21 квітня 2009 р. № 24/680
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоПанової І.Ю.,
суддівЗаріцької А.О.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши касаційну скаргуоб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моріса Тореза 13"
на рішеннягосподарського суду міста Києва від
5 листопада 2008 року
у справі
господарського суду№ 24/680
міста Києва
за позовомприватного підприємства "КВМ"
до
про
за заявою- товариства з обмеженою відповідальністю "Альпін"
- закритого акціонерного товариства "Пансіонат Прибережний"
- Ялтинське бюро технічної інвентаризації
зобов'язання здійснити реєстрацію договору
закритого акціонерного товариства "Пансіонат Прибережний"
проперегляд рішення суду за нововиявленими обставинами
за участю представників:
- об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моріса Тореза 13" Сопіної Ф.М.,
- закритого акціонерного товариства "Пансіонат Прибережний" Аполлонової М.В.,
Рішенням господарського суду міста Києва від 7 жовтня 2003 року задоволено позов приватного підприємства «КВМ»(далі -ПП «КВМ») до товариства з обмеженою відповідальністю «Альпін»( далі -ТОВ «Альпін»), закритого акціонерного товариства «Пансіонат «Прибережний»(далі -ЗАТ «Пансіонат «Прибережний», Ялтинського бюро технічної інвентаризації (далі -Ялтинське БТІ) про зобов'язання провести реєстрацію і зобов'язано Ялтинське БТІ здійснити реєстрацію права власності ПП «КВМ»на нерухоме майно -пляжні вагончики літери «ч», «ш», «э», «ю», «я», двоповерховий павільйон «Сон у моря», розташовані за адресою: м. Ялта, с. Відрадне, вул. Моріса Тореза, 5, на підставі договору дарування від 4 липня 2003 року між ТОВ «Альпін»та ПП «КВМ»та додаткової угоди до зазначеного договору від 1 вересня 2003 року.
Цим же рішенням у позові ПП «КВМ»до ТОВ «Альпін»та ЗАТ «Пансіонат «Прибережний»відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2003 року комунальному підприємству «Ялтинське бюро технічної інвентаризації»відмовлено у відновленні строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 7 жовтня 2003 року, апеляційна скарга до розгляду не прийнята і повернута апелянту.
24 жовтня 2008 року ЗАТ «Пансіонат «Прибережний»звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення цього суду від 7 жовтня 2003 року у справі № 24/680 за нововиявленими обставинами зіславшись на те, що ТОВ «Альпін»ніколи не було власником спірного нерухомого майна. При цьому заявник просив рішення суду від 7 жовтня 2003 року скасувати, після скасування рішення призначити розгляд справи і розглянути її відповідно до вимог закону.
Рішенням господарського суду міста Києва від 5 листопада 2008 року вказану заяву була задоволено і рішення господарського суду від 7 жовтня 2003 року скасовано, справу було розглянуто за участю представника заявника ЗАТ «Пансіонат «Прибережний».
Ухвалою господарського суду міста Києва від цієї ж дати розгляд справи призначено на 3 грудня 2008 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 3 грудня 2008 року у справі № 24/680 прийнятий зустрічний позов ЗАТ «Пансіонат «Прибережний»до ПП «КВМ», ТОВ «Альпін», Ялтинського БТІ про визнання договору дарування від 1 вересня 2003 року недійсним та визнання права власності на нерухоме майно.
Рішенням господарського суду міста Києва від 3 грудня 2008 року у первісному позові у даній справі відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями господарського суду міста Києва від 5 листопада 2008 року та 3 грудня 2008 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моріса Тореза 13" (далі - об'єднання співвласників) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить вказані рішення господарського суду першої інстанції скасувати, провадження у справі припинити на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки позивача у справі ПП «КВМ»ліквідовано.
Як вбачається із касаційної скарги об'єднання співвласників одночасно оскаржує два судові акти. Колегія суддів Вищого господарського суду України порушила касаційне провадження щодо кожного з них окремо. Дана постанова прийнята за результатами розгляду касаційної скарги об'єднання співвласників на рішення господарського суду міста Києва від 5 листопада 2008 року.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як на нововиявлені обставини ЗАТ «Пансіонат «Прибережний»послалося на те, що із довідки Ялтинського БТІ від 24 вересня 2008 року йому стало відомо, що ТОВ «Альпін»ніколи не було власником майна, щодо реєстрації якого було винесено рішення господарського суду від 7 жовтня 2003 року у даній справі, тому він не мав права дарувати його ПП «КВМ».
Ці обставини заявник вважав такими, що мають істотне значення і існували на момент винесення рішення від 7 жовтня 2003 року.
Із самого рішення від 7 жовтня 2003 року вбачається, що зобов'язуючи Ялтинське БТІ здійснити реєстрацію прав власності ПП «КВМ»на спірне майно суд виходив із встановленого, що ПП «КВМ»є єдиним законним власником об'єктів нерухомого майна - пляжних вагончиків літери «ч», «ш», «э», «ю», «я»та павільйону "Сон у моря", оскільки договір дарування та додаткова угода до нього є чинними, і права ПП «КВМ»порушуються лише не вчиненням передбачених законом дій по реєстрації відповідних прав.
Із довідки № 1059 від 24 вересня 2008 року, на яку послався заявник (т. 2 а.с. 4), вбачається, що на його ж запит генеральному директору ЗАТ «Пансіонат «Прибережний»повідомлено про відсутність даних про реєстрацію права власності за ТОВ «Альпін» на пляжні вагончики літери «ч111», «ш111», «э1», «ю1», «я1».
Обґрунтовуючи рішення про задоволення заяви ЗАТ «Пансіонат «Прибережний»господарський суд дав нову (іншу) оцінку обставинам і доказам, які були наведені ПП «КВМ»в обґрунтування позову і, скасовуючи рішення від 7 жовтня 2003 року, виходив з того що, ТОВ «Альпін»не мало права дарувати майно, яке не було його власністю, оскільки ніхто не може передати іншій особі більше прав, ніж має сам.
При цьому господарським судом першої інстанції не було враховано, що рішення ним переглядається не в порядку перевірки його законності і обґрунтованості, а за нововиявленими обставинами у порядку, визначеному Розділом ХІІІ ГПК України.
Крім іншого суд першої інстанції не врахував, що довідка № 1059 від 24 вересня 2008 року Ялтинським БТІ була видана на запит ЗАТ «Пансіонат «Прибережний»щодо пляжних вагончиків літери «ч111», «ш111», «э1», «ю1», «я1», про які у рішенні суду від 7 жовтня 2003 року не йшлося, сам запит судом не досліджувався.
Наведені обставини також свідчать про те, що ЗАТ «Пансіонат «Прибережний», як відповідач у справі і учасник судового процесу, за результатами якого прийнято рішення від 7 жовтня 2008 року, колишній власник спірних об'єктів нерухомості, довільно вибирав час звернення з таким запитом і міг особисто або з допомогою суду з'ясувати питання щодо належності спірних вагончиків відповідачу ТОВ «Альпін»під час розгляду справи судом 7 жовтня 2003 року.
Згідно із ст. 112 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" № 1 від 27 лютого 1981 року, з наступними змінами і доповненнями, передбачено, що не можуть бути визнані нововиявленими обставинами, на які посилалась особа, яка брала участь у справі у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.
Наведене вище виключає підстави вважати вказані заявником обставини нововиявленими у розумінні ст. 112 ГПК України та пункту 5 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України.
До того ж, предметом спору у даній справі було зобов'язання Ялтинського БТІ щодо проведення державної реєстрації майна належного ПП «КВМ», а вимоги про правомірність відчуження майна у даній справі не заявлялися і дійсність договору дарування вагончиків судом не перевірялася, оскільки у суду не було повноважень на вчинення процесуальних дій поза межами заявлених вимог.
Як вбачається з матеріалів справи на час вирішення даного спору ні особа, до якої за договором дарування перейшло право власності - позивач ПП "КВМ", ні відповідачі -ЗАТ «Пансіонат «Прибережний»та Ялтинське БТІ, питання про дійсність договору дарування і правомірність переходу права власності на спірне майно не ставили.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Тому, посилання заявника і суду у своїх висновках на дані про те, що спірне майно ніколи не реєструвалося за попереднім власником, не свідчать про наявність обставин, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення про зобов'язання БТІ зареєструвати право власності за іншою особою.
Аналізуючи обставини заявлені ЗАТ «Пансіонат «Прибережний»і встановлені судом першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що обставини, на які вони посилаються суперечать вимогам ст. 112 ГПК України про те, що нововиявленими є обставини, які мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові, оскільки обставини на які послався заявник, а відтак і суд, не є такими, тому що не мали істотного значення для справи і на запит заявника могли бути йому відомі в усякий інший час, зокрема, і під час розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За вказаних вище обставин рішення господарського суду міста Києва від 5 листопада 2008 року у справі № 24/680, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню.
Оскільки правових підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 7 жовтня 2003 року не було, воно залишається в силі.
Законність вказаного рішення судами не перевірялася.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моріса Тореза 13" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 5 листопада 2008 року у справі № 24/680 скасувати.
Рішення господарського суду міста Києва від 7 жовтня 2003 року залишити в силі.
Головуючий І. Панова
Судді А. Заріцька
Л. Продаєвич