24 вересня 2015 року Справа № 876/8930/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови про поновлення виконавчого провадження
ОСОБА_1 14.05.2013 року звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області, в якому просила визнати незаконною та скасувати постанову про поновлення виконавчого провадження №13423178 від 22.04.2013 року.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що постанова Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_2 про поновлення виконавчого провадження від 22.04.2013 року являється незаконною та передчасною.
В своїй постанові про поновлення виконавчого провадження від 22.04.2013 року головний державний виконавець ВПВР УДВС ГУЮ в Закарпатській області посилається на те, що 12.04.2013 року Апеляційним судом Закарпатської області скасовано ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2012 року та винесено ухвалу по справі, якою провадження у справі закрито.
З даними твердженнями відповідача апелянт не погоджується, оскільки згідно з ч. 2 ст. 349 ЦПК України з моменту оголошення рішення або ухвали судом касаційної інстанції скасовані рішення та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу.
Крім того зазначає, що 15 квітня 2013 року звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом на постанову головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ в Закарпатській області про поновлення виконавчого провадження від 23.07.2012 року і станом на день винесення оскаржуваної постанови провадження по даній справі відкрито (№ 807/1221/13-а). З наведеного слідує, що відповідачем винесено оскаржувану постанову про поновлення виконавчого провадження від 22.04.2013 року - передчасно.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 19.10.2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2 було винесено постанову ВП №13423178 про зупинення виконавчого провадження, у звязку з тим, що 17.10.2012 року до відділу ПВР надійшла ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 02.10.2012 року з приводу зупинення виконавчого провадження ВП №13423178 (а.с.24, 28).
Дана ухвала Ужгородського міськрайонного суду про забезпечення позову була винесена 02.10.2012 року у справі №712/14681/12 (а.с.28). В подальшому, 19.11.2012 року, Ужгородським міськрайонним судом винесено рішення, яким позов ОСОБА_1 було задоволено, а заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 02.10.2012 року - скасовані (а.с.29-31).
Разом з тим, 12 квітня 2013 року ухвалою апеляційного суду Закарпатської області вищевказане рішення Ужгородського міськрайонного суду було скасовано, а провадження по справі - закрите (а.с.25-27).
У зв»язку з цим, 22.04.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2 було винесено постанову ВП №13423178 про поновлення виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса ОСОБА_3 (а.с.4), оскільки усунена обставина, яка була підставою для зупинення виконавчого провадження, а саме скасовано ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 02.10.2012 року, а провадження по даній справі було закрито, згідно ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 13.04.2013 року.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець правомірно, в межах Закону та повноважень, виніс оскаржувану постанову про поновлення виконавчого провадження від 22.04.2013 року.
Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.
Згідно ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі-Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно ч.1 ст. 2 Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно із ч. 1 ст. 6 вищевказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок і строки зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 цього Закону встановлено, що виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 6 - 10 і 12 - 14 частини першої статті 37 цього Закону, пунктами 2 - 5 частини першої статті 38 цього Закону, - до закінчення строку дії зазначених обставин.
З матеріалів справи видно, що підставою для зупинення виконавчого провадження була ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 02.10.2012 року про забезпечення позову
Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк (частина п'ята статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»). Аналогічний зміст містить ч.6 ст.154 ЦПК України.
Судом встановлено, що ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 02.10.2012 року про забезпечення позову скасована ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 13.04.2013 року.
Таким чином, державний виконавець правомірно, в межах Закону та повноважень, виніс оскаржувану постанову про поновлення виконавчого провадження від 22.04.2013 року.
У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про правомірність дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2 по винесенню постанови ВП №13423178 про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису виданого приватним нотаріусом ОСОБА_3 Ужгородського міського нотаріального округу 20.05.2009 року.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 року у справі №807/1470/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
ОСОБА_4