ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 17/380-32/23807.04.09
За позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі
1. Кабінету Міністрів України
2. Фонду Державного майна України
до1. Державного управління справами
2. Державного підприємства "Укрінвестбуд" Державного управління справами
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез-Плюс"
Третя особаСанаторний комплекс "Зорі України"
провизнання недійсними договорів
Суддя Хрипун О.О.
Представники сторін:
від прокуратури м. КиєваНекрасов О.М. -предст., Карпенко Н.М. -предст.
від Позивача -1Уланов І.В. -предст., Демчук О.А. -предст.
Від Позивача -2 Кравченко Є.Д. -предст.
від Відповідача -1 Банах О.Л. -предст.
від Відповідача -2 Дяченко Т.В. -предст., Деліон І.М. -предст.,
Андрійчук О.В. -предст.
від Відповідача -3 Демидовський І.Х. -предст., Толстих Д.І. -предст.
від третьої особиКомишан Г.І. -директор
У червні 2005 року заступник прокурора м. Києва звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України до Державного управління справами, ТОВ "Синтез-Плюс" та Державного підприємства "Укрінвестбуд" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна санаторного комплексу "Зорі України" від 21.04.2004, укладених між ДП „Укрінвестбуд” та ТОВ „Синтез-Плюс”, за якими останнє придбало у власність об'єкти нерухомого майна санаторного комплексу „Зорі України”, а саме: нежитлову будівлю під літерою „Е”, яка знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, с. Оползневе, вул. Південна, 7, загальною площею 2127,20 кв.м; нежитлові будівлі під літерами „Б” загальною площею 3540,90 кв.м., літерою „З”, загальною площею 253,40 кв. м. Та літерою „Д”, загальною площею 7,6 кв.м.; літерою „Г”, загальною площею 1071,50 кв.м.; літерами „Е”, загальною площею 10,60 кв.м. та „Н”, загальною площею 6,50 кв.м.; літерою „М”, загальною площею 62,70 кв.м.; літерами „С”, загальною площею 1076,20 кв.м., „П” загальною площею 62,70 кв.м., „О” загальною площею 28,00 кв.м. та „Л” загальною площею 65,20 кв. м; будівлі під літерою „К”, загальною площею 66,50 кв.м.; літерою „І” загальною площею 312,30 кв.м.; літерою „Ж” загальною площею 299,60 кв.м.; літерою „Р” загальною площею 102,70 кв.м.; літерою „А” загальною площею 2597,30 кв.м.; літерою „В” загальною площею 1848,80 кв.м., які знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Симеїз, Севастопольське шосе, 12. А також просив визнати недійсним Розпорядження Керівника Державного управління справами від 06.10.2004 №681 „Про відчуження об'єктів нерухомого майна”.
Заявою від 02.11.2005 №05/250-05 прокуратура м. Києва збільшила позовні вимоги та просить суд визнати недійсними договори купівлі-продажу від 17.09.2004, укладені між ДП „Укрінвестбуд” та ТОВ „Синтез-Плюс”, за якими останнім придбано у власність об'єкти нерухомого майна Санаторного комплексу „Зорі України”, а саме: нежитлову будівлю під літерою „Г”, яка знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, с. Оползневе, вул. Південна, 7 загальною площею 12,7 кв.м. та свідоцтво до нього; нежитлові будівлі під літерами „Д” загальною площею 1338,20 кв.м., свідоцтво до нього, літерою „Ж” загальною площею 535,80 кв.м., свідоцтво до нього; будинок для оздоровлення і відпочинку, що знаходиться за адресою: м. Ялта, с. Оползневе, вул. Південна, 12 загальною площею 285340 кв.м., свідоцтво до нього; будинок для оздоровлення і відпочинку, що знаходиться за адресою: м. Ялта, с. Оползневе, вул. Південна, 14 загальною площею 292,00 кв.м., свідоцтво до нього; визнати недійсними договори купівлі-продажу від 21.10.2004, укладених між ДП „Укрінвестбуд” та ТОВ „Синтез-Плюс”, за якими останнє придбало у власність об'єкти нерухомого майна Санаторного комплексу „Зорі України”, а саме: нежитлову будівлю під літерою „Е”, яка знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, с. Оползневе, вул. Південна, 7, загальною площею 2127,20 кв.м., свідоцтво до нього; нежитлові будівлі під літерами „Б” загальною площею 3540,90 кв.м., свідоцтво до нього, літерою „З”, загальною площею 253,40 кв.м., свідоцтво до нього та літерою „Д”, загальною площею 7,6 кв.м., свідоцтво до нього; літерою „Г”, загальною площею 1071,50 кв.м., свідоцтво до нього; літерами „Е”, загальною площею 10,60 кв.м., свідоцтво до нього та „Н”, загальною площею 6,50 кв.м., свідоцтво до нього; літерою „М”, загальною площею 62,70 кв.м., свідоцтво до нього; літерами „С”, загальною площею 1076,20 кв.м., свідоцтво до нього, „П” загальною площею 62,70 кв.м., свідоцтво до нього, „О” загальною площею 28,00 кв.м., свідоцтво до нього та „Л” загальною площею 65,20 кв.м., свідоцтво до нього; будівлі під літерою „К”, загальною площею 66,50 кв.м., свідоцтво до нього; літерою „І” загальною площею 312,30 кв.м., свідоцтво до нього; літерою „Ж” загальною площею 299,60 кв.м., свідоцтво до нього; літерою „Р” загальною площею 102,70 кв.м., свідоцтво до нього; літерою „А” загальною площею 2597,30 кв.м., свідоцтво до нього; літерою „В” загальною площею 1848,80 кв.м., свідоцтво до нього, які знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Симеїз, Севастопольське шосе, 12.
Також заступник прокурора м. Києва просив визнати недійсними розпорядження керівника Державного управління справами №600 від 14.09.2004 і №656 від 01.10.2004 "Про видачу свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна", №601 від 14.09.2004 і №681 від 06.10.2004 "Про відчуження об'єктів нерухомого майна", №649 від 30.09.2004 "Про передачу об'єктів санаторного комплексу "Зорі України", №219 від 22.04.2003 "Про передачу будівель і споруд санаторного комплексу "Зорі України" в управління державному підприємству "Укрінвестбуд" та свідоцтва про право власності на спірні об'єкти, видані державному підприємству "Укрінвестбуд".
Заступник прокурора м. Києва свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач по справі -Державне управління справами незаконно надало ряд об'єктів нерухомості Державному підприємству "Укрінвестбуд" Державного управління справами, яке, в свою чергу, продало вказані об'єкти ТОВ "Синтез-Плюс". Внаслідок вказаних операцій з нерухомістю, яка раніше належала санітарному комплексу "Зорі України", допущено скорочення мережі державних лікувальних закладів охорони здоров'я, а державне майно незаконно передано у власність комерційних структур. Позивач вважає, що грубим порушенням чинного законодавства в процесі реалізації об'єктів нерухомого майна ТОВ "Синтез-Плюс" є і те, що кошти від продажу вказаних об'єктів до державного бюджету не надходили, оскільки розрахунки за ці операції здійснені векселями, емітованими ДП "Укрінвестбуд".
Відповідно до заяви про уточнення та збільшення позовних вимог № 05/250-058 від 25.07.2005 позовні вимоги про визнання недійсними договорів та свідоцтв про право власності обґрунтовано посиланням на статтю 207 Господарського кодексу України та заявлено вимогу про застосування наслідків, передбачених статтею 208 ГК України, зокрема, про стягнення в доход держави всього одержаного сторонами згідно з договорами купівлі - продажу від 21.10.2004 р. та від 17.09.2004 р.
Відповідно до заяви про уточнення та збільшення позовних вимог від 02.11.2005 № 05/250-05 позовні вимоги обґрунтовано недодержанням вимог статті 203 Цивільного кодексу України при виданні розпоряджень, яке полягало у відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Представники Кабінету Міністрів України, Фонду Державного майна України позовні вимоги підтримують в повному обсязі і вважають, що вказані в позовній заяві договори по відчуженню об'єктів нерухомості повинні бути визнані недійсними, а все одержане сторонами - стягнуте в доход держави.
Представники відповідачів -Державного управління справами, Державного підприємства "Укрінвестбуд" Державного управління справами, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Санаторного комплексу "Зорі України", заперечень щодо позовних вимог не заявляли.
ТОВ "Синтез Плюс" проти позову заперечує, обґрунтовуючи їх тим, що укладаючи з Державним підприємством "Укрінвестбуд" договори від 17.09.2004 та від 21.10.2004 на купівлю перерахованих в позовній заяві об'єктів нерухомості, як покупець, не допустив порушень чинного законодавства України. Вказані договори нотаріально посвідчені і пройшли державну реєстрацію, як цього вимагають ст.ст. 209, 210 Цивільного Кодексу України. Отримані за договорами купівлі-продажу будівлі зареєстровані в бюро технічної інвентаризації як власність ТОВ "Синтез Плюс".
ТОВ "Синтез Плюс" стверджує, що Державне управління справами та Державне підприємство "Укрінвестбуд" в питаннях відчуження об'єктів нерухомості, які відповідач придбав за договорами купівлі-продажу від 17.09.2004 та від 21.10.2004, діяли в межах наданих їм повноважень. За таких обставин ТОВ "Синтез Плюс" є добросовісним набувачем вказаних об'єктів і немає законних підстав для його витребування від нового власника відповідно до вимог ст. 388 Цивільного Кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2005 у справі №17/380 у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2006 у справі №17/380 рішення місцевого господарського суду залишено без зміни.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2006 у справі №17/380 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 18.07.2006 постанова Вищого господарського суду України скасована, а справа передана для здійснення касаційного провадження до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України в зв'язку зі зміною процесуального закону касаційне провадження закрито за непідвідомчістю даного спору судам адміністративної юрисдикції, а справу передано для розгляду за належністю Вищому господарському суду України.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2008 у справі №17/380 касаційне подання заступника прокурора м. Києва задоволено частково, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, Господарський суд міста Києва
Указом Президента України №278/2000 від 23.02.2000 створене Державне управління справами. Відповідно до п. 2 Указу Державне управління справами здійснює функції по управлінню об'єктами державної власності, що забезпечують діяльність Президента України, Ради національної безпеки і оборони України та інших державних органів тощо.
Указом Президента України №474 від 21.03.2000 затверджено Положення про Державне управління справами (зі змінами від 17.12.2002 №1180/2002).
Відповідно до п. 1 Положення Державне управління справами є спеціально уповноваженим органом з матеріально-технічного, соціально-побутового та іншого забезпечення діяльності Президента України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України, інших державних органів.
Згідно з п. 2 Положення Державне управління справами у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Положенням про Державне управління справами.
Відповідно до п. 3 Положення про Державне управління справами основними завданнями останнього є різноманітне матеріально-технічне, соціально-побутове, фінансове та інше забезпечення діяльності Президента України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України, їх посадових осіб, працівників інших державних органів, а також інших категорій осіб.
Підпунктом 12 п. 4 Положення встановлено, що в управлінні Державного управління справами можуть перебувати санаторно-курортні заклади.
Згідно з пп. 15 п. 4 Положення Державне управління справами в межах повноважень щодо управління державним майном приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державному майні; затверджує статути (положення) підприємств Державного управління справами; здійснює контроль за ефективністю використання державного майна, закріпленими за підприємствами Державного управління справами; відчужує майно, передане Державному управлінню справами, погоджує в установленому порядку питання приватизації або передачі в оренду цілісних майнових комплексів чи відокремленого майна підприємств Державного управління справами (зі змінами від 03.02.2004 №144/2004 (а.с. 145 т.4).
Згідно з розділом 1 Статуту санаторного комплексу "Зорі України" останній заснований на державній власності та знаходиться в сфері управління Державного управління справами. Сторонами також не заперечується той факт, що ДП „Укрінвестбуд” є підприємством Державного управління справами.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №21-р від 24.01.2002 "Про передачу цілісного майнового комплексу санаторію "Зорі України" прийнято пропозицію Державного управління справами та Генеральної прокуратури України, погоджену з Міністерством економіки України, Міністерством фінансів України, Фонду державного майна України та Держкомстатом, про передачу цілісного майнового комплексу санаторію "Зорі України" (Автономна Республіка Крим, смт. Сімеїз) в управління Державного управління справами.
На виконання вказаного Розпорядження був складений акт прийому -передачі санаторного комплексу "Зорі України" із оперативного управління Генеральної прокуратури України в управління Державного управління справами.
З метою проведення капітального ремонту та реконструкції об'єктів господарської зони санаторного комплексу "Зорі України" Державним управлінням справами на підставі Положення у редакції, затвердженій Указом Президента України №1180 від 17.12.2002, прийнято Розпорядження №649 від 30.09.2004, згідно з яким Санаторний комплекс "Зорі України" передало з балансу, а Державне підприємство "Укрінвестбуд" прийняло на баланс будівлі і споруди, що знаходяться в АР Крим, м. Ялта, смт. Сімеїз, а саме: матеріальний склад, котельню, овочесховище, механічну пральню, автозаправну станцію, стоянку першого поверху, стоянку другого поверху, транспортну естакаду, навіс для зберігання лісоматеріалів, тимчасове водопостачання, склад деревопереробного цеху, склад для зберігання металу, берегоукріплювальні та пляжну споруди, кліматопавільйон (всього 15 об'єктів).
Відповідно до вищезазначеного розпорядження були прийняті розпорядження „Про видачу свідоцтв про право власності” на об'єкти нерухомого майна” від 14.09.2004 за №600 та від 01.10.2004 за №656 щодо оформлення та видачі Державному підприємству „Укрінвестбуд” свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна згідно з додатком (копії в справі).
Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, які в подальшому були відчужені за оспорюваними договорами, були видані ДП „Укрінвестбуд” Державним управлінням справами Президента України. Цими свідоцтвами посвідчено, що зазначені об'єкти нерухомого майна належать ДП „Укрвійськбуд” на праві загальнодержавної власності.
У зв'язку з недоцільністю подальшої експлуатації та ремонту вказаних об'єктів нерухомого майна Державним управлінням справами прийняті Розпорядження №601 від 14.09.2004 та №681 від 06.10.2004 "Про відчуження об'єктів нерухомого майна", якими дозволено ДП "Укрінвестбуд", як виняток, без проведення конкурсу у зв'язку з недоцільністю подальшої експлуатації реалізувати належні йому на праві загальнодержавної власності об'єкти нерухомого майна ТОВ "Синтез-Плюс" по вартості, не нижче експертної.
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.01.2002 №21-р про передачу СК „Зорі України” в управління Державного управління справами ніким не оспорюється. Отже, оскільки з прийняттям Господарського кодексу України в державі не було розроблено єдиного порядку відчуження основних засобів, які належать до державної власності, то з моменту передачі майна цілісного майнового комплексу СК „Зорі України” в управління Державного управління справами, питання щодо його відчуження повинно вирішуватись у відповідності з Положенням про цей державний орган.
Як вже зазначалось раніше, Положенням про Державне управління справами, яке затверджувалось, змінювалось і доповнювалось відповідними Указами Президента України, вказаному управлінню надано право відчужувати передане йому державне майно та погоджувати таке відчуження його підприємствами.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України „Про власність” майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Укази Президента України №278/2000 від 23.02.2000, №474 від 21.03.2000, 17.12.2002 №1180/2002 та від 03.02.2004 №144/2004, якими було створене Державне управління справами та затверджене Положення про нього, не визнавалися такими, що не відповідають Конституції та Законам України.
На підставі викладеного судом визнається наявність повноважень Державного управління справами розпоряджатися переданим йому в управління майном та видавати відповідні розпорядження щодо відчуження спірного майна, оскільки такі повноваження делеговані Управлінню Указом Президента України (із змінами і доповненнями).
Отже, підстав для визнання Розпоряджень керівника Державного управління справами №600 від 14.09.2004 і №656 від 01.10.2004 "Про видачу свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна", №601 від 14.09.2004 і №681 від 06.10.2004 "Про відчуження об'єктів нерухомого майна", №649 від 30.09.2004 "Про передачу об'єктів санаторного комплексу "Зорі України", №219 від 22.04.2003 "Про передачу будівель і споруд санаторного комплексу "Зорі України" в управління державному підприємству "Укрінвестбуд" та свідоцтва про право власності на спірні об'єкти, видані державному підприємству "Укрінвестбуд" судом не вбачається.
Щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу та свідоцтв про право власності на придбані об'єкти нерухомого майна:
На виконання Розпоряджень №601 від 14.09.2004 і №681 від 06.10.2004 "Про відчуження об'єктів нерухомого майна", був укладений договір від 23.08.2004 між ДП "Укрінвестбуд" та ТОВ "Капітал" та проведено незалежну оцінку вартості нежилих приміщень.
17.09.2004 між ДП "Укрінвестбуд" та ТОВ "Синтез-Плюс" укладено договори купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, за умовами яких ДП „Укрінвестбуд” (Продавець) продало, а ТОВ "Синтез-Плюс" (Покупець) придбало у власність об'єкти нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля під літерою „Ж" площею 535,8 кв.м, вартістю 880 700,00 гривень, за адресою: АРК, м. Ялта, с. Оползневе, вул. Південна, 7; нежитлова будівля під літ. "Г" площею 12,7 кв.м., вартістю 15 500,00 грн., за адресою: АРК, м. Ялта, с. Оползневе, вул. Південна,7; нежитлова будівля під літерою „Д" площею 1 338,20 кв.м., вартістю 2 186 200,00 гривень, за адресою: АРК, м. Ялта, с Оползневе, вул. Південна, 7 (копії договорів в матеріалах справи).
Згідно п.1.2 вказаних договорів об'єкти продажу (нерухоме майно) належать продавцю на підставі Свідоцтв про право власності, виданих Державним управлінням справами (копії свідоцтв в справі).
Крім того, згідно з договорами купівлі-продажу від 17.09.2004 ТОВ "Синтез-Плюс" набуло три об'єкти нерухомого майна, що були збудовані за рахунок залучених інвестиційних коштів, а саме: будинок для оздоровлення та відпочинку площею 285,40 кв.м., вартістю 1193100,00 гривень, за адресою: АРК, м. Ялта, с. Оползневе, вул. Південна, 12; будинок для оздоровлення та відпочинку площею 286,40 кв.м., вартістю 1220700,00 гривень, за адресою: АРК, м. Ялта, с. Оползневе, вул. Південна,14; будинок для оздоровлення та відпочинку площею 286,40 кв.м., вартістю 1220700,00 гривень, за адресою: АРК, м. Ялта, с. Оползневе, вул. Південна,16, які також належали ДП „Укрінвестбуд” на праві власності, що посвідчується відповідними свідоцтвами та витягами з реєстру права власності КП Ялтинське БТІ, (копії в справі).
Також між ДП „Укрінвестбуд” та ТОВ „Синтез-Плюс” 21.10.2004 були укладені договори купівлі-продажу, за якими ТОВ "Синтез-Плюс" придбало у власність об'єкти нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля під літерою „А" площею 2597,30 кв.м., вартістю 2331 800,00 гривень, за адресою: смт. Сімеїз, Севастопольське шосе, 12; нежитлові будівлі під літерою „Б" площею 3 540,90 кв.м, під літерою „3" площею 253,40 кв.м, під літерою „Д" площею 7,6 кв.м., загальною вартістю 3027050,00 гривень, за адресою: АРК м. Ялта, смт. Сімеїз, Севастопольське шосе, 12; нежитлова будівля під літерою „B" площею 1 848,80 кв.м., вартістю 1 460 500,00 гривень, за адресою: м. Ялта, смт. Сімеїз, Севастопольське шосе, 12; нежитлова будівля під літерою „Г" площею 1 071,50 кв.м., вартістю 847 300,00 гривень, за адресою: АРК м. Ялта, смт. Сімеїз, Севастопольське шосе, 12; нежитлова будівля під літерою „М" площею 62,70 кв.м., вартістю 69 000,00 гривень, за адресою: АРК м. Ялта, смт. Сімеїз, Севастопольське шосе, 12; нежитлові будівлі під літерою „С" площею 1 076,20 кв.м., під літерою "П" площею 11,1 кв.м., під літерою „О" площею 28,00 кв.м, під літерою„Л" площею 65,20 кв.м., загальною вартістю 937 300,00 гривень, за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Симеїз, Севастопольське шосе. 12; нежитлова будівля під літерою „К" площею 66,50 кв.м., вартістю 59 000,00 гривень, за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Сімеїз, Севастопольське шосе, 12; нежитлова будівля під літерою „Ж" площею 299,60 кв.м., вартістю 266 000,00 гривень, за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Сімеїз, Севастопольське шосе, 12; нежитлова будівля під літерою „Р" площею 102,70 кв.м., вартістю 91 200,00 гривень, за адресою: АРК м. Ялта, смт. Сімеїз, Севастопольське шосе, 12; нежитлові будівлі під літерами: „Е" площею 10,60 кв.м., „Н" площею 6,50 кв.м., загальною вартістю 12 500,00 гривень, за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Сімеїз, Севастопольське шосе, 12; нежитлова будівля під літерою „І" площею 312,30 кв.м., вартістю 277 500,00 гривень, за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Сімеїз, Севастопольське шосе, 12; нежитлова будівля під літерою „Е" площею 2 127,2 кв.м, вартістю 2 778 000,00 гривень, за адресою: АРК, м. Ялта, с. Оползневе, вул. Південна, 7.
Згідно п.1.2 вказаних договорів об'єкти продажу (нерухоме майно) належать продавцю на підставі Свідоцтв про право власності, виданих Державним управлінням справами (копії свідоцтв в справі).
Такими чином, судом вбачається, що відповідно до спірних договорів купівлі-продажу від 17.09.2004 та від 21.10.2004 ТОВ „Синтез-Плюс” було придбано 18 об'єктів нерухомого майна, які на момент продажу належали на праві власності ДП „Укрінвестбуд”, а не Санаторному комплексу „Зорі України”.
Отже, твердження прокуратури та позивачів щодо продажу об'єктів, які належать СК „Зорі України” є безпідставним.
Згідно ст. 49 Конституції України держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.
Статтею 3 Закону України „Основи законодавства про охорону здоров'я” визначено, що заклади охорони здоров'я - підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.
Безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я (ч. 1 ст. 16).
Відповідно до Закону України „Про курорти” курорт - освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні. Санаторно-курортні заклади - це заклади охорони здоров'я, що розташовані на територіях курортів і забезпечують подання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів (ст. 1, 22).
Відповідно до ст. 26 вказаного Закону приватизація санаторно-курортних закладів, що знаходяться на територіях курортів державного значення, використовують природні лікувальні ресурси зазначених територій і на момент прийняття цього Закону перебувають у державній або комунальній власності, забороняється.
З аналізу зазначених норм витікає висновок, що згідно з чинним законодавством забороняється приватизація санаторно-курортних закладів, які знаходяться на територіях курортів державного значення саме як цілісних майнових комплексів з метою запобігання скороченню мережі лікувальних закладів. При цьому суд наголошує, що під мережею лікувальних закладів чинне законодавство розуміє саме перелік лікувальних закладів, а не окреме майно таких закладів.
Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України у даній справі, суд під час нового розгляду справи встановив наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, зазначалось раніше та не заперечується сторонами, відповідно до Статуту Санаторний комплекс "Зорі України" є санаторно-курортним закладом, розташованим в зоні курорту, належить до мережі лікувальних закладів України і по сьогоднішній день залишається діючим закладом охорони здоров'я, який працює, належить до державної форми власності та перебуває у сфері управління Державного управління справами.
На момент укладання спірних договорів окремі об'єкти нерухомого майна Санаторного комплексу „Зорі України” належали на праві загальнодержавної власності ДП „Укрінвестбуд”. Ці об'єкти нерухомого майна були передані з балансу СК „Зорі України” у зв'язку з недоцільністю подальшої експлуатації, так як вони були не придатні для використання та потребували капітального ремонту.
Той факт, що на момент продажу спірного майна ці об'єкти не належали до складу цілісного майнового комплексу Санаторного комплексу „Зорі України”, не заперечується і третьою особою.
Спірне майно на момент його відчуження ТОВ „Синтез-Плюс” було виведене із складу майна, яке належить СК „Зорі України”, тобто це майно вже не можна вважати майном санаторно-курортного закладу та відносити його до складу цілісного майнового комплексу санаторію.
Суду при новому розгляді справи не було надано доказів, які б підтверджували факт приватизації саме санаторно-курортного комплексу „Зорі України”, заборона приватизації якого прямо визначена статтею 26 Закону України „Про курорти”.
Також суду не надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що після реалізації спірного майна санаторій „Зорі України” вилучений із системи державних закладів охорони здоров'я, перестав виконувати свої функції санаторно-курортного закладу чи зменшив надання послуг по оздоровленню населення, чим би підтверджувалось порушення ст. 49 Конституції України в частині заборони скорочення мережі лікувальних закладів.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що передача спірного майна із управління СК „Зорі України” в управління ДП „Укрінвестбуд” та його подальше відчуження не мало на меті приватизацію санаторію „Зорі України” як цілісного майнового комплексу та не призвело до скорочення мережі лікувальних закладів, отже, судом не вбачається порушень вимог ст. 49 Конституції України та ст. 26 Закону України „Про курорти” при укладенні спірних договорів.
Щодо відповідності процедури відчуження оспорюваного майна вимогам законодавства про приватизацію, судом встановлене наступне:
Враховуючи той факт, що на момент укладення договорів спірне майно мало статус майна державної форми власності, порядок його відчуження регулювався Законом України „Про приватизацію державного майна” та Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" його сфера розповсюджується на відчуження державою цілісних майнових комплексів: об'єктів незавершеного будівництва, законсервованих об'єктів, акцій (часток, паїв), що належать державі в майні господарських товариств та інших об'єднань.
Як встановлено ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", об'єктами малої приватизації є цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; окреме індивідуально визначене майно, що приватизується разом з розташованими в ньому об'єктами приватизації.
З матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно, яке є предметом спірних договорів купівлі-продажу, не відноситься до жодних з об'єктів, визначених законодавством України про приватизацію.
Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затверджене наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 № 1477, також не може бути застосоване до визначення процедури відчуження даного майна, оскільки воно стосується тільки тих юридичних осіб, функції з управління майном яких передані до органів Фонду державного майна України.
Матеріалами справи встановлено, що функції з управління майном ДП „Укрінвестбуд”, який був власником спірних об'єктів на час їх відчуження, були передані Державному управлінню справами. Отже, Фонд державного майна України жодного відношення до спірного майна не має.
Відповідно до ст. 145 Господарського кодексу України зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами. Частиною 3 ст. 145 Господарського кодексу України встановлено, що правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного підприємства відповідно до закону.
Жодним законодавчим актом України, які діяли на час укладання спірних угод, не було встановлено заборони приватизації окремих об'єктів нерухомого майна, які відносились до державної форми власності та використання яких державні органи, яким воно належало, вважали за недоцільне. Крім того, судом було встановлено, що рішення власника спірного майна було прийнято у відповідності до закону і не суперечило вимогам чинного законодавства.
З огляду на наведене, процедура приватизації спірного майна на момент укладення спірних договорів відповідала чинним положенням законодавства України.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. До таких вимог, зокрема, відносяться: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Суд вважає, що жодна з визначених вимог сторонами при укладанні спірних договорів не порушена, виходячи з наступного:
По-перше, судом встановлений факт відповідності вимогам чинного законодавства приватизації даного майна.
По-друге, цивільна дієздатність сторін на укладання угод підтверджується установчими документами ТОВ „Синтез-Плюс” та ДП „Укрінвестбуд”, і не заперечувалась прокуратурою.
В процесі нового розгляду справи також не було встановлено, що до учасників вказаних договорів застосовувались будь-які методи впливу, що робило б їх волевиявлення невільним.
Договори купівлі-продажу спірних об'єктів згідно з ст. ст. 209, 210 ЦК України посвідчені нотаріально і зареєстровані в бюро технічної інвентаризації, а також спрямовані на реальне настання переходу права власності на ці об'єкти від ДП „Украінвестбуд” до ТОВ „Синтез-плюс”, що свідчить про їх виконання в повному обсязі.
Щодо розрахунків за договорами, суд відзначає наступне:
Матеріалами справи встановлено, що додатковими угодами до договорів купівлі-продажу від 17.09.2004 та від 21.10.2004 про купівлю-продаж спірних об'єктів встановлена вексельна форма розрахунку.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні” умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, що укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Постановою Національного банку України № 508 від 16.12.2002 затверджено Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, в якому передбачено, що платіж за векселем банки здійснюють тільки в безготівковій формі, розрахунки з використанням векселів належать до розрахункових операцій.
Згідно з Актом перевірки Головного контрольно-ревізійного управління від 31.03.2005, проведеної за дорученням Президента України, Аудиторським висновком Європейської аудиторської групи від 17.06.2005 Договору № 71/1-рс від 29.02.2004, укладеного між ДП „Укрінвестбуд” та ТОВ „Дуко ЛТД”, інших документів, долучених до матеріалі справи, за проведення останнім будівельно-монтажних робіт ДП „Укрінвестбуд” мало розрахуватися з ТОВ „Дуко ЛТД” державними коштами, але замість цього 22.09.2004 видало векселі, які у подальшому на законних підставах перейшли до ТОВ „Синтез-Плюс” і стали засобом платежу за договорами купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, відчужених ДП „Укрінвестбуд” на користь ТОВ „Синтез-Плюс”. Таким чином, у ДП „Укрінвестбуд”, як у емітента простих векселів, існувало зобов'язання щодо сплати державних коштів власнику векселів (векселедержателю) -ТОВ „Синтез-Плюс”, яке, в свою чергу, мало б перерахувати грошові кошти за куплені об'єкти нерухомого майна згідно з договорами купівлі-продажу від 17.09.2004, від 21.10.2004.
Отже, за договорами купівлі-продажу сторони здійснили розрахунки векселями відповідно до вимог чинного законодавства.
Відомостей про визнання векселів, якими було проведено розрахунок, недійсними, прокуратурою та позивачами не надано.
Судом не вбачається підстав для застосування ч. 1 ст. 208 ГК України, оскільки вимога про реституцію може бути застосована лише у разі визнання господарських зобов'язань недійсними як таких, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Посилання прокуратури та позивачів на порушення кримінальної справи за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ДП „Укрінвестбуд” та Державного управління справами при відчуженні об'єктів нерухомості санаторіїв „Форос”, „Дніпро” та „Зорі України” за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, як на обставину, що підтверджує укладення угод з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, судом до уваги не приймається, виходячи з наступного:
Наявність факту порушення кримінальної справи проти службових осіб ДП "Укрінвестбуд" та Державного управління справами для доведення мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства, не є належним доказом у розумінні ст. ст. 34, 35 ГПК України, оскільки таким визнається вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Прокуратура та позивачі не надали достатніх доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, відтак, ці вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя О.О. Хрипун