Справа № 2-5214/11
06 квітня 2012 року року Подільський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Захарчук С.С.
при секретарі - Власенко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», третя особа - ОСОБА_2, про стягнення втраченого заробітку,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПАТ «Страхова компанія «Провідна») про стягнення втраченого заробітку.
Зазначала, що 26 червня 2009 року ОСОБА_2, керуючи маршрутним автобусом «Богдан», н.з. АА0941АА, внаслідок злочинної необережності завдав їй тілесні ушкодження середньої тяжкості.
ОСОБА_2 на момент злочину працював водієм КП «Київпастранс», а також злочин було вчинено під час виконанням ним трудових обов'язків.
Цивільно-правова відповідальність КП «Київпастранс» була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Провідна».
У результаті отриманих тілесних ушкоджень та акту огляду МСЕК їй з 6 квітня 2010 року була встановлена ІІ група інвалідності довічно.
У результаті перенесеної травми, вона не працює, так як визнана непрацездатною, заробітної плати не отримує.
Відповідно до довідки № 2 від 13 січня 2012 року її середній заробіток складає 2 799 грн. 56 коп.
Посилаючись на те, що відповідно до ч. 3 ст. 1195 ЦК України шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів, а відповідно до ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами, просила стягнути з відповідача на її користь втрачений заробіток у розмірі 2 799 грн. 56 коп. щомісячно, починаючи з 6 квітня 2010 року довічно.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив і просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, вказавши на те, що позивачка із заявою про виплату втраченого заробітку до страхової компанії не зверталася, позивачем невірно розраховано середній заробіток, оскільки відповідно до чинного законодавства середньомісячний заробіток обчислюється до події, що передувала втраті працездатності, а не за два останні місяці роботи, позивачем не визначено ступінь втрати працездатності, та ураховуючи те, що згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлений ліміт відповідальності у розмірі 51 000 грн., позивачем не обґрунтовано позов в частині стягнення втраченого заробітку довічно.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази у їх сукупності дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 26 червня 2009 року ОСОБА_2, керуючи маршрутним автобусом «Богдан», н.з. АА0941АА, внаслідок злочинної необережності завдав ОСОБА_1 тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Відповідно до вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2011 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України (а.с. 6-12).
6 квітня 2010 року ОСОБА_2 було встановлено ІІ групу інвалідності довічно (а.с. 14).
9 листопада 2008 року між КП «Київпастранс» і ПАТ «Страхова компанія «Провідна» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 79).
Згідно умов зазначеного договору ліміт відповідальності за шкоду, завдану життю і здоров'ю (на одного потерпілого) складає 51 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Виходячи з вимог зазначеної статті шкода у вигляді втраченого заробітку (доходу) визначається з урахуванням двох факторів, а саме: а) середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Визначення середньомісячного заробітку здійснюється за правилами ст. 1197 ЦК; б) ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Ступінь втрати професійної працездатності визначають: МСЕК - якщо шкода була заподіяна у зв'язку з виконанням працівником трудових обов'язків (в тому числі на шляху до роботи і з роботи); судово-медичною експертизою - в решті випадків (п. 18 постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"). Ступінь втрати працездатності визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до завдання шкоди здоров'ю.
Визначаючи розмір втраченого заробітку позивач посилався на норми постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» та без урахування ступеню втрати ОСОБА_1 професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності
Однак, ч.ч. 1, 2 ст. 1197 ЦК України передбачено, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.
Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Для визначення розміру відшкодування у разі професійного захворювання може братися до уваги за бажанням потерпілого середньомісячний заробіток (дохід) за дванадцять або за три останні календарні місяці перед припиненням роботи, що було викликано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Статтею 35.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.
Ураховуючи те, що позивач із відповідною заявою до страховика не зверталася, на пропозицію суду оголосити перерву для подачі позивачем заяви до страхової компанії та прийняття відповідного рішення останньою, представник позивача відмовився, розрахунок втраченого заробітку проведено позивачем без урахування вимог ст. ст. 1195, 1197 ЦК України, документів, що визначають ступінь втрати професійної працездатності суду не надано, до того ж, враховуючи те, що згідно полісу встановлено ліміт відповідальності страховика, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача втраченого заробітку довічно позивачем не обґрунтовані та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 1195, 1197 ЦК України, ст. ст. 26, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 56, 57, 58, 59, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», третя особа - ОСОБА_2, про стягнення втраченого заробітку - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ Захарчук С. С.