19 жовтня 2015 року Справа № 876/4062/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Запотічного І.І.,
суддів - Довгої О.І., Ліщинського А.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області 13 березня 2015 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької райдержадміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
В січні 2015 року позивач - ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької райдержадміністрації, про визнання неправомірними дій та про зобов'язання вчинити певні дії щодо невиплати у повному розмірі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 18.02.2014 року до 01.07.2014 року в розмірі 2105,63 грн., щодо припинення та відмови в нарахуванні та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 01.07. 2014 року по 31.12.2014року в розмірі 6192 грн. та зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької райдержадміністрації Львівської області нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років встановленого законом про Державний Бюджет України на відповідний рік, а також у вигляді виплати недоплаченої суми даної допомоги за місяці які передували місяцю фактичного виконання рішення суду винесеного в даній справі в період з 01.01.2015 року і до ІНФОРМАЦІЯ_2 року, або до часу коли згідно з законом виплата даної допомоги припиняється.
Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області 13 березня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Позивач та відповідач просили розгляд справи проводити без їхньої участі.
Відповідно до ст.197 КАС України справи розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є матір'ю дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1. 10.04.2014 року вона звернулася з заявою до Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької райдержадміністрації про призначення їй державної допомоги по догляду за дитиною досягнення нею трирічного віку. Дану допомогу їй було призначено в розмірі 156 грн.; з 18.02.2014р. по ІНФОРМАЦІЯ_2, з 01.04.2014р. по 30.09.2014р - розмірі 618 грн. 92 коп.
Як вбачається з матеріалів справи допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 виплачувалась до 1 липня 2014 року, після чого їй було припинено виплату' даної допомоги. Дана допомога позивачці призначена згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1751 із змінами та доповненнями, а також згідно Закону України "Про Державний Бюджет України на 2014 рік" та "Про Державний Бюджет України на 2015 рік".
Порушене право застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо недоотриманої в повному обсязі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку регулюється положенням ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" №2240-III.
Також право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно зі статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" №2811-ХІІ має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною.
До 01.01.2008 року, дати набрання чинності Законом України №107-VI від 28 грудня 2007 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною регулювалися Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" №2811-ХII від 21 листопада 1992 року, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" №2240-III від 18 січня 2001 року, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків, усиновлювач, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Статтею 43 Закону №2240-III, було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону №107-VI були внесені відповідні зміни до Закону №2811-ХІІ та Закону №2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону №2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону №2240-III було виключено статті 40- 44.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними низку положень Закону №107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону №107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону №2240-III.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону №107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року №1751 саме на виконання Закону №2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт Уряду на виконання статті 45 Закону №2154-VI не приймався.
Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону №2240-III на виконання статті 45 Закону №2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.
Крім того, на відносини щодо виплати допомоги позивачу у зазначеному нею періоді, поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон №2240-III), відповідно до ст. 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
28.12.2014 року прийнято Закон України №77-V111 від 28.12.2014р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" (набув чинності з 01.01.2015 року) відповідно до розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень якого, Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", визнано таким, що втратив чинність.
Таким чином, з набранням чинності Законом №77-V111 позивач втратила право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку в розмірі передбаченому положеннями ст. 43 Закону №2240-III, проте до вступу в законну силу вказаного нормативно-правового акту позивач мала право на вказані виплати.
Посилання відповідача на Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", колегія суддів вважає безпідставними оскільки ним внесено зміни тільки до Законe України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише 23.01.2015 року. За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити в межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, тобто, починаючи з 23.07.2014 року. Позовні вимоги до 22.07.2014 рок, включно, слід залишити без розгляду відповідно до ст. 100 КАС України.
Судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 березня 2015 року у адміністративній справі №442/600/15-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 23.07.2014 року по 31.12.2014 року у розмірі нижче ніж передбаченому ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 23.07.2014 року по 31.12.2014 року включно в розмірі, передбаченому ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Адміністративний позов в частині вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії за період до 22.07.2014р. залишити без розгляду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.І. Запотічний
Судді О.І.Довга
А.М.Ліщинський