Копія
21 жовтня 2015 р. Справа №818/3434/15
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Діска А.Б.,
за участю секретаря судового засідання - Мороз Т.М.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов,-
Позивач ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3В.) звернулася до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі - ВДВС СМУЮ), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.07.2010 року у виконавчому провадженні №20541054; визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 26.07.2010 року у виконавчому провадженні №20541054.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 73,80 грн. судового збору та 800 грн. витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження позивачем не отримувались, у зв'язку з чим строк на добровільне виконання судових рішень не порушений. Крім того, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій від 26.07.2010 року у ВП №20541054 була винесена державним виконавцем за відсутності підпису самого державного виконавця та не скріплені печаткою з підписом начальника, такі ж порушення були допущені і при винесенні постанови про стягнення виконавчого збор.
Оскаржувані постанови прийнято з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень. У зв'язку з цим і постанови, якими відкриті виконавчі провадження щодо примусового виконання постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб)- це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Державний виконавець відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.18 Закону відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Вимоги до виконавчого документа передбачені ст.19 Закону.
Статтею 24 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень згідно ст.45 Закону є витратами виконавчого провадження.
Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, може бути оскаржена сторонами до суду у 10-денний строк.
Згідно ст. 46 Закону у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Отже, виконавче провададження відкривається і виконавчі дії провадяться державним виконавцем лише після звернення з відповідною заявою стягувача та подання останнім до виконавчої служби виконавчого документу, який відповідає встановленим законом вимогам.
Суд зауважує, що державний виконавець відповідно до вимог ст.7 Закону зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Судом встановлено, що на виконанні ВДВС СМУЮ перебуває зведене виконавче провадження №48249872, в межах якого перебуває виконавче провадження №20541054 з виконання виконавчого листа №2-2926, виданого 11.05.2010 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ "Сумигаз" 837,13 грн. заборгованості.
У зв'язку з невиконанням боржником у добровільному порядку, державним виконавцем Ковпаківського ВДВС СМУЮ ОСОБА_4 26.07.2010 року було винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 83,71 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у сумі 19,41 грн., правомірність яких оспорюється позивачем.
Ухвалою суду від 18.09.2015 року про прийняття до провадження та призначення справи до розгляду було зобов'язано ВДВС СМУЮ надати в судове засідання матеріали виконавчого провадження №20541054 або, в разі їх втрати чи знищення, відповідні документи, які б підтверджували ці обставини.
В судове засідання 21.10.2015 року представником відповідача надано суду довідку від 11.09.2015 року без номеру за підписом в.о.начальника ВДВС СМУЮ ОСОБА_5 про те, що з урахуванням судового розгляду справи щодо визнання протиправними та скасування постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, виявлено, що оригінал виконавчого листа №2-2926 від 11.05.2010 року, виданий Ковпаківським районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Сумигаз" у ВДВС СМУЮ на примусовому виконанні не перебуває (а.с.40).
Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що оригінали оскаржуваних постанов, як і інші документи виконавчого провадження у ВДВС СМУЮ відсутні. Але, оскаржувані постанови містяться в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, звідки і було зроблено їх витяги та долучено до матеріалів зведеного виконавчого провадження.
В той же час вказала, що будь-яких службових розслідувань з приводу втрати виконавчого провадження №20541054 не проводилось, так само відсутні будь-які акти про знищення цього виконавчого провадження.
Згідно ч.1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що відповідачем визнано ту обставину, що оскаржувані постанови містяться в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень та перебувають на виконанні ВДВС СМУЮ, беручи до уваги те, що відповідачем не надано доказів правомірності винесення постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій з огляду на відсутність матеріалів виконавчого провадження, суд вважає, що з метою захисту прав позивачки, оскаржувані постанови підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Згідно ст.ст.26, 30 Закону України «Про адвокатуру» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Представником позивача на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано договір, укладений між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_1, №1225-р/15 (а.с.10).
На підтвердження оплати послуг з правової допомоги позивачем надано суду квитанцію до прибуткового касового ордера №45 від 01.01.2015 року на суму 2400 грн. (а.с.22).
П.1.1., 7.1. Договору про надання правової допомоги клієнт доручає і зобов'язується оплатити послуги адвоката, а адвокат сприяє клієнту у захисті його прав та законних інтересів у виконавчих провадженнях щодо стягнень з клієнта. Вартість послуг адвоката («гонорар») обумовлена в додатку №1 до Договору.
Оскільки вказаного додатку до Договору позивачем суду не надано, а надані квитанції до прибуткового касового ордера не містять посилання на послуги, за які було проведено оплату за Договором №1225-р/15, суд при визначенні суми витрат на правову допомогу, які підлягають компенсації позивачу, виходить із вимог Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розумності та витраченого адвокатом часу.
Враховуючи час на складання адвокатом ОСОБА_1 позовної заяви та на представництво позивачки в судових засіданнях, які загалом тривали близько 1,5 години, що підтверджується журналом судового засідання, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 суму витрат на правову допомогу у розмірі 800 грн. (1218 х 40% х 1,5 год.).
Відповідно до вимог ст.94 КАС України на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України судовий збір в сумі 73,80 грн. та 800 грн. витрат на правову допомогу, а всього 873,80 грн.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору від 26.07.2010 року у виконавчому провадженні №20541054.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про стягнення з ОСОБА_3 витрат на проведення виконавчих дій від 26.07.2010 року у виконавчому провадженні №20541054.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (і.н.2506915823, АДРЕСА_1) 73,80 грн. судового збору та 800 грн. витрат на правову допомогу.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови відповідно до вимог ст.160 КАС України виготовлено 26.10.2015 р
Суддя (підпис) А.Б. Діска
З оригіналом згідно
Суддя А.Б. Діска