27 жовтня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами старшого прокурора прокуратури Солом'янського району м. Києва ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 13.03.2015 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підгать Мостицького району Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі,
Вказаним вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 23.03.2013 приблизно о 19 годині 30 хвилин, знаходячись біля входу в приміщення відділення № 69 «Приват-Банку», за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, після спільного вживання спритних напоїв з ОСОБА_9 , під час раптово виниклого конфлікту, умисно наніс ОСОБА_9 два удари ножем в область серця та живота, тобто в життєво важливі органи людини, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді: проникаючої колото-різаної рани на шкірі передньої поверхні грудної клітки зліва з рановим каналом, що відходить від неї, з ушкодженням по його ходу м'яких тканин грудної клітки, 5-6 ребер зліва, проникненням у ліву плевральну порожнину, наскрізним ушкодженням перикарда і стінки правого шлуночка, в порожнині якого він закінчується; - проникаючої колото-різаної рани на шкірі передньої черевної стінки з ліва, в область лівого підребер'я аналогічних властивостей з рановим каналом, що відходить від неї, з наскрізним ушкодженням по його ходу великого сальника та стінки шлунку, з проникненням у його порожнину, де він закінчується, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, від яких настала смерть потерпілого, тобто умисно протиправно заподіяв смерть ОСОБА_9 . Ушкодження, спричинені ОСОБА_9 мають ознаки прижиттєвих та утворились від дії колюче-ріжучого предмету, типу клинка ножа. Смерть ОСОБА_9 настала від проникаючих колото різаних поранень грудей та живота, з ушкодженням внутрішніх органів, розвитком шоку та крововтрати. Дані ушкодження наносились в короткий проміжок часу одне за одним, при цьому ушкодження в області грудей могло бути спричинене першим.
Старший прокурор прокуратури Солом'янського району м. Києва ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання у виді 13 років позбавлення волі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження щодо нього.
В подальшому обвинувачений ОСОБА_6 подав зміни до апеляційної скарги від 28.04.2015 року, в яких просить вирок суду скасувати, а провадження направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
29.04.2015 року обвинувачений ОСОБА_6 знову подав зміни до апеляційної скарги, в яких просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження щодо нього на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу із змінами, ОСОБА_6 посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, суворість призначеного покарання. Зокрема, ОСОБА_6 зазначає, що він не вчиняв злочину, у якому його обвинувачують, а матеріали провадження не містять доказів того, що даний злочин скоєно ним. Так, показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , акти судово-медичних експертиз не містять даних про його причетність до вбивства. При цьому знаряддя злочину органом досудового слідства не виявлене, а його показання, надані під час досудового розслідування, надані ним через застосування фізичного та морального тиску з боку працівників міліції. Крім того, ОСОБА_6 вказує, що оскаржуваний вирок був постановлений та проголошений у його відсутність, що є порушенням КПК України та позбавило його можливості виступити з промовою у дебатах і звернутися до суду з останнім словом. Також ОСОБА_6 вказує, що стороною обвинувачення не було забезпечено участь свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у судовому засіданні, показання яких мають суттєве значення для розгляду справи, а показання ОСОБА_10 , експертів є суперечливими.
Також обвинувачений ОСОБА_6 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в якій просить залишити її без задоволення, зазначаючи про її необґрунтованість.
Захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з уточненням, в якій просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 .
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу з уточненням, ОСОБА_7 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема, ОСОБА_7 зазначає, що показання свідка ОСОБА_11 , що містяться у вироку суду не відповідають показанням, які останній надав у судовому засіданні. Також ОСОБА_7 вказує, що судом не було забезпечено участь свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у судовому засіданні, які були безпосередніми свідками обставин події, і показання яких мають суттєве значення для розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Ухвалюючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 , суд першої інстанції обґрунтував його доказами, які були зібрані в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні та досліджені в ході його судового розгляду.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення ґрунтуються на:
показаннях інспектора ПС Солом'янського РУ МВС України в м. Києві ОСОБА_11 , який здійснював затримання ОСОБА_6 у зв'язку з тим, що потерпілий ОСОБА_9 безпосередньо вказав на нього як на особу, яка спричинила йому ножові поранення;
показаннях свідка ОСОБА_10 , який брав участь як понятий у проведенні слідчого експерименту, в ході якого ОСОБА_6 розповідав про обставини нанесення ножових поранень потерпілому ОСОБА_9 ;
даних рапорту інспектора ПС Солом'янського РУ МВС України в м. Києві ОСОБА_11 про затримання ОСОБА_6 ;
даних протоколу огляду місця події та трупа від 23.03.2013 року;
даних протоколу огляду приміщення, розташованого в м. Києві по вул. Народного Ополчення, 1 від 23.03.2013 року;
даних протоколу огляду місця події від 24.03.2013 року;
даних протоколу огляду трупа від 25.03.2013 року;
даних протоколу пред'явлення фототаблиці із зображенням трупа для впізнання від 25.03.2013 року, згідно з яким ОСОБА_12 впізнав труп ОСОБА_9 , який є його рідним братом;
даних актів судово-медичного дослідження № 587 від 28.03.2013 року, № 213 від 02.04.2013 року, № 63-МК від 03.04.2013 року, № 507 від 30.04.2013 року та даних висновків експертів № 77-МК від 15.04.2013 року, № 168 від 22.04.2013 року, № 167 від 23.04.2013 року, № 170 від 25.04.2013 року, № 169 від 26.04.2013 року, № 922 від 06.05.2013 року, які підтверджують, що смерть ОСОБА_9 настала від проникаючих колото різаних поранень грудей та живота з ушкодженням внутрішніх органів, спричинених йому обвинуваченим ОСОБА_6 ;
даними протоколу пред'явлення речей для впізнання від 29.03.2013 року, в ході якого ОСОБА_12 підтвердив, що три мобільні телефони, вилучені під час огляду приміщення, розташованого в АДРЕСА_3 23.03.2013 року, належали його брату ОСОБА_9 ;
даними протоколу затримання підозрюваного ОСОБА_6 , який у сукупності з висновком експерта № 167 від 23.04.2013 року підтверджує наявність на одязі обвинуваченого слідів крові, що могла походити від потерпілого ОСОБА_9 ;
даними протоколу проведення слідчого експерименту від 24.03.2013 року, в ході якого ОСОБА_6 на місцевості вказав на конкретні обставини спричинення ним ножових поранень ОСОБА_9 .
При цьому суд першої інстанції дав оцінку всім доказам у справі, зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції, оцінивши докази у їх сукупності, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст. 115 КК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника про відсутність в матеріалах провадження доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_6 є необґрунтованими та спростовуються зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника щодо неповноти судового розгляду через непроведення допиту свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у судовому засіданні є безпідставними, оскільки суд вжив вичерпні заходи до забезпечення їх участі в судовому засіданні.
Слід відзначити, що відповідно до ст.327 КПК України прибуття свідка в судове засідання забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд лише сприяє сторонам у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику, а у разі неприбуття за викликом свідка - має право постановити ухвалу про привід свідка та/або накладення на нього грошового стягнення.
Доводи обвинуваченого про застосування до нього фізичного та морального тиску працівниками міліції під час досудового розслідування з метою примусити його визнати свою вину у вчиненні злочину були перевірені апеляційним судом та не знайшли свого підтвердження.
Так, єдиним доказом, на який суд послався у своєму вироку як на доказ, що містить показання ОСОБА_6 під час досудового розслідування, є протокол слідчого експерименту від 24.03.2013 року.
Апеляційним судом переглянуто відеозапис слідчого експерименту від 24.03.2013 року та з'ясовано, що він проводився за участю захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_7 , жодного тиску на обвинувачено в ході слідчої дії не чинилось та жодних зауважень від учасників слідчої дії не надходило.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що оскаржуваний вирок був постановлений та проголошений за його відсутності, спростовуються змістом журналу судового засідання та його технічної фіксації.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи внаслідок розбіжностей між показаннями свідка ОСОБА_15 , які він давав в судовому засіданні, та показаннями цього ж свідка, викладеними у вироку суду, є безпідставними, оскільки вказані захисником розбіжності є неістотними та не могли вплинути на правильність висновків суду.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, а також наявність обставин, які обтяжують покарання, та відсутність обставин, які пом'якшують покарання, та обґрунтовано визначив обвинуваченому розмір покарання.
При ухваленні вироку судом дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, призначено покарання, що відповідає особі засудженого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.404, 405 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури Солом'янського району м. Києва ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 13.03.2015 року щодо ОСОБА_6 без змін.
Ухвала Апеляційного суду міста Києва може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
_________________ _________________ _________________