79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.04.09 Справа№ 6/63
За позовом: Прокурора м.Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго”, м. Львів
до відповідача: Державного житлово-комунального підприємства Державного конценрну “Лорта”, м.Львів
про: стягнення 21831грн. 06коп.
Суддя Гоменюк З.П.
Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.
Представники:
від прокуратури: Дзьоба Н.С.
від позивача: Лутчин Р.Б.
від відповідача: Грабінський І.Г
Представникам сторін, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області прокурором м.Львова подано позов в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго” подано позов до Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну “Лорда” про стягнення 21126грн. 97коп. основного боргу, 327грн. 23коп. пені, 58грн. 35коп. 3% річних та 318грн. 51коп. інфляційних витрат.
Ухвалою суду від 18.03.2009р. за даним позовом судом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 23.04.2009р. В судовому засіданні 23.04.2009р. судом оголошено перерву до 28.04.2009р.
В судовому засіданні 28.04.2008р. представник позивача повідомив суд про сплату відповідачем суми основного боргу та подав суду заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу та просить стягнути з відповідача 327грн. 23коп. пені, 58грн. 35коп. 3% річних та 318грн. 51коп. інфляційних витрат.
Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечив, просить суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
01.10.2002р. між ЛМКП „Залізничнетеплоенерго” та Державним житлово-комунальним підприємством Державного концерну “Лорта” було укладено договір № 2063 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого позивач зобов'язувався поставляти відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 6.3. Договору відповідач зобов'язувався до 25-го числа місяця наступного за звітним сплачувати позивачу вартість фактично спожитої теплової енергії.
Однак, відповідач своїх зобов'язань належним чином не виконав, внаслідок чого його заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.02.2008р. по 01.02.2009р. становить 21126грн. 97коп.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 ЦК України за невиконання грошових зобов'язань відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 3% річних від простроченої суми. Відповідно до представленого розрахунку сума інфляційних втрат становить 318грн.51коп., а 3% річних -58грн.35коп. обгрунтовані та підлягають задоволенню.
За несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію, позивач просить відповідно до п. 7.2.3 Договору № 2063 від 01.10.2002р. стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка відповідно до представленого розрахунку становить 327грн.23коп.
Розглянувши вимоги позивача стосовно стягнення пені, суд враховуючи сплату відповідачем суми основного боргу, вважає за можливе, як виняток, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належної до сплати пені до 163грн. 62коп.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, враховуючи сплату відповідачем суми основного боргу, зменшення судом суми пені, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судові витрати слід покласти на нього.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст.33,43,49,75,п.1.1. ст. 80, ст.ст.82,84 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну “Лорта”, м.Львів, вул.Каховська,33 ( р/р 26008304291 в ОПЕРВ ОУ Ощадбанк , МФО 325796, код ЄДРПОУ 22375887) на користь Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго”, м.Львів, вул.С.Петлюри, 4а (р/р 260038680 в ЛОД „Райффайзен банк Аваль”, МФО 325570, код ЄДРПОУ 20784943) 163грн. 62коп. пені, 318грн.51коп. інфляційних втрат, 58грн.35коп. 3 % річних.
Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
3. Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну “Лорта”, м.Львів, вул.Каховська,33 ( р/р 26008304291 в ОПЕРВ ОУ Ощадбанк , МФО 325796, код ЄДРПОУ 22375887) в доход державного бюджету 102грн. 00коп. державного мита та 118грн. 00коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
4. В частині стягнення основного боргу в сумі 21126грн. 97коп. з провадження у справі припини.
5. В частині стягнення 163грн. 61коп. пені -відмовити.
Суддя