13 жовтня 2015 рокусправа № 804/4600/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.
суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2015р. у справі № 804/4600/15
за позовом Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс"
про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, -
Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту - податковий орган) звернулося до адміністративного суду з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу в розмірі 111650,10 грн. за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Екомаркет Плюс» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Екомаркет Плюс»), що перебуває у податковій заставі.
На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивач добровільно не сплатив сума боргу. За твердженням позивача необхідно стягнути суму податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, оскільки сума боргу не погашається відповідачем, що зумовлює накопичення.
Постановою суду першої інстанції в задоволені позову відмовлено. При цьому суд зазначив, що позивачем не здійснено усі можливі заходи, які передують погашенню податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, та не надано до суду доказів про вжиття заходів щодо стягнення заборгованості за вказаною сумою податкового боргу з рахунків боржника.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, податковий орган оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права. Апелянт посилається на норми ст.95 ПК України, та стверджує, що здійснював усі можливі заходи щодо погашення податкового боргу відповідачем.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс" зареєстровано як юридична особа 14.07.2006 р., внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 34512594 та перебуває на обліку в Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управлінняДФС у Дніпропетровській області (а.с.6-8).
З матеріалів справи вбачається, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 01.04.2014 р. у справі №804/3676/14 задоволено адміністративний позов Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та стягнуто з рахунків ТОВ "Екомаркет Плюс" 111650,10 грн. податкового боргу з орендної плати за землю. Дніпропетровським окружним адміністративним судом 23.06.2014р. видано виконавчий лист по справі №804/3676/14 (а.с.12-14).
З метою виконання рішення суду на банківські рахунки ТОВ "Екомаркет Плюс" неодноразово виставлялись інкасові доручення (розпорядження), зокрема: № 8/04-26, № 2/04-26, № 4/04-26, № 7/04-26 від 16.06.2014 р. Установами банків вищезазначені інкасові доручення (розпорядження) повернені без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках ТОВ «Екомаркет Плюс» (а.с.18-22).
Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.
Обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом закріплено ст.67 Конституції України.
За визначенням п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з п.41.5. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
Пункт 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 89.1статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, щонастає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно з п. 89.2статті89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієїстатті, а також на інше майно, на яке платник податків на буде прав власності у майбутньому.
У разі, якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі, якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Згідно з п. 95.1статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
У відповідності до п. 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
За приписами п. 95.3статті95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Тобто погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є крайнім заходом стягнення податкового боргу платника податків.
Податковий орган надав до суду інкасові доручення (а.с.18-21), проте, між зверненням позивача до суду та надісланням до банківських установ інкасових доручень сплив значний термін часу. При цьому заявник не вказує, в яких саме установах банків відкрито рахунки ТОВ «Екомаркет Плюс» для стягнення з цих рахунків податкового боргу.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції врахував, що копія Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрації змін) свідчить, що майно платника податків ТОВ «Екомаркет Плюс» перебуває в податковій заставі згідно з актом опису майна №3 від 19.08.2013 р. (а.с.16).
Колегія суддів також враховує, що надані до суду документи свідчать про заходи, застосовані податковим органом в середині 2014 року, тоді як подання до суду подано в березні 2015р., тобто майже ніж через рік.
За встановлених обставин слід погодитись з висновком суду про відсутність підстав для задоволення вимог податкового органу. Судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2015р. у справі №804/4600/15 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2015р. у справі №804/4600/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.
Головуючий: О.А. Проценко
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: Л.П. Туркіна