01 жовтня 2015 р. Справа № 876/8821/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 серпня 2015 року про зміну способу виконання судового рішення у адміністративній справі №308/8163/15-а за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання протиправними дії та зобов'язання здійснити нарахування та виплату щорічну разову грошову допомогу 5 травня,-
Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області звернувся в суд з поданням в якому просить змінити спосіб виконання судового рішення із зобов'язати та стягнення з управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 нарахованої але не виплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2013 рік у розмірі 4363 грн..
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 серпня 2015 року у задоволенні подання Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про зміну способу виконання судового рішення відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову ухвалу про задоволення подання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 07.11.2013 року був виданий стягувачу виконавчий лист № 308/16882/13-а про визнання протиправним дій управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, за 2013 рік, у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, відповідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, за 2013 рік, у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, відповідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та раніше виплачені суми.
Аналіз резолютивної частини постанови суду першої інстанції дає підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є видом захисту порушених прав позивача.
За таких обставин заявник просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. Водночас в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (статті 198, 223 КАС України).
Відтак суд першої інстанції, відмовляючи у зміні способу виконання, вірно зазначив відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів.
Задоволення такого подання, змінило б постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень у суду першої інстанції.
Крім того, частиною 1 статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
З матеріалів справи зрозуміло, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Таким чином, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 серпня 2015 року про зміну способу виконання судового рішення у адміністративній справі №308/8163/15-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді В.С. Затолочний
В.М. Каралюс