28 вересня 2015 року Справа № 876/10514/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Сапіги В.П.,
суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 10.09.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області про скасування постанови державного виконавця та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області про скасування постанову щодо закінчення виконавчого провадження від 16.07.2014 року та зобов'язати останнього поновити виконавче провадження. Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 10.09.2014 року задоволено позовні вимоги.
Непогодившись з постановою суду, відповідач оскаржив рішення суду.
При цьому, відповідач вважає, що відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області є структурним підрозділом виконавчої служби і не є належним відповідачем у даній справі, а тому вважає, що необхідно скасувати постанову суду та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.
Суд першої інстанції встановив, що постановою Ужгородського міськрайонного суду від 22.07.2011р. зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді провести нарахування і виплату ОСОБА_1, як дитині війни, недонараховану щомісячну державну соціальну допомогу та забезпечити її виплату в повному обсязі за період з 24.12.2010р. по 24.06.2011р.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 09.01.2014р. змінено спосіб та порядок виконання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.07.2011р. в справі № 2а-3269/11, шляхом стягнення з управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді на користь ОСОБА_1 невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 24.12.2010 р. по 24.06.2011 р. в розмірі 1071,89 грн відповідно до розрахунку УПФ України в м. Ужгороді.
02.06.2014 р. ОСОБА_1 видано дублікат виконавчого листа відповідно до якого зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді провести нарахування та виплату ОСОБА_1, як дитині війни недонараховану щомісячну державну соціальну допомогу та забезпечити її виплату в повному обсязі за період з 24.12.2010 р. по 24.06.2011 р., який подала до відділу ПВР управління ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області
16.07.2014 р. головним державним виконавцем відділу ПВР управління ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 308/20342/13-а, виданого 02.06.2014 р.
Підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.07.2014 року державним виконавцем зазначено, що боржником рішення суду виконано частково, а саме стягувачу проведено нарахування суми доплати. В частині ж виплати вищезазначеної суми коштів, виконання рішення суду з боку боржника є неможливим з поважних причин, а саме у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині скасування постанови про закінчення виконавчого провадження обґрунтовував висновок тим, що відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, і повернення виконавчого листа стягувану, а отже, у державного виконавця не було достатніх підстав для закінчення виконавчого провадження і з цим необхідно погодитись, але при цьому необхідно зазначити таке.
У відповідності до ч.4 ст.181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Частиною першою ст.3 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 № 202/98-ВР передбачено, що органами державної виконавчої служби є, зокрема управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень.
Отже з наведеного необхідно зробити висновок, що суд першої інстанції не виконав вимоги ч.1 ст.52 КАС України, а саме встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи, що призвело до помилкового задоволення позовних вимог стосовно неналежного відповідача - підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Закарпатській області.
Даний висновок узгоджується з Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14.09.2012 N 10 «Про доповнення постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року N 5.
За наведеними приписами ст.52 КАС України, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями заміни неналежної сторони.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Також, відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання тому, колегія суддів приходить до висновку, що постанову необхідно скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 160, ст.197, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області - задовольнити.
Скасувати постанову Ужгородського міськрайонного суду від 10.09.2014 року у справі №308/10109/14а та прийняти нову постанову.
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області про скасування постанови державного виконавця та зобов'язання вчинити дії.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя В.П. Сапіга
Судді Н.Г. Левицька
ОСОБА_2