30 вересня 2015 року Справа № 876/4965/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_4 районного центру зайнятості Львівського обласного центру зайнятості на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі за його позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів,
24 лютого 2015 року ОСОБА_4 районний центр зайнятості Львівського обласного центру зайнятості (далі - ОСОБА_4 РЦЗ) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача кошти в сумі 6519,77 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі № 813/973/15 у задоволенні позову було відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_4 РЦЗ просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на момент участі у виборах Президента України (травень 2014 року) ОСОБА_3 не був визнаний в установленому порядку безробітним. Тому норми ч. 6, 7 ст. 47 Закону України «Про вибори народних депутатів України» на відповідача не поширюються.
У ході апеляційного розгляду представник позивача підтримала апеляційну скаргу у повному обсязі, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість доводів апелянта, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4 МЦЗ, суд першої інстанції виходив із того, що перебування відповідача у цивільно-правових відносинах з дільничною виборчою комісією не є підставою для припинення виплати йому допомоги по безробіттю. Тому суми такої допомоги не підлягають стягненню з останнього.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із таких міркувань.
Судом безспірно встановлено, що 29 травня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_4 РЦЗ про надання статусу безробітного (а.с. 21).
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 виконував роботи або надавав послуги за договором цивільно-правового характеру окружній виборчій комісії з виборів президента України територіального виборчого округу № 123.
Згідно з архівною довідкою від 05.12.2014 року за № 5727/у 2 відповідач у списку членів ДВК № 460901 не значиться та згідно з відомостями нарахування заробітної плати та інших виплат кількість відпрацьованих днів становить у травні 2014 року - 15 (а.с. 10,37-38).
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Приписами ч. 6, 7 ст. 47 Закону України «Про вибори народних депутатів України» встановлено, що праця, пов'язана з організацією підготовки і проведення виборів, осіб, визнаних в установленому законом порядку безробітними, не є підставою для зняття цих осіб з обліку в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, або для припинення виплати їм допомоги по безробіттю та інших видів допомоги.
Оплата праці членів виборчої комісії, а також осіб, які залучаються до роботи у комісії, у тому числі в день голосування, дні встановлення підсумків голосування та результатів виборів, не може бути підставою для скасування, обмеження або зменшення будь-яких видів соціальних виплат, пенсій, субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг тощо.
Окрім того, відповідно до копії наданого апеляційному суду відповідачем договору про надання транспортних послуг фізичною особою від 17.05.2014 року, укладеного окружною виборчою комісією територіального округу № 123 з ОСОБА_3, вказаний договір діяв до 27 травня 2014 року, а статус безробітного йому було надано 29.05.2014 року.
Таким чином, на думку апеляційного суду, посилання позивача на порушення відповідачем норм чинного законодавства та отримання ОСОБА_3 допомоги по безробіттю обманним шляхом є такими, що не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи.
Доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_4 районного центру зайнятості Львівського обласного центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі № 813/973/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
ОСОБА_5
Ухвала у повному обсязі складена 01 жовтня 2015 року.