01 жовтня 2015 року Справа № 876/4969/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.
за участю секретаря судового засідання: Кудєрової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Миколаївської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 р. про закриття провадження у справі в частині позовних вимог по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж СУ-27" до Миколаївської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
13.10.2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж СУ-27" (далі - ТзОВ "Проммонтаж СУ-27") звернувся до суду із позовом до відповідача - Миколаївської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі-Миколаївська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області), в якому позивач, із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати:
1) податкові повідомлення-рішення від 09.07.2014 року:
- №0001922200 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 331 952,0 грн., в тому числі за основним платежем - 283 592 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 48 360 грн.;
- №0001902200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11 955,0 грн.;
- №0001912200 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 272 001,0 грн., в тому числі за основним платежем - 181334,0грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 90 667 грн.;
2) податкові повідомлення-рішення від 16.10.2014р.:
- № 0002192200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 288,00 грн.;
- № 0002212200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17500,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 11667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5833,50 грн.
Сторони через канцелярію суду подали клопотання про закриття провадження у справі відповідно до п.3 ч.1 ст.157, п.11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з досягненням податкового компромісу.
Зокрема, позивач просив закрити провадження у справі щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001912200, № 0001922200, № 0001902200 від 09.07.14р., у зв'язку із примиренням сторін, шляхом досягнення податкового компромісу по податкових зобов'язаннях з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, які визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, а відповідач просив закрити провадження у справі в частині, визначеній рішенням Миколаївської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 18.02.2015р. №1378/10/13-21-22-00/302.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 р. клопотання представників позивача та відповідача про закриття провадження у справі задоволено частково.
Закрито провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ-27» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:
- № 0001922200 від 09.07.2014р. про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 331952,0 грн., в т.ч. за основним платежем - 283592,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 48360,00грн.;
- № 0001912200 від 09.07.2014р. про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 272001,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 181334,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 90667 грн.
Частково задовольняючи клопотання сторін по справі про закриття провадження, судом першої інстанції було враховано те, що податкове повідомлення-рішення № 0001902200 від 09.07.14р. частково скасоване Рішенням про результати розгляду скарги від 25.09.14р. в сумі 11667 грн., а тому відповідно до ст. 60 Податкового Кодексу України (далі ПК України) вважається відкликаним. У зв'язку з цим, відсутні підстави для закриття провадження у справі щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування такого податкового повідомлення-рішення.
Суд першої інстанції зазначив, що податковим повідомленням-рішенням № 0001902200 від 09.07.14р. та прийнятими на підставі Рішення про результатами розгляду скарги від 29.09.14р. податковими повідомленнями-рішеннями № 0002192200 та № 0002212200 від 16.10.14р. зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість, що не охоплюється визначенням податкового зобов'язання, яке наведене у ПК України, а тому щодо таких сум податковий компроміс не застосовується.
Крім цього, в матеріалах справи наявні платіжні доручення від 23.03.2015р. №165 та № 166, згідно з якими позивачем було сплачено податкові зобов'язання в сумі 9 211,45 грн. та 9 672,00 грн. відповідно, для підтвердження досягнення податкового компромісу.
Так, відповідно до п.11-2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, а згідно п.3 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.
З урахуванням обставин справи та вищезазначених законодавчих норм, суд першої інстанції дійшов висновку про досягнення сторонами податкового компромісу щодо окремих податкових зобов'язань, що є підставою для примирення, а тому клопотання позивача та відповідача задоволено частково та закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001922200 та № 0001912200 від 09.07.2014р. на підставі п.3 ч.1 ст.157 та п.11-2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач - Миколаївська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області. Вважає, що ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову, якою задоволити клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині, а в задоволенні клопотання позивача про закриття провадження у справі - відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що сторонами в адміністративній справі №813/6972/14 було частково досягнуто податкового компромісу щодо сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, визначених у податкових повідомленнях- рішеннях від 09.07.2014 №0001912200 та №0001922200 що відповідно до підрозділу 9-2 XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України є підставою для примирення у відповідності до пункту 11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до ст. ст. 51, 113 Кодексу адміністративного судочинства України Миколаївською ОДПІ 04.03.2015 року було подано клопотання про закриття провадження в частині, визначеній рішенням, від 18.02.2015 року №1378/10/13-21-22-00/302.
Позивач теж подав клопотання про закриття провадження у справі, проте, на його думку, сторонами було досягнуто податкового компромісу в повному обсязі, а відтак, в клопотанні просив суд закрити провадження в даній справі повністю.
Так, Миколаївська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області не погоджується із оскаржуваною ухвалою, зважаючи на те, що задоволивши частково клопотання позивача про закриття провадження у справі, суд закрив провадження в даній справі в тій частині, в якій сторонами не було досягнуто податкового компромісу, а отже і не було досягнуто примирення.
Зокрема, відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та абз.2 п.2.1 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства та податку на на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затвердженими Наказом ДФС України від 17.01.15 р. №13 податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням податкових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування), а отже, досягнення податкового компромісу щодо податкового повідомлення рішення від 09.07.2014 р. №0001902200 не видається за можливе.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Миколаївською МДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Проммонтаж СУ-27» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено Акт перевірки від 26.06.2014р. № 450/13-21-22/01415683.
За висновками акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.07.2014р № 0001922200 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 331 952,0 грн., в тому числі за основним платежем - 283 592 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 48 360 грн.; №0001902200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11 955,0 грн.; №0001912200 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 272 001,0 грн., в тому числі за основним платежем - 181334,0грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 90 667 грн.
В процесі адміністративного узгодження грошових зобов'язань, визначених у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача, результати якої оформлені актом перевірки № 513/13-21-22/01415683 від 22.08.2014 року. Рішенням Головного управління Міндоходів у Львівській області №27710/10/13-01-10-08-05/1434 від 25.09.14р. «Про результати розгляду скарги» позивача залишено без змін податкові повідомлення-рішення Миколаївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 09.07.14р. № 0001912200, № 0001922200, збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 11667 грн. основного платежу та 5833,5 грн. штрафної (фінансової) санкції відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001902200 в частині 11667 грн. зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2012 року. На підставі такого акту та рішення відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.10.14р. № 0002192200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 288,00 грн. та № 0002212200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17500,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 11667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5833,50 грн.
Вказані рішення податкового органу від 09.07.14р. та від 16.10.14р. оскаржені позивачем до суду.
05.02.2015р. позивачем подано до Миколаївської МДПІ заяву про намір досягнення податкового компромісу.
За результатами розгляду заяви 18.02.2015р. Миколаївською МДПІ прийнято рішення № 1 про часткове погодження застосування податкового компромісу. Так, відповідачем визначено суму податкового зобов'язання, щодо якої застосовано податковий компроміс. Зокрема, у податковому повідомленні-рішенні № 0001922200 від 09.07.14р. по податку на прибуток в сумі 90152,00 грн., у податковому повідомленні-рішенні № 0001912200 від 09.07.14р. по податку на додану вартість в сумі 9060,00 грн.
З цих підстав відповідач просив закрити провадження у справі, в частині вказаних податкових повідомлень-рішень.
12.03.2015 р. позивач звернувся до відповідача з повторною заявою про намір застосування податкового компромісу. Однак, в задоволенні такої заяви було відмовлено з мотивів, зазначених у попередньому рішенні.
Незважаючи на це, позивачем сплачено суму податкового зобов'язання, визначеного в оскаржуваних повідомленнях-рішеннях, у розмірі, передбаченому п.2 підрозділу 9-2 Перехідних положень Податкового кодексу України, докази чого долучено до клопотання про закриття провадження у справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 Перехідних положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.
Згідно з п. 14.1.156 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.14.1.39 ст.14 ПК України).
За положеннями абз.1 п.7 підрозділу 9-2 Перехідних положень ПК України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.
Абзацом 1 п.8 цього ж підрозділу встановлено, що податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.
Як вбачається із матеріалів справи, за результатами розгляду заяви позивача про намір досягнення податкового компромісу 18.02.2015р. Миколаївською МДПІ прийнято рішення № 1 про часткове погодження застосування податкового компромісу. Так, відповідачем визначено суму податкового зобов'язання, щодо якої застосовано податковий компроміс. Зокрема, у податковому повідомленні-рішенні № 0001922200 від 09.07.14р. по податку на прибуток в сумі 90152,00 грн., у податковому повідомленні-рішенні № 0001912200 від 09.07.14р. по податку на додану вартість в сумі 9060,00 грн., що відповідно до підрозділу 9-2 XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України є підставою для примирення у відповідності до пункту 11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, у відповідності до ст. ст. 51, 113 Кодексу адміністративного судочинства України Миколаївською ОДШ 04.03.2015 року було подано клопотання про закриття провадження в частині, визначеній рішенням, від 18.02.2015 року №1378/10/13-21-22-00/302.
Позивач, у свою чергу, теж подав клопотання про закриття провадження у справі, проте, на його думку, сторонами було досягнуто податкового компромісу в повному обсязі, а відтак, в клопотанні просив суд закрити провадження в даній справі повністю.
Розглянувши клопотання сторін, суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу від 06.04.2015, якою обидва клопотання задоволив частково.
Проте, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення. Згідно з п. 11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Згідно ст. 113 КАС України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.
В порушення вищенаведених норм, суд першої інстанції, частково задоволивши клопотання позивача про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін, вийшов за межі досягнутих між сторонами умов примирення, оскільки закрив провадження у справі в тій частині, в якій сторонами не було досягнуто податкового компромісу, а отже і не було досягнуто примирення.
Відповідно до ч.1 ст.204 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу на продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ч.3 ст.160 КАС України, ст.ст. 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Миколаївської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 р. про закриття провадження у справі в частині позовних вимог по справі № 813/6972/14 - скасувати.
Направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.В. Глушко
Судді О.О. Большакова
В.Я. Макарик
Ухвала складена в повному обсязі 02.10.2015 року.