08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/64678/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Ліпського Д.В.,
суддів: Головчук С.В.,
Черпака Ю.К.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівського міського центру зайнятості на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у справі за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
У липні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Просив стягнути з відповідача кошти у сумі 3752 грн. 61 коп.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, рішення першої інстанції - без змін.
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, оскільки вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачу на підставі заяви від 24 вересня 2013 року було надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю.
Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 174 від 17 квітня 2014 року встановлено, що ОСОБА_2 отримала дохід за третій квартал 2013 року та надавала послуги відповідно до Договору про надання консультаційних послуг № 214 від 3 червня 2013 року з 16 по 22 червня 2013 року. Термін дії договору з 3 червня 2013 року по 31 грудня 2013 року.
Львівським міським центром зайнятості було видано наказ №343 від 18 квітня 2014 року "Про відшкодування коштів ОСОБА_2", яким зобов'язано начальника відділу бухгалтерського обліку - головного бухгалтера здійснити перерахунок сум матеріального забезпечення на випадок безробіття, отриманих безробітною ОСОБА_2 за період з 1 жовтня 2013 року по 9 грудня 2013 року у сумі 3 752 грн. 61 коп. та вжити заходів передбачених чинним законодавством України щодо відшкодування ОСОБА_2 виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття в результаті подання недостовірних даних, не повідомлення під час реєстрації та набутті статусу безробітної 24 вересня 2013 року про належність до зайнятого населення, а саме про укладення Договору про надання консультаційних послуг №314 від 3 червня 2013 року з МБФ "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні" та надання послуг з 3 червня 2013 року по 31 грудня 2013 року, відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
18 квітня 2014 року Львівський міський центр зайнятості надіслав відповідачу претензію щодо відшкодування коштів у сумі 3 752, 61 грн., яка залишена без задоволення.
Статтею 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Особи, застраховані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини справи, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
За Договором на надання консультаційних послуг № 314 від 3 червня 2013 року та акту приймання-передачі наданих послуг №314/1 від 5 серпня 2013 року, відповідач надавав послуги протягом 16-22 червня 2013 року. Крім цього, згідно договору від 6 серпня 2013 року про розірвання договору про надання консультаційних послуг № 314 від 3 червня 2013 року, останній вважався розірваним з 7 серпня 2013 року, а ОСОБА_2 звернулась до Львівського міського центру зайнятості про надання їй статусу безробітної 24 вересня 2013 року.
Пунктом 5.2. Договору, винагорода за надані послуги сплачується не пізніше двох календарних місяців з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг. МБФ "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні" здійснив оплату ОСОБА_2 в жовтні 2013 року, що не суперечить умовам договору.
Таким чином, на момент надання відповідачу статусу безробітної Договір про надання консультаційних послуг № 314 від 3 червня 2013 року було розірвано, то у відповідача був відсутній обов'язок щодо повідомлення обставин, які впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Та обставина, що відповідачем отримано винагороду за надання консультаційних послуг у жовтні 2013 року не може свідчити про невиконання ОСОБА_2 обов'язку передбаченого статтею 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" тому що оплата за надання відповідних послуг була проведена у строк встановлений вищевказаним договором.
Позивачем також не доведено виконання ОСОБА_2 іншої роботи за винагороду для МБФ "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні".
Відтак, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, діяв правомірно, оскільки на момент звернення до Львівського міського центру зайнятості та набуття статусу безробітної відповідач не перебувала у цивільно-правових відносинах.
Враховуючи те, що посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Львівського міського центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у справі за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.В. Ліпський
Судді: С.В. Головчук
Ю.К. Черпак