"08" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/41538/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головчук С.В. (суддя-доповідач),
Ліпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області), Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації (далі - Департамент СЗН Харківської ОДА), Державної експертизи умов праці в Харківській області, Об'єднання профспілок Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом про призупинення дії нормативно-правового акту та зобов'язання вчинити дії. В обґрунтування вимог зазначала, що з 1986 по 1992 рік працювала на підприємствах зі шкідливими умовами праці, проте створена за наказом ГУ ПФУ в Харківській області комісія з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років відмовилась зарахувати цей стаж до пільгового, чим позбавила її права на призначення такої пенсії за Списком №2. Посилаючись на нелегітимність цієї комісії та уточнивши позовні вимоги просила суд : призупинити дію нормативно-правового акту ГУ ПФУ в Харківській області - Положення про Комісію з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Положення про комісію) в частині пункту 14 та невиконання пункту 4 постанови Правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, якою затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - постанова ПФУ № 18-1); зобов'язати відповідача оприлюднити інформацію про відкриття провадження у справі про призупинення дії цього акту; визнати нелегітимною комісію; підтвердити, що всі представники обов'язкових органів в комісії діяли не у спосіб та не в межах Законів України; зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області внести доповнення до Положення відповідно до пункту 4 постанови ПФУ № 18-1; зобов'язати відповідачів провести засідання комісії на предмет визначення законного представника від комісії на підставі наказу по установах; визнати незаконними усі оскаржувальні документи ГУ ПФУ в Харківській області; зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області доповнити Положення про комісію пунктом 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - постанова КМУ № 637).
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 травня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суди не дали належної оцінки обставинам справи та наданим доказам, не звернули уваги на доводи позивача про те, що Положення про комісію не відповідає нормам чинного законодавства, а тому створена при ГУ ПФУ у Харківській області комісія не мала повноважень приймати рішення щодо незарахування періодів роботи ОСОБА_4 до пільгового стажу. Зазначає, що її пільговий стаж за професіями, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджено записами трудової книжки.
ГУ ПФУ в Харківській області у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, судами правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Вказує, що позивач вже зверталася до суду з позовом про зобов'язання відповідача зарахувати періоди роботи ОСОБА_4 з 1986 по 1992 рік до пільгового стажу та призначити пенсію на пільгових умовах і у цій справі ухвалені судові рішення про відмову в позові. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Об'єднання профспілок Харківської області у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що об'єднання профспілок не є суб'єктом владних повноважень у розумінні норм КАС України. Крім того, заявлені позивачем вимоги стосуються повноважень органу Пенсійного фонду, на діяльність якого не поширюються компетенція профспілки.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Вирішуючи спір та відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Перевіряючи судове рішення та залишаючи його без змін, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну правову оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності до вимог матеріального та процесуального права.
Проте такі висновки є передчасними.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За приписами частини 1 статті 6 КАС України право на судовий захист має особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначено статтею 171 КАС України, відповідно до частини 2 якої, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині ( частина 8 статті 171 КАС України).
Якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їх окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти чи їх окремі положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили (частина 9 статті 171 КАС України).
За визначенням наведеним у наказі Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року №34/5 нормативно-правовий акт - це офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.
Отже, із змісту наведених норм видно, що право на судовий захист має особа, яка вважає, що нормативно-правовий акт суб'єкта владних повноважень порушує її права, свободи або інтереси. При цьому, цей акт має відповідати критеріям, наведеним у наказі Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5, а повноваження суду у цій категорії справ полягають у визнані такого акту незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.
Вирішуючи спір, суди не дали правової оцінки Положенню про комісію та не перевірили, яким чином воно порушує права, свободи або інтереси позивача.
Крім того, у позовній заяві ОСОБА_4 не порушує питання про визнання незаконним цього Положення повністю або в окремій його частині, а просить призупинити його дію та внести до нього зміни, що на її думку відновить її порушене право. Разом з тим, відповідно до частини 11 статті 171 КАС України суд не має повноважень ухвалити рішення про призупинення дії актів, відповідно до заявлених позовних вимог. При цьому, висновки щодо обґрунтованості позовних вимог про внесення доповнень у Положення про комісію відповідно до пункту 4 постанови ПФУ № 18-1 та постанови КМУ № 637 у судових рішеннях відсутні. Тобто, ці вимоги судами не розглянуті і в цій частині позову рішення не прийнято.
Суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні (частина 1 статті 220 КАС України).
Згідно із частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
При новому розгляді справи, судам слід звернути увагу на зміст позовних вимог та уточнити їх, оскільки із тексту позовної заяви видно, що позивач не згодна з відмовою ГУ ПФУ у Харківській області зарахувати її періоди роботи у 1986-1992 роках до пільгового стажу та призначити пенсію за віком на пільгових умовах, однак у прохальній частині позову ОСОБА_4 просить визначитись щодо законності складу та діяльності комісії; підтвердити, що всі представники обов'язкових органів в комісії діяли не у спосіб і не в межах Законів України та ставить вимогу визнати незаконними акти ГУ ПФУ у Харківській області.
Разом з тим, правова оцінка діям та актам суб'єкта владних повноважень, зокрема діяльності та легітимності комісії та прийнятих нею рішень, може бути надана судом при вирішенні адміністративного спору щодо вирішення питання про право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах.
Водночас, із матеріалів справи видно, що таке питання вже було предметом судового розгляду у іншій адміністративній справі № 2020/13264/2012 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, ГУ ПФУ в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді С.В. Головчук
Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак