21 вересня 2015 року Справа № 876/7961/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Большакової О.О., Ільчишин Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
їрозглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бродівська хлібопекарня «Колосок» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бродівська хлібопекарня «Колосок» до державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
товариство з обмеженою відповідальністю «Бродівська хлібопекарня «Колосок» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.11.2012 року № 0000412311/6370.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «Бродівська хлібопекарня «Колосок» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що взаємовідносини позивача з контрагентом не спричинили реального настання правових наслідків, а були спрямовані на безпідставне формування податкового кредиту. Зокрема, транспортні засоби, які використовувались для перевезення товару не зареєстровані в органах ДАІ, за технічними характеристиками не придатні для перевезення вантажу в кількості і об'ємах, зазначених у накладних. Відсутні документи на підтвердження якості відвантажених товарів. Прийом робіт комісією не здійснювався. Виконані роботи були прийняті директором, який не обізнаний з будівельною справою.
Так, ДПІ у Бродівському районі Львівської області проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Бродівеька хлібопекарня «Колосок» з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Компанія Форест 2010», про що складено акт від 13.11.2012 року № 169/22-00/20786681, на підставі якого винесене податкове повідомлення-рішення від 23.11.2012 року № 0000412311/6370, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Бродівеька хлібопекарня «Колосок» за платежем податок па додану вартість.
В ході проведення перевірки використано дані, викладені в акті перевірки іншої державної податкової інспекції про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку.
Згідно п. 73.5 ст. 73 ПК України встановлено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платників податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських чи інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
З огляду на це апелянт вважає, що єдиним належним і допустимим доказом нереальності господарських операцій платників податків з контрагентами є документ, що складається за результатами зустрічної звірки.
Крім того, ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» вважає, що реальність господарських операцій з ТзОВ «Компанія Форест 2010» підтверджується первинними документами - договорами, видатковими накладними, розрахунковими документами, товарно-транспортними накладними, відсутні факти, які б свідчили про те, що господарські операції не відповідають дійсним намірам сторін і спрямовані на ухилення від сплати податків, правочини не порушують публічний порядок, і ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» не повинно нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, фіктивність діяльності якого не доведена податковим органом, що не може бути підставою для висновку про порушення ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» податкового законодавства.
На момент виникнення договірних відносин між ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» та ТзОВ «Компанія Форест 2010» останнім було представлено позивачу свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість та ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. 21.10.2011 року між ТзОВ «Компанія Форест 2010» (Постачальник) та ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» (Покупець) було укладено договір поставки № 211001. На виконання умов вказаного договору на підставі рахунку-фактури № 211001 від 21.10.2011 року позивачем було здійснено оплату товару на загальну суму 129 820,16 грн. 21.10.2011 року сторонами було оформлено видаткову накладну № 211001 на таку ж суму. Товар, що є предметом договору, транспортувався перевізником ФОП ОСОБА_1, підтвердженням чого є ТТН від 21.10.2011 року. Тоді ж ТзОВ «Компанія Форест 2010» було виписано податкову накладну. На виконання умов договору на підставі рахунку-фактури № 211002 від 21.10.2011 року позивачем було здійснено оплату товару на загальну суму 164 718,55 грн. 24.10.2011 року сторонами було оформлено видаткову накладну № 241002 на таку ж суму. Товар, що є предметом договору, транспортувався перевізником ФОП ОСОБА_1, підтвердженням чого є ТТН від 24.10.2011 року. Тоді ж ТзОВ «Компанія Форест 2010» було виписано податкову накладну. На виконання умов договору на підставі рахунку-фактури № 211003 від 21.10.2011 року позивачем було здійснено оплату товару на загальну суму 5 560,00 грн. 25.10.2011 року сторонами було оформлено видаткову накладну № 251001 на таку ж суму. Товар, що є предметом договору, транспортувався перевізником ФОП ОСОБА_2, підтвердженням чого є ТТН від 25.10.2011 року. Тоді ж ТзОВ «Компанія Форест 2010» було виписано податкову накладну. На виконання умов договору на підставі рахунку-фактури № 261002 від 26.10.2011 року позивачем було здійснено оплату товару на загальну суму 112 959,36 грн. 26.10.2011 року сторонами було оформлено видаткову накладну № 261002 на таку ж суму. Товар, що є предметом договору, транспортувався перевізником ФОП ОСОБА_1, підтвердженням чого є ТТН від 26.10.2011 року. Тоді ж ТзОВ «Компанія Форест 2010» було виписано податкову накладну. На виконання умов договору на підставі рахунку-фактури № 261003 від 26.10.2011 року позивачем було здійснено оплату товару на загальну суму 16 400,00 грн. 26.10.2011 року сторонами було оформлено видаткову накладну № 261001 на таку ж суму. Товар, що є предметом договору, транспортувався перевізником ФОП ОСОБА_3, підтвердженням чого є ТТН від 26.10.2011 року. Тоді ж, ТОВ «Компанія Форест 2010» було виписано податкову накладну. На виконання умов договору на підставі рахунку-фактури № 271003 від 27.10.2011 року позивачем було здійснено оплату товару на загальну суму 125 019,51 грн. 27.10.2011 року сторонами було оформлено видаткову, накладну № 271001 на таку ж суму. Товар, що є предметом договору, транспортувався перевізником ФОП ОСОБА_2, підтвердженням чого є ТТН від 27.10.2011 року. Тоді ж ТОВ «Компанія Форест 2010» було виписано податкову накладну.
Крім того, 24.10.2011 року між ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» (Замовник) та ТзОВ «Компанія Форест 2010» (Виконавець) було укладено договір на виконання будівельних робіт № 15. Тоді ж сторонами було підписано додаток до договору - кошторис на виконання робіт. Згідно акту № 2710/01 приймання виконаних підрядних робіт на виконання договору № 15 від 24.10.2011 року виконавцем було виконано роботи по виготовленню металодеталей та по залиттю арматурної стяжки, загальною вартістю 45 560,76 грн. 27.10.2011 року ТзОВ «Компанія Форест 2010» було виписано податкову накладну.
Взаєморозрахунки по обох договорах між ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» та ТзОВ «Компанія Форест 2010» були проведені у повному обсязі.
Судом зроблено невірний висновок, що надані позивачем договори, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури та платіжні документи не можуть бути підтвердженням реальності господарських операцій, оскільки саме ці бухгалтерські документи є підставою для здійснення бухгалтерського та податкового обліку господарської операції.
У якості доводу, суд першої інстанції посилається на недоліки у оформленні товарно-транспортних накладних. Така позиція суперечить чинному законодавству України, оскільки відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» обов'язкова наявність товарно-транспортної накладної передбачена у випадку транспортування товару лише за допомогою юридичної або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. У даному випадку надання позивачем товарно-транспортних накладних, які оформлені його контрагентами недостовірно, не свідчить про порушення закону самим позивачем.
Фактично судом безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинен стверджуватись факт поставки товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з купівлі-продажу товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з купівлі-продажу товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. Тому безпідставним є твердження суду про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).
Аналогічна позиція викладена у Постанові ВАС України від 03.10.2012 р. у справі № К/9991/44021/12.
Крім того апелянт зазначає, що відсутність сертифікатів відповідності, також не свідчить про фіктивність господарської операції, бо наявність вказаних документів не є обов'язковою умовою. Так, у Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженому Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 року № 28 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 4 травня 2005 р. за № 466/10746, у розділі 27 «Нафтопродукти» відсутня згадка про продукт «бетон», а міститься лише посилання на товари, виготовлені з бетону. Відтак, вимога про надання сертифікатів відповідності на вказаний товар є протиправною.
До того ж, сама наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Обов'язковою ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти (під час її вчинення або в подальшому) реальні зміни майнового стану платника податків. Дотримання вимог цивільного чи господарського законодавства при цьому не є визначальним чинником для оцінки фактичних змін майнового стану платника податків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.95р. № 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704. Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до п. 2.16 цього ж Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.
Представлені податковому органу накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та згаданого вище Положення, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.
Згідно зі ст. 83.1 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Враховуючи викладене, апелянт вважає, що податковим органом не надано належної оцінки первинним документам, представленим позивачем під час проведення перевірки, викладені в акті перевірки висновки відповідача є необ'єктивними та формальними, а прийняте за наслідками перевірки податкове повідомлення-рішення є безпідставним.
З урахуванням наведеного просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 31.03.2012 року щодо взаєморозрахунків з ТзОВ «Компанія Форест 2010». Позивача було проінформовано про проведення позапланової невиїзної перевірки у приміщенні ДПІ письмовим повідомленням від 30.10.2012 р. №5302/22-00, яке вручено 30.10.2012 року безпосередньо головному бухгалтеру товариства. За результатами проведеної перевірки 13.11.2012 року ДПІ у Бродівському районі Львівської області ДПС складено акт №169/22-00/20786681 у якому відповідачем зроблено висновок про порушення ТзОВ Бродівська хлібопекарня «Колосок» вимог п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень-листопад 2011 року на суму ПДВ 100 006,00 грн. і на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412311/6370, яким ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 125 007,00 грн.
Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно зазначено, що право податкового органу проводити перевірки платників податків встановлено п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України.
Згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в встановленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до вимог п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимогами п.9.1, п.9.2, ст.9 згаданого Закону та п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України №88 первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.
При цьому суд першої інстанції правильно вважав, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за нявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
У даній спірній ситуації судом першої інстанції з'ясовано, що між ТзОВ «Компанія Форест 2010» (Постачальник) та ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» (Покупець) було укладено Договір поставки №211001 від 21.10.2011 року, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар, що визначений у рахунках-фактурах на кожну поставлену його партію. При цьому, оплата здійснюється на основі рахунків-фактур на кожну поставлену партію товару. На виконання умов договору на підставі рахунків-фактур, позивачем було здійснено оплату товару, а також між сторонами Договору були оформлені відповідні видаткові та податкові накладні. У підтвердження транспортування товару, що був предметом Договору, позивач надав товарно-транспортні накладні. Крім того, 24.10.2011 року між ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» (Замовник) та ТзОВ «Компанія Форест 2010» (Виконавець) було укладено Договір на виконання будівельних робіт №15. Як додаток до цього Договору, сторонами був підписаний кошторис на виконання робіт по покрівлі на загальну суму 45 560,76 грн. Згідно акта приймання виконаних підрядних робіт №2710/01 від 27.10.2011 року, на виконання умов Договору №15 від 24.10.2011 року ТзОВ «Компанія Форест 2010» було виконано роботи з виготовлення металодеталей та залиття армстяжки. Відповідно, 27.10.2011 року ТзОВ «Компанія Форест 2010» виписано позивачу податкову накладну №65 на суму 45 560,00 грн. (у т.ч. ПДВ 7 593,46 грн.).
Позивачем по взаєморозрахунках з ТзОВ «Компанія Форест 2010» податок на додану вартість з вартості товарів, робіт, а також послуг (залиття армстяжки, виготовлення металічних виробів, бетон В- 20) у сумі 100 006,00 грн. включено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за жовтень 2011 року (сума 92 413,00 грн.) та листопад 2011 року в сумі 7 593,00 грн. і відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних у відповідних періодах.
Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав те, що транспортування товарів до місця виконання робіт фактично не відбувалось та не було надано доказів одержання від контрагента документів підтвердження якості відвантаженого бетону, сертифікату відповідності. Крім того згідно п.5.2. Договору на виконання будівельних робіт №15 від 24.10.2011 року, здача-прийом виконаних робіт на окремих ділянках здійснюється комісією, котра складається із представників ТзОВ «Компанія Форест 2010» та служби технагляду позивача і оформляється актом здачі-прийому виконаних робіт, а фактично прийом виконаних робіт не здійснювався комісією і такої взагалі не існує, а виконані роботи були прийняті директором ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок», який самостійно визначав обсяг виконаних робіт.
З огляду на це суд першої інстанції вважав, що вказані обставини свідчать про безтоварність господарських відносин, тобто лише їх документальне оформлення, і взаємовідносини між ТзОВ «Бродівська хлібопекарня Волосок» і ТзОВ «Компанія Форест 2010» не спричинили реального настання правових наслідків, а головною метою, яку переслідували сторони при укладенні договору, було одержання доходу винятково за рахунок необгрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальне виконання робіт, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.
Однак колегія суддів з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.
Згідно матеріалів справи, на момент виникнення договірних відносин ТзОВ «Компанія Форест 2010» представлено позивачу свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість та ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Як уже зазначалось вище , 21.10.2011 року між ТзОВ «Компанія Форест 2010» (Постачальник) та ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» (Покупець) було укладено договір поставки № 211001. На виконання умов вказаного договору на підставі рахунку-фактури № 211001 від 21.10.2011 року позивачем здійснено оплату товару на загальну суму 129 820,16 грн. 21.10.2011 року сторонами оформлено видаткову накладну № 211001 на таку ж суму. Товар, що є предметом договору, транспортувався перевізником ФОП ОСОБА_1, підтвердженням чого є ТТН від 21.10.2011 року. Тоді ж, ТзОВ «Компанія Форест 2010» виписано податкову накладну. На виконання умов договору на підставі рахунку-фактури № 211002 від 21.10.2011 року позивачем здійснено оплату товару на загальну суму 164 718,55 грн. 24.10.2011 року сторонами оформлено видаткову накладну № 241002 на таку ж суму. Товар, що є предметом договору, транспортувався перевізником ФОП ОСОБА_1, підтвердженням чого є ТТН від 24.10.2011 року. Тоді ж, ТзОВ «Компанія Форест 2010» виписано податкову накладну. На виконання умов договору на підставі рахунку-фактури № 211003 від 21.10.2011 року позивачем здійснено оплату товару на загальну суму 5 560,00 грн. 25.10.2011 року сторонами оформлено видаткову накладну № 251001 на таку ж суму. Товар, що є предметом договору, транспортувався перевізником ФОП ОСОБА_2, підтвердженням чого є ТТН від 25.10.2011 року. Тоді ж, ТзОВ «Компанія Форест 2010» виписано податкову накладну. На виконання умов договору на підставі рахунку-фактури № 261002 від 26.10.2011 року позивачем здійснено оплату товару на загальну суму 112 959,36 грн. 26.10.2011 року сторонами оформлено видаткову накладну № 261002 на таку ж суму. Товар, що є предметом договору, транспортувався перевізником ФОП ОСОБА_1, підтвердженням чого є ТТН від 26.10.2011 року. Тоді ж, ТзОВ «Компанія Форест 2010» виписано податкову накладну. На виконання умов договору на підставі рахунку-фактури № 261003 від 26.10.2011 року позивачем здійснено оплату товару на загальну суму 16 400,00 грн. 26.10.2011 року сторонами оформлено видаткову накладну № 261001 на таку ж суму. Товар, що є предметом договору, транспортувався перевізником ФОП ОСОБА_3, підтвердженням чого є ТТН від 26.10.2011 року. Тоді ж, ТзОВ «Компанія Форест 2010» виписано податкову накладну. На виконання умов договору на підставі рахунку-фактури № 271003 від 27.10.2011 року позивачем здійснено оплату товару на загальну суму 125 019,51 грн. 27.10.2011 року сторонами оформлено видаткову накладну № 271001 на таку ж суму. Товар, що є предметом договору, транспортувався перевізником ФОП ОСОБА_2, підтвердженням чого є ТТН від 27.10.2011 року. Тоді ж, ТОВ «Компанія Форест 2010» виписано податкову накладну. Крім того 24.10.2011 року між ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» (Замовник) та ТзОВ «Компанія Форест 2010» (Виконавець) укладено договір на виконання будівельних робіт № 15. Тоді ж сторонами підписано додаток до договору - кошторис на виконання робіт. Згідно акту № 2710/01 приймання виконаних підрядних робіт на виконання договору № 15 від 24.10.2011 року виконавцем було виконано роботи по виготовленню металодеталей та по залиттю арматурної стяжки, загальною вартістю 45 560.76 грн. 27.10.2011 року ТзОВ «Компанія Форест 2010» виписано податкову накладну.
Взаєморозрахунки по обох договорах між ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» та ТзОВ «Компанія Форест 2010» проведені у повному обсязі.
Зазначені договори, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури та платіжні документи є бухгалтерськими документами які є підставою для здійснення бухгалтерського та податкового обліку господарської операції.
Недоліки у оформленні товарно-транспортних накладних не можуть слугувати підставою для твердження про безтоварність господарських операцій, оскільки відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» обов'язкова наявність товарно-транспортної накладної передбачена у випадку транспортування товару лише за допомогою юридичної або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. У даному випадку надання позивачем товарно-транспортних накладних, які оформлені його контрагентом, не свідчить про порушення закону самим позивачем.
Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з купівлі-продажу товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з купівлі-продажу товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. Відтак безпідставним є твердження суду про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних (чи неналежне оформлення таких контрагентом) господарські операції з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).
Аналогічно і відсутність сертифікатів відповідності, також не свідчить про фіктивність господарської операції, бо наявність вказаних документів не є обов'язковою умовою для податкового обліку.
Отже, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Обов'язковою ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти (під час її вчинення або в подальшому) реальні зміни майнового стану платника податків. Дотримання вимог цивільного чи господарського законодавства при цьому не є визначальним чинником для оцінки фактичних змін майнового стану платника податків.
Представлені податковому органу накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.95р. № 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704., є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.
Згідно зі ст. 83.1 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Суд апеляційної інстанції вважає, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Вищезазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, бо висновки суду не відповідають обставинам справи і така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бродівська хлібопекарня «Колосок» - задовольнити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у справі № 813/595/13-а - скасувати.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бродівська хлібопекарня «Колосок» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області від 23.11.2012 року № 0000412311/6370.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді О.О. Большакова
ОСОБА_4
Повний текст постанови виготовлений 25.09.09.2015 року