01 жовтня 2015 року Справа № 876/9315/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позивач посилався на те, що у липні 2014 року він звертався до відповідача із заявою про ухилення від сплати податків Дрогобицькою міською організацією Народно-демократичної партії України та громадянином ОСОБА_2 та просив провести перевірку викладених у заяві фактів.
Оскільки жодної перевірки відповідачем не було проведено, позивач звернувся до суду та просив: визнати бездіяльність Дрогобицької ОДПІ протиправною; зобов'язати Дрогобицьку ОДПІ провести повну та всебічну перевірку діяльності Дрогобицької міської організації Народно-демократичної партії; зобов'язати Дрогобицьку ОДПІ провести повну та всебічну перевірку діяльності Народно-демократичної партії; зобов'язати Дрогобицьку ОДПІ скласти акт перевірки.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 подавши на неї апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки викладених у його заяві обставинам та безпідставно застосував строки давності визначення грошового зобов'язання. Крім того зазначає, що суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення покликається на норми Податкового кодексу України, а повинен покликатися на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки порушення, про які він зазначав у заяві, вчинені у 2006 році, коли норми ПК не діяли.
Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Особи, які беруть участь в розгляді справи, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання не прибули, що дає підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
У справі встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача від 08.07.2014 року про ухилення від сплати податків Дрогобицькою міською організацією Народно-демократичної партії України та громадянином ОСОБА_2, відповідачем 14.08.2014 року за №6412/10/13-09-22-01/05 надано відповідь, що податковий орган не має можливості визначити податкове зобов'язання Дрогобицькій міській організації Народно-демократичної партії по податку на прибуток за звітний період 2006 рік, оскільки від граничних строків подання податкових звітів про використання коштів неприбутковими установами й організаціями на підставі яких здійснюються нарахування податку на прибуток за звітні періоди 2006 року минуло більше 1095 днів, а відтак, даний платник вважається вільним від такого грошового зобов'язання.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що через сплив строку давності, відповідач не має права визначати грошові зобов'язання за 2006 рік.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку вказаним відносинам зазначає наступне.
Відповідно до п. 114.1 ст. 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Згідно пункту 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Підпунктом 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно поданих відповідачем заперечень, Дрогобицька міська організація Народно-демократичної партії, за звітні періоди 2006 року подавала у визначені граничні строки подання податкової декларації податкову звітність, а саме, податковий звіт про використання коштів неприбутковими установами й організаціями, на підставі якого здійснювалося нарахування податку на прибуток.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідно до вимог п. 102.1 ст. 102 ПК України неможливо станом на серпень 2014 року визначити суму грошового зобов'язання Дрогобицькій міській організації Народно-демократичної партії України по податку на прибуток за звітні періоди 2006 року, оскільки, від граничних строків подання податкових звітів про використання коштів неприбутковими установами й організаціями на підставі яких здійснюються нарахування податку на прибуток за звітні періоди 2006 року минуло більше 1095 днів, а відтак, даний платник вважається вільним від такого грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача відсутні підстави для проведення перевірки Дрогобицької міської організації Народно-демократичної партії.
Доводи апелянта на те, що судом першої інстанції безпідставно застосовуються норми Податкового кодексу України до відносин, які мали місце у 2006 році, на увагу не заслуговують, оскільки призначення перевірки, незалежно від періоду, за який проводиться перевірка, регламентується діючим на момент проведення перевірки законодавством.
Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказів, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого прийняв законну та обґрунтовану постанову про задоволення позову, підстав для задоволення якої не має.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2014 року у справі №813/6009/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : А.І. Рибачук
Д.М.Старунський