прибуток та штрафних санкцій по взаємовідносинам із ПП «Контент-Груп», ТОВ «Аурум Проспект», ТОВ «Атрія» залишено без змін, в іншій частині скасовано. Податкове повідомлення-рішення від 11.11.2011 №0001142307 в частині нарахування штрафних санкцій по взаємовідносинам із ПП «Контент-Груп», ТОВ «Аурум Проспект», ТОВ «Атрія» залишено без змін, в іншій частині скасовано. Податкове повідомлення-рішення від 20.12.2011 № 0004931702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по взаємовідносинам із ПП «Контент-Груп», ТОВ «Аурум Проспект», ТОВ «Атрія» залишено без змін, в іншій частині скасовано.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 скасовано. Прийнято нову постанову, про задоволення позову. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.11.2011 № 0001162307, №0001152307, №0001142307, від 20.12.2011 №0004931702.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт від 27.10.2011 № 3771/233/36226451.
Перевіркою встановлено порушення ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, ч.1 ст.216 ЦК України і як наслідок порушення ст.3-5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст.3, 4 п.7.3, п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.185, 188, 192, 198 ПК України; абз. «г» пп.17 п.2 ст.164 ПК України, п.2.11 постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» по взаємовідносинам з ПП «Контент Груп», ТОВ «Атрия», ТОВ «Аурум Проспект», ТОВ «ВКФ «Азов-Механік», ТОВ «Дім Пива», ТОВ «Компанія «Єврохім», ТОВ «Етман», ТОВ «Інтехмаш», ТОВ «Дара-Сервіс», ТОВ «Фінвестбуд», ТОВ «Транс Агентство Метал», ПП «Олл Ленд», ТОВ «Ітер».
На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.11.2011 № 0001162307, яким підприємству визначено податкове зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість у розмірі 521346,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 78815,75 грн.; № 001152307, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 635897,00 грн., та нарахований штраф у сумі 99934,25 грн.; № 0001142307, яким визначено штрафні санкції у розмірі 1492842,06 грн. за порушення ведення касових операцій у національній валюті.
За результатами адміністративного оскарження частково задоволено скарги позивача та винесено податкове повідомлення-рішення від 20.12.2011 № 0004931702, яким збільшено суму податку з доходів фізичних осіб на 52612,00 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог діючого податкового законодавства стали акти (довідки) перевірок контрагентів позивача ТОВ «ВКФ «Азов-Механік», ТОВ «Дім Пива», ТОВ «Компанія «Єврохім», ТОВ «Етман», ТОВ «Інтехмаш», ТОВ «Дара-Сервіс», ТОВ «Фінвестбуд», ТОВ «Транс Агентство Метал», ПП «Олл Ленд», ТОВ «Ітер» згідно яких останніми неможливе фактичне здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, ч.1 ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинам здійсненим з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст.3-5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст.3, 4 п.п.7.3, 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то, відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Тобто необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
За доводами відповідача позивач не мав права формувати валові витрати та податковий кредит за наслідками господарських операцій з ТОВ «ВКФ «Азов-Механік», ТОВ «Дім Пива», ТОВ «Компанія «Єврохім», ТОВ «Етман», ТОВ «Інтехмаш», ТОВ «Дара-Сервіс», ТОВ «Фінвестбуд», ТОВ «Транс Агентство Метал», ПП «Олл Ленд», ТОВ «Ітер», оскільки останні мають ознаки сумнівності, трудові та матеріальні ресурси відсутні, а тому укладені договори є нікчемними.
Однак, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товарів (робіт, послуг) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.
Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.
Подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи, були надані до перевірки, та досліджені судом.
Судами попередніх інстанцій досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій, на час укладення та виконання правочинів позивач мав офіційну інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій, які були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податку на додану вартість.
Не можуть бути підставою для інших висновків доводи відповідача про нікчемність вищезазначених правочинів, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.
Позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.
Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.
Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача, що господарські операції з ТОВ «ВКФ «Азов-Механік», ТОВ «Дім Пива», ТОВ «Компанія «Єврохім», ТОВ «Етман», ТОВ «Інтехмаш», ТОВ «Дара-Сервіс», ТОВ «Фінвестбуд», ТОВ «Транс Агентство Метал», ПП «Олл Ленд», ТОВ «Ітер», не мали реального характеру, з огляду на відсутність у останніх достатніх трудових ресурсів, оскільки відсутність трудових ресурсів, не спростовує реальності зазначених операцій, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання зобов?язань за договором; податкове законодавство не ставить право платника на витрати та податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється контрагентом виконання договору. До того ж, податкова інспекція не довела нездійснення, передбачених договорами, поставок.
Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит, не спростовано.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що господарські операції позивача з ТОВ «ВКФ «Азов-Механік», ТОВ «Дім Пива», ТОВ «Компанія «Єврохім», ТОВ «Етман», ТОВ «Інтехмаш», ТОВ «Дара-Сервіс», ТОВ «Фінвестбуд», ТОВ «Транс Агентство Метал», ПП «Олл Ленд», ТОВ «Ітер» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності суб'єкта господарювання при здійсненні вказаних операцій.
Крім того перевіркою встановлено, що позивачем на підставі угод, укладених з ПП «Контент Груп», ТОВ «Атрия», ТОВ «Аурум Проспект» про надання інформаційно-консультаційних послуг з дослідження ринку та пошуку контрагентів і укладення з ними угод купівлі-продажу у 2010 році до складу валових витрат віднесено 1293950,00 грн. та відповідно до складу податкового кредиту з ПДВ 258790,00 грн., тоді як до перевірки не надано інформації щодо економічного обґрунтування впливу отриманих послуг на фінансово-господарську діяльність підприємства; звіти та акти виконаних робіт не дають змоги ідентифікувати, які програми дій з аналізу ринку проведені; загальна сума витрат понесених за вказаними договорами дорівнює 1293950,00 грн., тоді як оподатковуваним за вказаний період є прибуток підприємства у розмірі 106184,00 грн.; акти виконаних робіт не відповідають вимогам, що встановлені до первинних документів.
Судова колегія вважає за правильне погодитись з висновками суду апеляційної інстанції, що інформаційно-консультаційні послуги, послуги з дослідження ринку, послуги по пошуку клієнтів, придбані позивачем у ПП «Контент Груп», ТОВ «Атрия», ТОВ «Аурум Проспект» на підставі укладених договорів, використані ним у власній господарській діяльності, що давало право для включення сплачених коштів до складу валових витрат та податкового кредиту.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконання укладених з вищезазначеними контрагентами договорів підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями первинних документів - договорів, видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі наданих послуг, звітів виконавця, матеріалів досліджень, а також документами, що підтверджують використання результатів послуг, отриманих від контрагентів, зокрема, копіями договорів з різними контрагентами щодо продажу та поставки своєї продукції.
Щодо наданих послуг з дослідження ринків харчової соди, двоокису титану, підіймально-транспортного обладнання та полотна нетканого (тканина), то такі дослідження спрямовані на забезпечення можливості вирішити питання щодо рентабельності здійснення господарської діяльності з продажу відповідних товарів, за підтвердження первинними документами факту надання таких послуг, у т.ч. звітами виконавця, матеріалами досліджень, висновки суду апеляційної інстанції про використання послуг в господарській діяльності є правильними.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.12.2011 № 0004931702, яким позивачу донарахований податок з доходів фізичних осіб у сумі 52612, 00 грн., та податкового повідомлення-рішення від 11.11.2011 № 0001142307 про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 1492842,06 грн. за порушення правил ведення касових операцій, то підставою для зазначених донарахувань стали висновки відповідача про використання позивачем готівкових коштів, виданих під звіт директору ОСОБА_2 для здійснення розрахунків з постачальниками товарів (робіт, послуг), а саме ТОВ «Дім Пива», ТОВ «Етман», ПП «Олл Ленд», фінансово-господарські відносини з якими не знайшли підтвердження.
З огляду на те, що реальність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Дім Пива», ТОВ «Етман», ПП «Олл Ленд», знайшла своє підтвердження, донарахування податкових зобов?язань з податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій за порушення правил ведення касових операцій, з зазначених відповідачем підстав є необґрунтованим.
За встановлених обставин, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи, підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському район м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012 - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун