30 вересня 2015 р. Справа № 876/7117/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 08.06.2015р. про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради про скасування наказу та поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Оскаржуваною ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 08.06.2015р. залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради про скасування наказу та поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.86-87).
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив представник ОСОБА_2, діючий за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_1, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного залишення позовної заяви без розгляду, просить судову ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.89-96).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що після винесення ухвали суду від 10.02.2015р. позивач повторно звернувся до суду із розглядуваним позовом із усуненням причин, які слугували підставою для залишення позову без розгляду. Ухвалою апеляційного суду від 03.06.2015р. наведена ухвала скасована із направленням справи до суду для продовження розгляду.
Окрім цього, вважає, що пропуск строку звернення до суду мав місце за наявності поважних причин, яким вже надана правова оцінка судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує із змісту оскаржуваної ухвали, 16.02.2015р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив поновити строк звернення до суду; визнати протиправними дії відповідача ОСОБА_3 природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради під час видання наказу № 126-к від 14.10.2014р. «Про звільнення з роботи ОСОБА_1І.»; визнати нечинним наказ № 126-к від 14.10.2014р. «Про звільнення з роботи ОСОБА_1І.»; поновити його на посаді начальника відділу укладання договорів оренди та сервітутного землекористування ОСОБА_3 природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради; стягнути з вказаного відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с.2-11).
Підставою для прийняття судом рішення про залишення позовних вимог ОСОБА_1 без розгляду слугувало те, що останнім пропущений місячний строк звернення до суду із розглядуваним позовом, оскільки про винесення спірного наказу від 14.10.2014р. він був повідомлений 15.10.2014р.; копії наказу одержав по пошті та від своєї дружини, однак до суду повторно звернувся лише 16.02.2015р.
Таким чином, суд на підставі поданої позовної заяви і додатків до неї не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Між тим, з наведеними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з наступних підстав.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 3 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Як слідує з матеріалів справи, вперше із позовною заявою щодо поновлення на публічній службі позивач звернувся до суду 24.11.2014р.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 10.02.2015р. наведений позов залишено без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин (а.с.20-21).
В подальшому 16.02.2015р. позивач повторно звернувся до суду із аналогічними позовними вимогами, при цьому ним було заявлено клопотання про поновлення строку з огляду на несвоєчасне ознайомлення із спірним наказом № 126-к від 14.10.2014р., перебування на лікарняному листку, листування з керівництвом відповідача, наявність вихідних днів, а також просив врахувати попереднє звернення до суду (а.с.2-11).
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015р. апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану в інтересах ОСОБА_1 задоволено; скасовано ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 10.02.2015р. у справі № 461/14210/14-а та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.100-102).
При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не пропустив строк звернення до суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ухвали апеляційного суду від 03.06.2015р. висновок апеляційного суду про відсутність пропуску позивачем місячного строку звернення до суду ґрунтується на тому, що після звільнення позивач знаходився з 14.11.2014р. по 21.11.2014р. на лікарняному, матеріалами справи не підтверджується отримання позивачем копії наказу одразу після його звільнення; у дійсності саме 22.10.2014р. ОСОБА_1 отримав копію наказу № 126-к від 14.10.2014р. «Про звільнення з роботи ОСОБА_1І.»
Окрім цього, після залишення первісної позовної заяви без розгляду, позивач ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із аналогічним позовом, в якому наголошував на поважних причинах пропуску строку звернення до суду і повторності такого звернення до суду.
Таким чином, судом першої інстанції невірно з'ясовано період часу, з якого розпочався перебіг місячного строку звернення до суду (у дійсності такий розпочався з 22.10.2014р.); помилково не враховані перебування на лікарняному, несвоєчасне отримання копії наказу про звільнення, а також повторне звернення ОСОБА_1 до суду із аналогічним позовом.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи (рішення Європейського Суду з прав людини «Іліан проти Туреччини»).
Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
Оцінюючи дійсні обставини справи, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, а також обставини, на які позивач посилається як на поважні, суд першої інстанції повинен був надати оцінку та провести об'єктивний аналіз всіх наведених у позові доводів та обставин справи, що дозволило б дати відповідь на питання про те, чи позивач за встановлених обставин мав дійсну можливість своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду.
Оскільки за фактичних обставин позивач не мав дійсної можливості своєчасно реалізувати своє право на повторне звернення до суду, тому останнім пропущений строк звернення до суду з поважних причин.
Вищенаведені обставини у своїй сукупності є визначальними при вирішенні наведеного процесуального питання, через що решта висновків ухвали суду не носить принципового характеру.
Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного залишення позовної заяви без розгляду, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.199, п.п.1, 4 ч.1 ст.204, п.6 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 211, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_1, задоволити.
Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 08.06.2015р. про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 461/1942/15а - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: Н.В.Бруновська
ОСОБА_4