29 квітня 2009 р. № 8/425-пн-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Мачульського Г.М.
Швеця В.О.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління №23"
на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду
від03.02.2009р.
у справі№8/425-ПН-08
Господарського судуХерсонської області
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління №23"
до 1). Скадовської міської ради
2). Виконавчого комітету Скадовської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2Зікрач Віктор Володимирович
проусунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсним, незаконним рішення та заборону вчиняти дії, які б скасовували, обмежували право на володіння, користування та розпорядження квартирою
за участю представників
- позивача: 1). Мельникова Д.О. (довіреність від 25.12.2007р.)
2). Саєнка В.В. (довіреність від 25.12.2007р.)
- відповідача-1:не з'явився
- відповідача-2:не з'явився
- третьої особи:не з'явився, -
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсним, незаконним рішення виконавчого комітету Скадовської міської ради від 20.12.2006р. №259 "Про протест прокурора на рішення виконкому від 16.08.2006р. №156 "Про видачу свідоцтва про право приватної власності на об'єкт нерухомого майна, м. Скадовськ, АДРЕСА_1, кв. НОМЕР_1. Позивач також просить заборонити виконкому Скадовської міської ради вчиняти дії, які б скасовували, обмежували його право на володіння, користування та розпорядження квартирою НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 Позов обґрунтовано тим, що оспореним рішенням порушено права позивача як власника квартири.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 09.10.2008р. (суддя Хом'якова В.В.) вказаний позов задоволено частково, постановлено визнати недійсним рішення виконавчого комітету Скадовської міської ради Херсонської області "Про протест прокуратури на рішення виконкому від 16.08.2006р. №156 "Про видачу свідоцтва про право приватної власності на об'єкт нерухомого майна, АДРЕСА_1 від 20.12.2006р. №259. В решті вимог постановлено відмовити. Також постановлено стягнути з виконавчого комітету Скадовської міської ради Херсонської області на користь відкритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління №23"85 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.02.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Яценко О.М., суддів Коробка Н.Д., Шевченко Т.М.) зазначене рішення Господарського суду Херсонської області від 09.10.2008р. скасовано в частині задоволення позовних вимог, та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Також постановлено стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 42, 50 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги; стягнути з позивача на користь Виконавчого комітету Скадовської міської ради 42, 50 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.
В касаційній скарзі позивач просить постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.02.2009р. скасувати повністю, а рішення Господарського суду Херсонської області від 09.10.2008р. - в частині відмови в задоволенні позову, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.41, 92 Конституції України, ст.ст.321, 386, 393 Цивільного кодексу України, п.15 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. №04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", ст.ст.43, 35 ГПК України.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Відповідачі та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Третя особа та відповідачі звернулись з письмовими клопотаннями, у яких просять суд повернути касаційну скаргу позивачу і припинити касаційне провадження у справі, обґрунтовуючи їх невиконанням позивачем вимог ст.1111 ГПК України.
Про те виконання вимог вказаної норми права підтверджено поштовими чеками, які є належними доказами надіслання іншим сторонам у справі копій касаційної скарги (аналогічну правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду України від 17.01.2006 року зі справи №20-4/018-5/054 Господарського суду м. Севастополя), і ця норма не містить вимог щодо надіслання копії касаційної скарги третій особі у справі (аналогічну правову позицію викладено і в постановах Верховного Суду України: від 14.02.2006 року зі справи №6/84 Господарського суду м. Києва; від 31.05.2005р. зі справи 20-7/158 Господарського суду м. Севастополя).
Таким чином у зазначених письмових клопотаннях належить відмовити.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 11.03.2005 року голова відповідача-2 Терехов Ф.С. та голова правління позивача Павленко М.М. уклали угоду, відповідно до якої квартира НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 була передана в житловий фонд міської ради для забезпечення третьої особи у справі житлом. Зазначена угода виконана і в у встановленому законодавством порядку недійсною не визнана.
27.04.2005 року відповідач-2 прийняв рішення №66 "Про затвердження протоколу № 4 громадської житлової комісії при виконкомі Скадовської міської ради від 20.04.2005 року" та видав третій особі ордер на квартиру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.
16.08.2006 року виконком Скадовської міської ради за заявою ВАТ "БМУ-23" прийняв рішення №156 "Про видачу свідоцтва про право приватної власності на об'єкт нерухомого майна, м. Скадовськ АДРЕСА_1 кв. НОМЕР_1, яким вирішено видати позивачу свідоцтво про право приватної власності на цю квартиру.
19.12.2006 року прокурор Скадовського району Херсонської області вніс протест з вимогою про скасування рішення виконкому №156 від 16.08.2006 року. В протесті вказано, що відповідач-2 є власником квартири НОМЕР_1, оскільки 11.03.2005 року уклав з позивачем угоду про приймання-передачу квартири на свій баланс, видавши третій особі ордер. Рішення виконкому №156 суперечить рішенню місцевого суду Скадовського району Херсонської області про забезпечення третьої особи житлом, яке було фактично виконано після видачі ордеру на вселення до квартири.
Оспореним у судовому порядку рішенням №259 від 20.12.2006р. "Про протест прокуратури на рішення виконкому від 16.08.2006р. №156 "Про видачу свідоцтва на право приватної власності на об'єкт нерухомого майна АДРЕСА_1 відповідач-2 задовольнив протест прокурора Скадовського району та скасував рішення виконкому від 16.08.2006р. №156 "Про видачу свідоцтва на право приватної власності і об'єкт нерухомого майна м. Скадовськ, по АДРЕСА_1, кв. НОМЕР_1.
Судами також встановлено, що рішенням Скадовського місцевого суду по справі №2-1089/03 від 16.06.2003 року зобов'язано відповідача-2 забезпечити третю особу у справі жилим приміщенням жилою площею не менше 50, 95 м2, а в разі неможливості виділити 25 000 грн. для придбання квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, за умови послідуючої оплати її вартості відповідачем-1. На виконання цього рішення Скадовського місцевого суду і за погодженням з позивачем відповідач-1 рішенням №360 від 01.02.2005 року передбачив у міському бюджеті грошові кошти в сумі 25 000 гривень на придбання квартири, але кошти не сплачені, а стягнення їх є предметом окремого позову.
Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Частково задовольняючи позов місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач-2 не наділений повноваженнями скасовувати власне рішення. Щодо позовних вимог відносно заборони відповідачу-2 вчиняти в наступному будь-які дії, які б обмежували право власності позивача, суд виходив з того, що вони не підлягають задоволенню, оскільки факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача відсутній.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції в задоволеній частині позовних вимог, свою постанову мотивував тим, що після надходження протесту прокурора, відповідач-2 мав повний обсяг повноважень та достатні правові підстави для скасування власного незаконного рішення. Як також зазначив апеляційний господарський суд, у місцевого господарського суду були наявні правові підстави для відмови в задоволенні в частині позовних вимог щодо заборони відповідачу-2 вчиняти дії, які б скасовували, обмежували право позивача на володіння, користування та розпорядження, квартирою.
Суд касаційної інстанції зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції скасуванню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ст.21 Закону України "Про прокуратуру" протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. Згідно ст.8 Закону України "Про прокуратуру" вимоги прокурора, що відповідають діючому законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, посадових осіб і виконуються негайно або в передбачені законом або встановлені прокуратурою строки.
За приписами частини шостої ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
З врахуванням наведених норм права суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оспорене рішення виконавчого комітету ради про скасування попередньо прийнятого рішення, прийнято в межах наданих повноважень та без порушень вимог чинного законодавства, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують цих висновків.
Аналогічну правову позицію викладено і в постанові Вищого господарського суду України від 05.06.2008 року зі справи №2-26/9162-2007 Господарського суду Автономної Республіки Крим.
Крім того суд касаційної інстанції зазначає, що із встановлених судами обставин справи вбачається, що відсутні підстави вважати що оспореним рішенням виконкому порушено права позивача як власника квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції, ця квартира передана позивачем в житловий фонд міської ради для забезпечення третьої особи житлом, останній видав ордер на неї, а відтак вказана квартира не є власністю позивача.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують цих висновків суду апеляційної інстанції.
З викладеного вбачається що відсутні правові підстави і для задоволення позовних вимог відносно покладення заборони на відповідача-2 вчиняти в наступному будь-які дії, які б обмежували право власності позивача на володіння, користування та розпорядження квартирою НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, оскільки останній не є її власником.
За вказаних обставин оскаржена постанова суду апеляційної інстанції скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління №23" залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.02.2009р. -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.О. Швець