29 жовтня 2015 року м. Київ К/800/37544/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головчук С.В. (суддя-доповідач),
Ліпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до Ягодинської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У січні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що працювала на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 митного поста «Ягодин» Ягодинської митниці. Наказом начальника Ягодинської митниці Міндоходів від 11 січня 2014 року № 14-о її звільнено з вказаної посади на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці. Вважаючи зазначений наказ протиправним, ОСОБА_4 просила суд поновити на зазначеній посаді і стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Ягодинської митниці Міндоходів від 11 січня 2014 року № 14-о, поновлено ОСОБА_4 з 11 січня 2014 року на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 митного поста «Ягодин» Ягодинської митниці і стягнуто з Ягодинської митниці Міндоходів на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1399,10 грн. Постанову в частині поновлення на роботі та стягнення в її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 1399,10 грн допущено до негайного виконання.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині поновлення позивача на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 митного поста «Ягодин» Ягодинської митниці та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким поновлено ОСОБА_4 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Ягодин» Ягодинської митниці Міндоходів. В іншій частині постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року залишено без змін.
У касаційній скарзі Ягодинська митниця Міндоходів порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.
В запереченнях на скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Відповідно до частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що наказом голови комісії з реорганізації Державної митної служби України від 01 червня 2013 року № 861-к «По особовому складу митних органів» скасовано пункт 1 наказу Державної митної служби України від 07 лютого 2011 року № 145-к «По особовому складу митних органів» в частині припинення з 07 лютого 2011 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_4, головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 митного поста «Ягодин» Ягодинської митниці та поновлено її з 07 лютого 2011 року на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 митного поста «Ягодин» Ягодинської митниці.
09 вересня 2013 року комісією, утвореною з числа працівників відділу персоналу Ягодинської митниці Міндоходів, складено акт про відмову позивача від письмового ознайомлення з повідомленням про наступне вивільнення.
Наказом начальника Ягодинської митниці Міндоходів від 11 січня 2014 року № 14-о звільнено ОСОБА_4 з 11 січня 2014 року з посади головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 митного поста «Ягодин» Ягодинської митниці у зв'язку із реорганізацією та скороченням чисельності працівників відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.
В день звільнення позивача запропоновано шістнадцять посад, з яких п'ятнадцять на умовах строкового трудового договору на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника та одну з нижчою кваліфікацією - старшого державного інспектора митного поста «Луцьк» Ягодинської митниці Міндоходів.
Підставою для звільнення позивача з роботи стала реорганізація Ягодинської митниці, проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» та наказу Міністра доходів і зборів України від 26 квітня 2013 року № 80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів».
Зазначена реорганізація супроводжувалась скороченням чисельності і штату працівників, оскільки штатна чисельність працівників Ягодинської митниці Державної митної служби України, яка згідно з наказом начальника Ягодинської митниці Державної митної служби України від 21 січня 2013 року № 45, яким введено в дію структуру Ягодинської митниці та штатний розпис, становила 707 штатних одиниць, зменшилась до 662 штатних одиниць (наказ в.о начальника Ягодинської митниці Міндоходів від 14 травня 2013 року № 1), до 657 (накази начальника Ягодинської митниці Міндоходів від 23 липня 2013 року № 140, від 24 жовтня 2013 року № 248, від 17 грудня 2013 року № 361), до 656 (наказ начальника Ягодинської митниці Міндоходів від 17 грудня 2013 року № 370).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Положеннями статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Отже, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі слід враховувати в тому числі і наявність дисциплінарного стягнення.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.
Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен був з'ясовувати сам суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.
Відповідно до частини 2 статті 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав доказів щодо відсутності у ОСОБА_4 переваг для залишення на роботі.
Крім того, судами встановлено, що з моменту попередження позивача про майбутнє вивільнення до моменту її звільнення з роботи в Ягодинську митницю Міндоходів на роботу приймались нові працівники, які не були працівниками Ягодинської митниці Державної митної служби України. Зокрема, наказом начальника Ягодинської митниці Міндоходів від 27 листопада 2013 року № 415-о, в порядку переведення з Департаменту митної справи Міністерства доходів і зборів України, був прийнятий на роботу на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Устилуг» ОСОБА_5
Отже, доводи касаційної скарги про те, що позивачу пропонувались усі вакантні посади безпідставні, оскільки посада головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці Міндоходів позивачу не пропонувалась.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів про незаконність звільнення позивача та необхідність поновлення її на роботі.
Мотиви касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, якщо суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів відхилити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року у не скасованій частині та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді С.В. Головчук
Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак