ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
02 жовтня 2015 року № 813/2820/15
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Костецького Н.В.,
за участі секретаря судового засідання Приймака С.І.,
представника позивача Кулака І.О.,
представника відповідача Чабана О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ САД» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного Управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ САД» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного Управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення №1 від 22.05.2015 року форми №6-РРС про виключення ТОВ «ТБ САД» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та з вимогою зобов'язати Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного Управління ДФС у Львівській області поновити з 01.07.2013 року ТОВ «ТБ САД» в реєстрі суб'єктів спеціалізованого режиму оподаткування податком на додану вартість.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем на підставі акту виїзної планової документальної перевірки №282/13-05-22-02/37122702 від 21.04.2015 року, в якому відповідач дійшов хибних висновків, зокрема, про те, що вартість поставок несільськогосподарських товарів ТОВ «ТБ САД» за період 2013-2014 рр. перевищувала 25% всіх поставлених товарів.
У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав повністю з підстав викладених у ньому, просив його задовольнити у повному обсязі. Додатково зазначає, що податковий орган не мав належних підстав для прийняття оскаржуваного рішення.
Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. На думку відповідача, оскаржуване рішення про виключення сільськогосподарського підприємства ТОВ «ТБ САД» було прийняте враховуючи порушення, викладені в акті проведеної перевірки, яка була проведена у відповідності до вимог законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБ САД» зареєстроване 20.05.2010 року Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції. Товариство на даний час перебуває на обліку у ДПІ у Франківському районі м. Львова.
Згідно наданих документів ТОВ «ТБ САД» займається вирощуванням сільськогосподарської продукції (яблука, груші, вишні, полуниці, сливи). Для цього підприємство використовувало орендовані сади у суб'єктів господарювання на територіях Львівської, Київської, Закарпатської, Хмельницької, Дніпропетровської, Кіровоградської, Вінницької, Миколаївської та Одеської областей та проводило збір урожаю на орендованих площах. Зокрема, встановлено, що ТОВ «ТБ САД» для отримання сільськогосподарської продукції (яблук) використовувало орендовані саджанці яблунь у ТОВ «Фруктерія», ТОВ «Сади України-2012», ПАТ «Луценко» згідно укладених договорів оренди та суборенди основних фондів.
ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТБ САД» за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. У вказаний період ТОВ «ТБ САД» перебувало на спеціальному режимі оподаткування та нараховувало і сплачувало до бюджету фіксований сільськогосподарський податок.
За результатами перевірки складено акт №282/13-05-22-02/37122702 від 21.04.2015 року.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято рішення №1 від 22.05.2015 року форми №6-РРС про виключення ТОВ «ТБ САД» з реєстру суб'єктів спеціалізованого режиму оподаткування податком на додану вартість.
Згідно оскаржуваного рішення, за даними акту виїзної документальної перевірки №282/13-05-22-02/37122702 від 21.04.2015 року сільськогосподарське підприємство ТОВ «ТБ САД» протягом періодів з 01.01.2013 по 31.12.2013 р. та з 01.01.2014 по 31.12.2014 р. мало сукупну вартість поставок всіх товарів (послуг) за 2013 рік - 242220522 грн., за 2014 рік - 453560711 грн., у тому числі несільськогосподарських товарів (послуг) за 2013 рік - 112148145 грн., за 2014 рік - 396357160 грн., що становить за 2013 рік - 47%, за 2014 рік - 91% та перевищує 25% вартості усіх поставлених товарів (послуг).
Згідно оскаржуваного рішення, перше число місяця, в якому було допущене перевищення показників - « 01» липня 2013 року. У зв'язку із цим, сільськогосподарське підприємство вважається платником податку на додану вартість на загальних підставах починаючи з 01.07.2013 року.
Як зазначає відповідач у своїх письмових запереченнях на позовну заяву, оскаржуване рішення прийняте, оскільки на думку перевіряючого органу ТОВ «ТБ САД» не має права бути суб'єктом спеціального режиму оподаткування та повинно сплачувати податок на додану вартість на загальних підставах. На думку відповідача, зібрані в ході перевірки документи та оперативна інформація щодо ТОВ «Фруктерія» та ТОВ «Сади України-2012» свідчать про те, що ці товариства не орендували у фізичних та юридичних осіб багаторічні насадження, не підтверджено укладання договорів із сільськими радами, зібрання урожаю яблук та встановлено відсутність земельних ділянок з яблуневими садами, на які ТОВ «ТБ САД» при перевірці представило договори оренди. На підтвердження зазначених фактів, відповідачем було надано письмові довідки голів сільських рад, на території яких ТОВ «ТБ САД» протягом 2013-2014 років мало у користуванні багаторічні насадження (сади). Крім цього, перевіряючим органом встановлено, що транспортні послуги ТОВ «ТБ САД» надавались, зокрема, компаніями ТОВ «Танк Транс» та ТОВ «Транс сервіс-1». Відповідач зазначив, що ним проведено дослідження маршрутів в представлених до перевірки товарно-транспортних накладних. Внаслідок цього аналізу ним встановлено нереальність надання транспортних послуг ТОВ «Танк Транс» та ТОВ «Транс сервіс-1» у вказаних в ТТН об'ємах, зважаючи на значну протяжність маршрутів від пункту навантаження (адреси орендованих садів у ТОВ «Фруктерія» та ТОВ «Сади України-2012») до пункту розвантаження (адреси покупців). На думку відповідача, беручи до уваги відстані між населеними пунктами та час, необхідний для завантаження-розвантаження, здійснення перевезень яблук у вказаних об'ємах неможливе.
Позивач у позовній заяві та поясненнях у судовому засіданні зазначив, що вищевказані висновки Відповідача значно мірою ґрунтуються на письмових відповідях-довідках місцевих рад, згідно яких податковий орган прийшов до неправомірного висновку про відсутність господарських відносин між ТОВ «ТБ САД» та його контрагентами щодо оренди та суборенди багаторічних насаджень.
Позивач зазначає, що при здійсненні перевірки податковий орган жодним чином не досліджував факти збору ТОВ «ТБ САД» сільськогосподарської продукції, поставки її на переробні підприємства, переробки покупцями цієї продукції, отриманої протягом 2013-2014 рр. від Позивача, випуск готової продукції, її часткову наявність на складах та подальшу реалізацію, в тому числі експорт.
Крім того, Позивачем були надані письмові довідки від місцевих рад, на території яких ТОВ «ТБ САД» протягом 2013-2014 років мало у користуванні багаторічні насадження (сади). Вказані довідки були надіслані відповідними місцевими радами протягом липня 2015 р. На відміну від довідок, представлених Відповідачем, у цих письмових довідках в основному зазначається, що відповідні сільські ради догляд за наявними на їх території садами не здійснюють, оскільки це питання не входить до їх компетенції, тому не володіють інформацією про збір урожаю та про оброблення садів.
Таким чином, позивач вважає, що висновки перевірки про відсутність поставлених яблук, вирощених та зібраних зі садів, орендованих у ТОВ «Фруктерія» та ТОВ «Сади України-2012», не відповідають дійсності. Позивач звернув увагу, що з боку податкового органу не заперечувалися представлені позивачем первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій позивача із контрагентами щодо вирощення та транспортування сільськогосподарської продукції.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Згідно п. 209.6 ст. 209 ПКУ сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Ця норма діє з урахуванням того, що:
для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду;
з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання основних фондів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 209.12. статті 209 Податкового Кодексу України сільськогосподарське підприємство виключається з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування у разі, коли:
а) підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або про його реєстрацію як платника зазначеного податку на загальних підставах;
б) підприємство підлягає реєстрації як платник податку на загальних підставах;
в) щодо підприємства прийняте рішення про припинення шляхом ліквідації або реорганізації.
За наявності підстав, визначених у підпунктах «а», «б» цього пункту, сільськогосподарське підприємство знімається з реєстрації як суб'єкт спеціального режиму оподаткування з одночасною реєстрацією як платник податку на загальних підставах.
Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, пов'язана із виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Суд погоджується з твердженням позивача про те, що податковим органом в акті перевірки фактично зроблено висновок про нікчемність договорів оренди багаторічних насаджень і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.
Посилання відповідача в якості підстави неврахування господарських відносин між позивачем та його контрагентами на довідки від сільських голів, які не є первинними бухгалтерськими чи фінансово-господарськими документами, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України містить чітку умову, коли не вимагається визнання судом недійсності правочину - за умови якщо недійсність правочину встановлено безпосередньо законом.
Для встановлення нікчемності правочину за ст.228 Цивільного Кодексу України, необхідною умовою є доведення умислу сторін такого правочину на ухилення від сплати податків, що потягне за собою недоотримання державним бюджетом грошових коштів чим спричиняється шкода державі. Такий умисел, середіншого, може бути встановлений вироком суду в кримінальній справі.
Дана позиція знайшла своє відображення в постанові пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в якій серед іншого зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Відповідно до п.3 та п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та в якому факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Суд не може взяти до уваги зазначений акт перевірки в підтвердження обставин нереальності згаданих господарських операцій, оскільки він ґрунтується на припущеннях контролюючого органу, аналізі даних АІС РПП та іншій оперативній податковій інформації, яка в своїй сукупності не може беззаперечно вказувати на те, що контрагенти Позивача позбавлені можливості здійснювати господарську діяльність, в тому числі вирощувати, постачати та транспортувати сільськогосподарську продукцію.
Натомість, суд бере до уваги Висновок експерта за результатами економічного дослідження №7830/15-45 від 28.05.2015 року, згідно якого спростовано висновки Акту перевірки в частині порушень ТОВ «ТБ САД» податкового законодавства.
Як зазначається у вказаному Висновку, податкове законодавство встановлює вичерпні умови, при одночасному дотриманні яких сільськогосподарське підприємство має право використовувати спеціальний режим оподаткування, а саме:
-товари повинні бути вироблені на власних або орендованих основних фондах або на давальницьких умовах;
-питома вага вартості сільськогосподарської продукції повинна становити щонайменше 75%;
-розрахунок питомої ваги визначається від вартості поставлених всіх товарів та послуг, протягом попередніх 12 послідовних звітних періодів сукупно.
Так, експертом встановлено, що задекларована питома вага вартості сільськогосподарської продукції за 2013-2014 роки складала 99,97% та 99,96% відповідно. Таким чином, Позивач мав усі підстави для обрання спеціального режиму оподаткування, передбаченого п. 209.2 ст. 209 ПКУ.
Контролюючим органом при визначенні питомої ваги вартості сільськогосподарської продукції ТОВ «ТБ САД» безпідставно не було враховано продукцію, вирощену на орендованих ним багаторічних насадженнях, внаслідок чого Відповідач прийшов до хибного висновку про відсутність у Відповідача підстав для збереження ним статусу платника сільськогосподарського товаровиробника та необхідність визначення йому податкових зобов'язань із податку на додану вартість за правилами загального режиму.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Закріплений у ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що в даній справі суб'єктом владних повноважень належним чином не доведено правомірності оскаржуваного рішення, а зібраними по справі доказами підтверджено обґрунтованість заявленого позову.
Результати судового розгляду даної справи дають суду підстави для висновку, що при прийнятті спірного рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.
Керуючись ст.ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного Управління ДФС у Львівській області №1 від 22.05.2015 року про виключення сільськогосподарського підприємства ТзОВ ТБ «САД» код ЄДРПОУ 37122702 з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.
3.Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного Управління ДФС у Львівській області поновити з 01.07.2013 року ТзОВ ТБ «САД» код ЄДРПОУ 37122702 в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.
4.Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ ТБ «САД» 73 грн.. 08 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Повий текст постанови виготовлено 05 жовтня 2015 року.
Суддя Костецький Н.В.