"30" вересня 2015 р. справа № 804/7094/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,
за участю:
представника позивача Кониченка О.О.,
представника відповідача Мосіної М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р. у справі №804/7094/14
за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області
про скасування пункту вимоги, -
встановив:
У травні 2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати пункт 2 вимоги Криворізької об'єднаної державної фінансової інспекції від 10.04.2014р. №850-15/148.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постанова мотивована тим, що оскаржений пункт вимоги відповідача є правомірним, оскільки надурочна робота оплачується відповідно до ст.106 КЗпП України, а компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі позивач посилається порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Зокрема, відповідач зазначив, що відповідно до п. 4.1.1. Колективного договору ВСП "Криворізька пасажирська вагонна дільниця" ДП "Придніпровська залізниця", реєстраційний номер 33/11 від 21.04.2011р., режим праці і відпочинку регламентується "Правилами внутрішнього трудовою розпорядку", затвердженими на конференції трудового колективу, та "Особливостями регулювання робочого часу і часу відпочинку окремих категорій працівників залізничного транспорту і метрополітенів, пов'язаних із забезпеченням безпеки руху поїздів і обслуговування пасажирів", введених в дію наказом Державної адміністрації
залізничного транспорту України №40-Ц від 10.03.1994 року (далі - Наказ 40-Ц).
Відповідно до п 11.12. "Особливостей регулювання робочого часу і часу відпочинку окремих категорій працівників залізничного транспорту і метрополітенів, пов'язаних із забезпеченням безпеки руху поїздів і обслуговування пасажирів" в період масових пасажирських перевезень (червень-вересень) може встановлюватися особливий режим роботи, при якому відпочинок працівникам поїзних бригад пасажирських поїздів за місцем постійної роботи, квитковим касирам окремих станцій залізниць надається у розмірі не менше 50 відсотків часу відпочинку, належного за нормою.
Невикористаний час відпочинку, належний за нормою, повинен бути компенсований шляхом надання відгулу по закінченні масових пасажирських перевезень, але не пізніше 1 травня наступного року, або приєднаний до щорічної відпустки в ті ж строки з оплатою цього часу з розрахунку встановленого місячного окладу чи без оплати, якщо розрахунок провідникам пасажирських вагонів здійснюється по закінченим рейсам.
Наведені норми надають право ДП "Придніпровська залізниця" за погодженням з Дорпрофсожем встановити особливий режим роботи в період масових пасажирських перевезень (червень-вересень) при якому відпочинок працівникам повних бригад пасажирських поїздів за місцем постійної роботи, квитковим касирам окремих станцій залізниць надасться у розмірі не менше 50 відсотків часу відпочинку, належного зa нормою.
Невикористаний час відпочинку працівникам, які працювали в умовах особливого режиму, був компенсований шляхом наданий відгулу або приєднаний до щорічної відпустки.
Також позивач зазначив, що згідно постанови Вищого адміністративного суду України від 30.03.2011р. по справі № К-59885/09 ст.2 та ст.10 Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні" передбачені компетенція та завдання відповідача, з яких вбачається, що до завдань Державної фінансової інспекції не входить ревізія дотримання законодавства при нарахуванні та виплати працівникам надбавок та премій, а захист трудових прав громадян, серед іншого і їхніх прав на оплату праці, покладено законодавством на інші правоохоронні органи.
Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про задоволення позову.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про задоволення позову.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у період з 13.03.2014р. по 27.03.2014р. відповідно до ухвали Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.02.2014р., листа Криворізької прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері від 03.03.2014р. №325, доручення ДФІ у Дніпропетровській області від 07.03.2014р. №04-05-06-18/2418 та на підставі направлення на проведення ревізії від 12.03.2014р. №64 Криворізького об'єднаною державною фінансовою інспекцією було проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Відокремленого структурного підрозділу "Криворізька пасажирська вагонна дільниця" Державного підприємства "Придніпровська залізниця" за період з 01.06.2013р. по 30.09.2013р.
За результатами проведеної ревізії Криворізькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією складено Акт №850-38/06 від 27.03.2014р., у якому зафіксовано наступне.
Відповідно до п. 4.1.1 Колективного договору, зареєстрованого виконавчим комітетом Довгинцівської районної у місті ради №33/11 від 24.04.2011р. - адміністрація Криворізької пасажирської вагонної дільниці зобов'язується регламентувати режим праці і відпочинку "Правилами внутрішнього трудового розпорядку", затвердженими на конференції трудового колективу та "Особливостями регулювання робочого масу і масу відпочинку окремих категорій працівників, безпосередньо пов'язаних із забезпеченням безпеки руху поїздів та обслуговуванням пасажирів на залізницях та метрополітенах України", затвердженими наказом Державної адміністрації залізничного транспорту від 10.03.1994р. №40-Ц.
Згідно із п.5.6, п. 5.9 Правил внутрішнього трудового розпорядку, прийнятих конференцією трудового колективу ВСП "Криворізька пасажирська вагонна дільниця" від 20.03.2013р. - для змінних працівників застосовується підсумований облік робочого часу, обліковий період є квартальний; при підсумованому обліку час роботи понад норму робочого часу облікового періоду є надурочним і компенсується у порядку, передбаченому законодавством (ст. 106 КЗпП України).
Під час ревізії правильності нарахування та виплати заробітної плати перевіряючими було встановлено, що за період з 01.06.2013р. по 30.09.2013р. оплата праці за роботу в надурочний час не здійснювалась у порушення ст.106 КЗпП України, внаслідок чого станом на 01.10.2013р. працівникам підприємства недоотримано заробітної плати за 60 967,70 годин в сумі 1 582 425,29 грн.
На час проведення ревізії відшкодовано працівникам заробітної плати за 60 967,7 годин в сумі 1 404 481,55 грн.
Таким чином, на час проведення ревізії внаслідок недотримання вимог ст.106 КЗпП України працівниками поїзних бригад ЛВЧ-2 за роботу, проведену понад встановлену норму робочого часу в період з червня 2013 року по вересень 2013 року, недоотримано заробітної плати в загальній сумі 177 943,74 гривень.
10.04.2014р. на підставі Акту №850-38/06 від 27.03.2014р. Криворізькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією було складено та направлено на адресу ВСП "Криворізька пасажирська вагонна дільниця" ДП "Придніпровська залізниця" лист-вимогу №850-15/148 щодо усунення порушень, виявлених в ході проведеної ревізії.
У пункті 2 даної вимоги Криворізька об'єднана державна фінансова інспекція зазначила, що ревізією правильності нарахування та виплати заробітної плати штатним працівникам поїзних бригад, проведеною за період з 01.06.2013р. по 30.09.2013р., встановлено порушення ВСП "Криворізька пасажирська вагонна дільниця" ДП "Придніпровська залізниця" ст. 106 КЗпП України у вигляді недоплати працівникам заробітної плати за роботу в надурочний час в сумі 177 943, 74 грн., у зв'язку з чим відповідач вимагав усунути зазначене порушення у термін до 30.04.2014р. та провести донарахування та виплатити працівникам заробітну плату в загальній сумі 177 943,74 грн.
Оскільки позивачем було порушено вимоги ст. 106 Кодексу законів про працю України, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність п.2 вимоги від 10.04.2014р. №850-15/148 та відсутність підстав для задоволення позову позивача.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
На думку відповідача, надання відгулів за надурочний час є правомірним, оскільки це передбачено Колективним договором та п.11.12 "Особливостей регулювання робочого часу і часу відпочинку окремих категорій працівників, безпосередньо пов'язаних із забезпеченням безпеки руху поїздів і обслуговуванням пасажирів на залізницях і метрополітенах України", затверджених Наказом 40-Ц. До завдань Державної фінансової інспекції не входить ревізія дотримання законодавства при нарахуванні та виплати працівникам надбавок та премій, а захист трудових прав громадян, серед іншого і їхніх прав на оплату праці, покладено законодавством на інші правоохоронні органи.
Відповідно до ст.50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.
Згідно ст.61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).
Відповідно до ст.62 КЗпП України надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61). Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині третій ст.62 КЗпП України.
Надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації (ст.64 КЗпП України).
Відповідно до ст.106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.
За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.
У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.
Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.
Нормами КЗпП України та Закону України "Про колективні договори і угоди" не передбачено випадків обмеження дії ст.106 КЗпП України щодо оплати роботи в надурочний час.
Окрім того, відповідно до ч.2 та ч.3 ст.5 Закону України "Про колективні договори і угоди" умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.
Відповідно до п.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками Криворізької об'єднаної державної фінансової інспекції щодо порушення позивачем положень ст.106 КЗпП України, що полягало у не сплаті працівникам відповідача заробітної плати за роботу надурочний час в сумі 177 943,74 грн., оскільки положення ст.106 КЗпП України має вищу юридичну силу, ніж п.11.12 "Особливостей регулювання робочого часу і часу відпочинку окремих категорій працівників, безпосередньо пов'язаних із забезпеченням безпеки руху поїздів і обслуговуванням пасажирів на залізницях і метрополітенах України", затверджених Наказом 40-Ц.
Щодо доводів позивача з приводу повноважень Криворізької об'єднаної державної фінансової інспекції стосовно п.2 вимоги від 10.04.2014р. №850-15/1482, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" встановлено, що головним завданням органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням встановлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" закріплює право органу державного фінансового контролю пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
З наведеного вбачається, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
В постанові від 20 січня 2015 року №21-601а14 Верховний суд України дійшов до висновку "про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки".
Відповідно до ч.1 ст.244-1 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Пункт 2 вимоги від 10.04.2014р. №850-15/148 спрямований на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства та не містить вимог про стягнення з позивача збитків, тому є обов'язковою до виконання.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що п.2 вимоги від 10.04.2014р. №850-15/148 прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством та погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р. у справі №804/7094/14 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун