20 жовтня 2015 року
справа № 804/7270/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
при секретарі: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у справі №804/7270/15 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Експрес-2001» про стягнення заборгованості, -
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з Приватного підприємства «Експрес-2001» адміністративно - господарські санкції в сумі 32422,22 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, та пеню в сумі 32,42 грн. за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що в порушення вимог частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 2 особи.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову. Апелянт зазначає, що відповідач за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів та не зайнятих ними, зобов'язаний був самостійно сплатити, в термін до 15.04.2015 року 32422,22 грн. адміністративно-господарських санкцій.
Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, ПП «Експрес-2001» подало до позивача звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік (форма №10-ПІ), у якому зазначило, що кількість штатних працівників на підприємстві становить 90 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місяцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» складає 4 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 осіб. (а.с.7) Звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з обмеженими можливостями за формою 3-ПН протягом 2014 року подавались відповідачем до центру зайнятості.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ПП «Експрес-2001» не порушено вимог статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», оскільки обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до положень частини 8 статті 69 Господарського кодексу України визначено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини третьої пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Як встановлено статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першої цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону, щороку до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу місць для працевлаштування інвалідів, сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Згідно з Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.
Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», державна служба зайнятості, направляє для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань. Підприємства, установи і організації, незалежно від форми власності щомісяця подають центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних місць(вакансій).
Між тим, відповідно до листа Дніпродзержинського міського центру зайнятості №1590 від 10.06.2015 року протягом 2014 року ПП «Експрес-2001» систематично надавало центру зайнятості населення інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів, шляхом щомісячного подання Звітів (форма № 3- ПН). Представники підприємства брали участь у заходах, що організовував центр зайнятості в 2014 році, а саме: ярмарок вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю, круглому столі та семінар-нараді з роботодавцями на тему «Шляхи подальшої співпраці центру зайнятості з роботодавцями з питань працевлаштування осіб з інвалідністю. Протягом 2014 року було запропоновано працевлаштування на ПП «Експрес-2001» 3 особам, з них 2 особи відмовились, 1 особа не відповідає вимогам (за станом здоров'я). (а.с.20)
Таким чином, з урахуванням положення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», колегія суддів дійшла висновку, що створення робочих місць для інвалідів та їх працевлаштування не є тотожними поняттями. Оскільки відповідачем виконані вимоги, покладені на нього розділом IV Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а чинне законодавство не зобов'язує підприємство самостійно займатися пошуком та працевлаштуванням інвалідів, то в діях ПП «Експрес-2001» не вбачається порушень в частині незабезпечення працевлаштування інвалідів у 2014 році, а відтак на нього не може бути покладено обов'язок щодо відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у справі №804/7270/15 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко