Справа № 2-3415/11
30 березня 2012 року року Подільський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Захарчук С.С.
при секретарі - Власенко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут», третя особа - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних, відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до закритого акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (далі - ЗАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут») про стягнення страхового відшкодування.
Зазначала, що 21 липня 2008 року між нею та ЗАТ «НФСК «Добробут» було укладено договір добровільного страхування автомобіля «Lexus-GX 470», н.з. АА3339АМ.
17 грудня 2008 року у м. Києві на ОСОБА_2 Шевченка вона, керуючи автомобілем «Lexus-GX 470», н.з. АА3339АМ, не впоралася з керуванням, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження.
18 грудня вона звернулася до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.
Після неодноразових звернень до страховика лише 17 серпня 2010 року ЗАТ «НФСК «Добробут» надіслало їй відмову у виплаті страхового відшкодування.
Обґрунтовуючи свою відмову у виплаті страхового відшкодування відповідач посилався на те, що вона не надала оригіналу та належно завіреної копії посвідчення водія відповідної категорії на керування транспортним засобом, автомобіль на час ДТП не пройшов державний технічний огляд, а тому його експлуатація була заборонена, страховику не було надано пошкоджений транспортний засіб або його залишки, страхувальник не повинен був робити будь-яких змін в пошкодженому транспортному засобі.
Однак, належним чином завірені копії посвідчення водія ОСОБА_1 і талон на проходження були надані представнику страховика 19 грудня 2008 року; застрахований автомобіль вона придбала 16 липня 2008 року та 17 липня 2008 року автомобіль пройшов технічний огляд; страховиком не було вжито заходів щодо своєчасного огляду пошкодженого транспортного засобу у встановлені договором строки, що надає страхувальнику право на проведення ремонтно-відновлювальних робіт.
Посилаючись на зазначені обставини, просила стягнути з відповідача на її користь 272 758 грн. 62 коп. страхового відшкодування та судові витрати.
У подальшому позивачем було збільшено розмір позовних вимог. Так, у позовній заяві позивач просила також стягнути з відповідача на її користь згідно з п. 13.2. договору страхування пеню за невиконання умов договору страхування за період з 17 серпня 2010 року до 15 листопада 2011 року у розмірі 12 437 грн. 79 коп. До того ж, просила стягнути інфляційні у розмірі 24 548 грн. 28 коп. Крім того, посилаючись на те, що неправомірними діями відповідача їй було завдано моральну шкоду, яка полягає у приниженні честі, гідності, престижу та ділової репутації, просила на її відшкодування стягнути 5 000 грн. Одночасно позивач просила стягнути з відповідача на її користь 272 758 грн. 62 коп. страхового відшкодування та перерахувати суму страхового відшкодування на р/р № 29099000000103, МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750, відкритий у ПАТ «УкрСиббанк».
У подальшому у судовому засіданні було замінено первісного позивача - ЗАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» на належного - ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут».
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив і просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що позивачем грубо порушено ряд обов'язкових вимог та умов договору добровільного страхування наземного транспорту та Правил дорожнього руху України, а саме: управління транспортним засобом без проходження у встановлені законодавством терміни техогляду та у стані забороненому до експлуатації відповідно до Правил дорожнього руху України (не пройдено державний технічний огляд, відсутній талон про його проходження); управління транспортним засобом особою, що не має посвідчення водія відповідної категорії на керування транспортним засобом; не надано одного із необхідних (основних), передбачених договором підтверджуючих документів про настання, обставини та факт страхового випадку (посвідчення водія відповідної категорії); самостійне проведення та оплата без попереднього погодження зі страховиком та без дозволу страховика відновлювального ремонту транспортного засобу, а також надання завідомо неправдивих відомостей про такий, про обставини та факт страхового випадку.
Крім того, відповідач зазначав, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження завданої моральної шкоди; до позовних вимог щодо стягнення пені підлягає застосуванню строк позовної давності в 1 рік, щодо нарахованих інфляційних, то ст. 625 ЦК України передбачено нарахування інфляційних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а оскільки договором передбачена пеня у розмірі 0,1%, то підстав для нарахування інфляційних немає.
Представник третьої особи - ПАТ «УкрСиббанк», у судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та просив суму страхового відшкодування стягнути на користь позивача та перерахувати на рахунок, відкритий у ПАТ «УкрСиббанк» на ім'я позивача.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 21 липня 2008 року між ОСОБА_1 і ЗАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» укладено договір добровільного страхування автомобіля «Lexus-GX 470», н.з. АА3339АМ (далі - договір страхування) (а.с. 24-25).
17 грудня 2008 року на ОСОБА_2 Шевченка у м. Києві ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Lexus-GX 470», н.з. АА3339АМ, не дотрималася безпечної швидкості руху та безпечного інтервалу, чим скоїла зіткнення з перешкодою, що призвело до пошкодження транспортного засобу.
Відповідно до постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2009 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 8).
19 грудня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 26-28).
17 серпня 2010 року відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування (а.с. 31-33).
Обґрунтовуючи відмову у виплаті страхового відшкодування ЗАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» посилалося на те, що відповідно до п. 3 розділу 11 Загальної частини договору - підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку, у зв'язку з грубим порушенням ряду обов'язкових вимог та умов договору добровільного страхування наземного транспорту та Правил дорожнього руху України, а саме: управління транспортним засобом без проходження у встановлені законодавством терміни техогляду та у стані забороненому до експлуатації відповідно до Правил дорожнього руху України (не пройдено державний технічний огляд, відсутній талон про його проходження); управління транспортним засобом особою, що не має посвідчення водія відповідної категорії на керування транспортним засобом; не надано одного із необхідних (основних), передбачених договором підтверджуючих документів про настання, обставини та факт страхового випадку (посвідчення водія відповідної категорії); самостійне проведення та оплата без попереднього погодження зі страховиком та без дозволу страховика відновлювального ремонту транспортного засобу, а також надання завідомо неправдивих відомостей про такий, про обставини та факт страхового випадку страхова компанія дійшла висновку про відмову у виплаті страхового відшкодування.
Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частинами 1, 2 ст. 991 ЦК України передбачено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.
Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
Підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені п. 11 договору страхування.
Обґрунтовуючи відмову у виплаті страхового відшкодування страховик посилався на п. 3 розділу 11 договору страхування, згідно з яким підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказів того, що страхувальником були подані завідомо неправдиві відомості про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку суду не надано.
До того ж, інші обставини, викладені у відмові про виплату страхового відшкодування, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування згідно умов договору та чинного законодавства та спростовуються наданими позивачем доказами.
Зокрема, при подачі позивачем зави про виплату страхового відшкодування страховій компанії було надано посвідчення водія відповідної категорії, талон на проходження технічного огляду, згідно якого вбачається те, що технічний огляд проводився 17 серпня 2008 року, наступна дата чергового технічного огляду - 2010 рік (а.с. 27-28).
Відповідно до звіту про оцінку майна від 9 лютого 2009 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - «Lexus-GX 470», н.з. АА3339АМ, складає 272 758 грн. 62 коп. (а.с. 35-47).
Виходячи з вищевикладеного, страховик незаконно відмовив у виплаті страхового відшкодування, а тому з ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 272 758 грн. 62 коп. страхового відшкодування з перерахуванням зазначеної суми страхового відшкодування на р/р № 29099000000103, МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750, відкритий у публічному акціонерному товаристві «УкрСиббанк».
Статтею 992 ЦК України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Пунктом 13.2. договору страхування передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. При порушенні термінів здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) страховик зобов'язаний сплатити страхувальнику неустойку (пеню) у розмірі 0,01% від суми, що підлягає виплаті, за кожен день прострочення.
Позивачем нарахована пеня у розмірі 12 437 грн. 79 коп. за період з 17 серпня 2010 року до 15 листопада 2011 року.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Таким чином стягненню підлягає пеня за період з 17 серпня 2010 року до 17 серпня 2011 року у розмірі 9 982 грн. 97 коп.
Позов в частині стягнення інфляційних задоволенню не підлягає як необґрунтований.
Одночасно не підлягає задоволенню позов і в частині відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.
За загальним правилом особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України, або у випадках, передбачених нормами ЦК України, а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Частина 1 ст. 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Види цивільної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором страхування встановлені главою 67 ЦК України, Законом України «Про страхування» та Договором. Відшкодування моральної шкоди, як вид цивільної відповідальності, за неналежне виконання чи невиконання зобов'язань за договором страхування нормами ЦК України, Закону України «Про страхування», а також договором страхування не передбачено.
Ураховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати: 1 700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 23, 258, 611, 991, 992, 979 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 56, 57, 58, 59, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут», третя особа - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» на користь ОСОБА_1 272 758 (двісті сімдесят дві тисячі сімсот п'ятдесят вісім) грн. 62 коп. страхового відшкодування та перерахувати суму страхового відшкодування на р/р № 29099000000103, МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750, відкритий у публічному акціонерному товаристві «УкрСиббанк».
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» на користь ОСОБА_1 9 982 (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 97 коп. пені за прострочку виплати страхового відшкодування.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» на користь ОСОБА_1 1 700 (одну тисячу сімсот) грн. судового збору та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ Захарчук С. С.