Справа № 2-1067/09/10
26 березня 2009 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Плетньова В.В.
при секретарі Банах В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа ТОВ „ХІАН”
про визнання несправедливими і недійсними умов оговору та визнання недійсним договору про знесення об'єкту самочинного будівництва,-
Позивачка ОСОБА_1 27 листопада 2009 р. звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить Визнати недійсним договір про інформаційно-консультативне обслуговування від 15.09.2006року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним, який грубо порушує мої права, як споживача, передбачені Конституцією України, Законом України «Про захист прав споживачів», ЦК України, посилаючись на те, що наприкінці серпня 2006року, маючи намір придбати нерухомість, вона скористалась рекламою в газеті «Прем'єр», зателефонувавши по вказаному в рекламі телефону, по якому спілкувалась з невідомим чоловіком, який відрекомендувався агентом з нерухомості ТОВ «ХІАН» ОСОБА_3. Позивачці був потрібен житловий будинок в місті Харкові в районі вул.Одеської або району ХТЗ. ОСОБА_3 запропонував житловий будинок по вул.Одеській, який ще здалеку їй не подобався і вона його не дивилась. Потім він запропонував будинок в АДРЕСА_1, який виявився не цілим будинком, а тільки ? частиною будинку. З ТОВ «Харківська інвестиційна агенція нерухомості» вона ніяких угод не укладала. В процесі огляду ? частини будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 дав позивчачці на ходу, поза офісом якийсь папірець, та просив розписатися. При цьому, копію цього папірця не надав. Цей варіант з ? частини будинку її не влаштовував. Як виявилось потім, ОСОБА_3 дав мені розписатися в таблиці огляду нерухомості в Договорі про інформаційно-консультативне обслуговування від 15.09.2006року з приватним підприємцем ОСОБА_2, якого позивачка не бачила, з ним не спілкувалась, і ніякого договіру з ним не укладала. Про існування договору від 15.09.2006року з ОСОБА_2 вона дізналась лише тоді, коли відповідач ОСОБА_2 направив їй лист-претензію від 22.06.2007року, в якій посилався на договір від 15.09.2006року, та просив сплатити йому 7575грн. до 13 липня 2007року, та штраф в розмірі 3000грн. Позивчака вважає, що умови договору від 15 вересня 2006року про інформаційно-консультативне обслуговування з приватним підприємцем ОСОБА_2 не відповідають вимогам законодавства України, несправедливі, порушують її права та охоронювані законом інтереси, як споживача послуг, і договір. Вважає, що зміст правочину суперечить законодавству та моральним засадам суспільства. Предмет договору про інформаційно-консультативне обслуговування від 15.09.2006року - між підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - це надання інформації про будинок, що продається, супровід купівлі-продажу. Спірні правовідносини є відносинами споживача та виконавця послуг. З тексту договору вбачається, що він укладений між замовником ОСОБА_1 ( по-батькові не вказано), та спеціалістом-консультантом ТОВ «Харківське інвестиційне агентство нерухомості» (ТОВ «ХІАН») суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, який діє на підставі агентської угоди №6 від 01.11.2005року, та свідоцтва про держреестрацію №24800170000036 від 31.12.1999року. Тобто, ОСОБА_2 в договорі використав назву агентства ТОВ Харківського інвестиційного агентства нерухомості», та його бланк. Таке використання фізичною особою - підприємцем назви агентства нерухомості ТОВ «ХІАН» вважаю незаконним, тому що ця назва не зареєстрована офіційно, як торгівельна марка, згідно діючого законодавства України, і в ОСОБА_2 немає ліцензійного договору на використання торгівельної марки ТОВ «ХІАН». Це позбавило споживача ОСОБА_1 мати достовірну інформацію про виконавця послуги і можливого відповідача у спорі. Порушення прав споживача обтяжується не ознайомленням ОСОБА_1 з агентською угодою №6 від 01.11.2005року між ОСОБА_2 та ТОВ «ХІАН» та свідоцтвом про державну реєстрацію, за № 24800170000036575 від 31.12.1999р., на які є посилання в договорі. Крім того, згідно ст.295 ГКУ приватний підприємець ОСОБА_2 не має права укладати угоди від імені того, кого він представляє, у відношенні себе особисто. Згідно розділу 1 Предмет договору агентської угоди №6 від 01.1.2005року між ТОВ «ХІАН» та ОСОБА_2 фірма зобов'язується проводити абонементське обслуговування спеціаліста-консультанта з питань ринку нерухомості (надання узагальнюючих інформаційних даних), а спеціаліст-консультант зобов'язується прийняти та сплатити послуги фірми, але ніякими повноваженнями діяти від імені ТОВ «ХІАН» ОСОБА_2 не був наділений. Позивачка вважає, що договір від 15.09.2006року про інформаційно-консультативне обслуговування ОСОБА_2 з ОСОБА_1 повністю суперечить законодавству України. Спірним договором порушені такі основні засади цивільного законодавства та вимоги до зобов'язань, як добросовісність та справедливість, а саме, ч.6 ст.3 та ч.3.ст.510 ЦК України. Покладаючи на замовника суттєві обов'язки і відповідальність п.2.2, п.3.2., п.3.4, п. 4 спірного договору, виконавець звільнив себе від будь-яких зобов'язань, що вбачається з тексту договору. Зміст спірного договору істотно порушує статтю 18 Закону України « Про захист прав споживачів», згідно якої продавець, виконавець, виробник не повинен включати у договори із споживачами умови, які є несправедливими. Порушення в спірному договорі основних засад цивільного законодавства та вимог до зобов*язань призвело до дисбалансу прав та обов'язків на шкоду позивачці. Виключення прав споживача ОСОБА_1 стосовно виконавця послуг або третьої особи в разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання виконавцем ОСОБА_2 договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати його вимог у разі порушення договору з боку виконавця послуг, що вбачається з п.4 Договору. Встановлення жорстких обов'язків споживача ОСОБА_1, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом ОСОБА_2, тобто виконавця послуги, що вбачається з п.2,3,4,5 Договора. Встановлена вимога щодо сплати споживачем ОСОБА_1 непропорційно великої суми компенсації понад 50 відсотків вартості об'єкту нерухомості, який оглядався, в разі невиконання нею зобов'язань за договором-що вбачається з п.3 спірного договору. Не встановлений строк для надання споживачу згоди на продовження дії договору з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру, що вбачається з п.6.1 договору. Встановлені обов'язкові для споживача ОСОБА_1 умови, з якими вона не мала реальної можливості ознайомитись перед укладанням договору - текст всього спірного договору. Встановлення обов'язку споживача ОСОБА_1 виконати всі зобов'язання, у той час, коли ОСОБА_2 не виконає їх, що вбачається з п.2,3 спірного договору. Надання ОСОБА_2 права передавати свої обов'язки за договором третій особі, що є зменшенням гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди. Включення до договору відповідальності споживача послуги ОСОБА_1 в порядку ст.231, ст. 232 КК України, за надання третім особам інформації, отриманої від ОСОБА_2, що вбачається з п.4.2. спірного договору. У договорі не зазначено про критерії «невиконання» або «неналежного виконання» обов'язків ОСОБА_2 Визначення ціни послуги по спірному договору без її розрахунку, без погодження зі споживачем послуги - ОСОБА_1, що вбачається із п.3.1., п.7, спірного договору, тобто з порушенням п.3 ст.15 Закону «Про захист прав споживачів». Включення до спірного договору умов, згідно яких, послуги спеціаліста-консультанта по пошуку об'єкту нерухомості вважаються виконаними з моменту, коли замовник ставить свій підпис про огляд нерухомості в п.7 договору, тобто в таблиці огляду нерухомості, при цьому підпису виконавця послуги немає, дата огляду не проставляється, акт огляду не складається, акт прийому послуги, виконаної роботи не складається; вимога оплати наданої послуги без підтвердженя прямої згоди споживача на її придбання. В договорі не визначений строк його виконання, тобто в ньому відсутня одна з істотних умов. ОСОБА_2 не перевірив юридичну чистоту об'єкта права, що продається та фактично не мав ніякого юридичного права пред'являти до огляду ОСОБА_1 15.09.200броку ? частину будинку, на яку в хазяїна не було належним чином оформлених правовстановлюючих документів, та ще й проставляти ціну послуг. У договорі відсутні повні відомості про приватного підприємця ОСОБА_2, а саме: не вказаний ідентифікаційний КОД; не додано свідоцтво про сплату єдиного податку; не вказано місце проживання ОСОБА_2, номер його телефону; не вказаний розрахунковий рахунок підприємця, в якому банку, МФО банку, код. Не додано до договору Свідоцтво про реєстрацію ОСОБА_2, не додана до договору агентська угода №6 від 01.11.2005року. Також в договорі відсутні реквізити ОСОБА_1: не вказано по батькові замовника; паспорні дані, ким коли виданий паспорт, ідентифікаційний КОД. Із тексту спірного договора не вбачається, яким документом засвідчується факт виконання зобов'язань за договором підприємцем ОСОБА_2, про те, що послуги були надані в належному обсязі та якості, тобто, договором не передбачений обов'язковий для цього виду договору акт прийому-передачі наданих послуг, який укладається в письмовій формі та є невід'ємною частиною договору про інформаційно-консультативне обслуговування, тобто про надання послуг, що грубо порушує права споживача і є істотною умовою договору. Спірним договором також не встановлено, що факт передачі необхідної Замовнику інформації та показу об'єкту нерухомості фіксується в Акті огляду об'екту нерухомості, який повинен укладатись в письмовій формі та є невід'ємною частиною договору про надання послуг. Договор складено в порушення національних стандартів професійної діяльності (соціально-відповідальний бізнес) Ріелтерська діяльність Агентські послуги на ринку нерухомості, затверджені Радою АФНУ, Протокол №2 від 30 січня 2004року.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала позов, підтвердила обставини справи, що були викладені у позовній заяві.
Крім того позивачка письмово уточнила позовні вимоги, просила визнати несправедливими та недійсними умови договору, які оскаржені і перелічені в позовній заяві, та визнати недійсним в цілому договір про інформаційно-консультативне обслуговування від 15.09.2006 року, який, нібито, грубо порушив її права, як споживача, передбачені Конституцією України, Законом України «Про захист прав споживачів», ЦК України
Представник відповідача ОСОБА_5 заперечував проти позову, вважає, що укладений договір відповідає вимогам Закону, що було підтверджено вже судовими рішеннями щодо цього договору. Підстав для визнання його недійсним немає.
Суд, вислухавши представників сторіни, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав:
Згідно вимог чч.1,4,5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно вимог ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно вимог чч.1,2,5 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Згідно вимог чч.2 та 3 ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Я вбачається з матеріалів справи між сторонами 15.09.2006р. було укладено договір на інформаційно-консультативне обслуговування. Згідно зазначеної угоди кожна сторона прийняла на себе визначені зобов'язання . перераховані в п.п. 2.1 , 2.2 , 3.1 , 3.2 , 3.3 , 3.4 , 3.5 ,4.1. ОСОБА_2 зобов'язався надати ОСОБА_1 об'єкт нерухомості - житловий будинок в районі Одеської та ХТЗ, для чого організувати огляд цього об'єкту у супроводі Замовника для підтвердження відповідності об'єкту параметрам , передбаченим договором. За надані послуги, ОСОБА_1 зобов'язувалася сплатити ОСОБА_2 7575 грн. На виконання умов договору відповідачці ОСОБА_1 був запропонований об'єкт нерухомості - АДРЕСА_1. На підтвердження свого наміру придбати зазначене жиле приміщення , відповідачка ОСОБА_1 15.09.2006р. додатково з власником житлового приміщення ОСОБА_6 уклала договір про намір укласти в майбутньому в строк до 15.11.2006р. договір купівлі-продажу, на підтвердження чого ОСОБА_1 сплатила власникові аванс у розмірі 1000 грн. 23.10.2006р. запропонований відповідачці об'єкт нерухомості за договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, був придбаний у власність дочкою ОСОБА_7 та зареєстрований в БТІ. У відповідності з п.4.1 Договору від 15.09.2006р. у випадку відчуждження об'єкту нерухомості, інформація про який була надана спеціалістом-консультантом замовнику, у власність замовника , його родичів або 3-х осіб, 3-х осіб в своїх інтересах при участі замовника, без відома спеціаліста-консультанта з замовника в судовому порядку стягується 7575 грн. та штраф в розмірі 3000грн. В силу ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Оцінка договору була дана рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 19.05.2008 р., яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської обл. від 21.10.2008 р., і яким згідно договору стягнуто з позивачки у справі, що розглядається, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість отриманих послуг та неустойко за недобросовісні дії за спірним договором.
Інші доводи позивачки та її представника є набором фраз, термінів та цитування законодавчих норм, які нічого спільного з правовою природою взаємовідносин між сторонами не мають, спрямовані на те, щоб уникнути виконання зобов'язання за договором. Підстав вважати, що умови договору були несправедливі, суд не вбачає.
З урахуванням викладеного суд відмовляє у позові. У зв'язу з тим, що позов було заявлено необгрунтовано, суд стягує с позивачки судовий збір, від якого її було звільнено при подачі позову.
Керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, ст.ст.203,215-216,230,509,510,626-628,638,640 ЦК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь державни у розмірі 8гривень 50коп.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішенння та подачі самої апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження через Київський районний суд м.Харкова.
Суддя