Справа № 548/2031/14-ц Номер провадження 22-ц/786/2204/15Головуючий у 1-й інстанції Старокожко В. П. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.
29 вересня 2015 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого судді: Хіль Л.М.
суддів: Кузнєцової О.Ю., Чічіля В.А.
при секретарі: Колодюк О.П.
за участю: ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 04 червня 2015 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Хорольська міська рада Полтавської області про примусове знесення самовільно збудованої споруди, -
У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним позовом та просила зобов'язати ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудовану господарську споруду на прибудинковій території по АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що ОСОБА_2 на земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_1, що перебуває у комунальній власності і не була відведена для цієї мети, звела нежитлову господарську будівлю (сарай) гараж, без належного дозволу, без затвердженого проекту та з істотним порушенням будівельних норм і правил, та без виділення їй земельної ділянки для цього.
Зазначала, що вказана споруда фактично прибудована до належного їй гаражу, що призводить до руйнації останнього, та на близькій відстані від багатоквартирного житлового будинку в якому вона проживає , що протирічить протипожежним та будівельним нормам.
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 04 червня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинне будівництво - нежитлове приміщення (сарай) гараж, виконане нею на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2, просила скасувати його та закрити провадження, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме неврахування судом того, що спірне нежитлове приміщення нею не будувалося, а також отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для його обслуговування.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214, ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні
Судове рішення ухвалене у справі відповідає вказаним вимогам.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на прибудинковій території по АДРЕСА_1 знаходиться нежитлове приміщення (сарай) гараж, який задньою частиною прилягає до приміщення гаража належного ОСОБА_3, що вбачається із висновку судової будівельно-технічної експертизи № 165 від 04 лютого 2015 року, що на схемі зазначений як «об'єкт дослідження» ( а.с. 49).
Відповідно до заяви ОСОБА_2 на адресу міського голови ОСОБА_4, яка датована 20.08.2014 року, відповідачка просить надати в користування земельну ділянку загальною площею 0.0031 га. для будівництва та обслуговування господарської будівлі сараю в по АДРЕСА_1, додатком до якої йде графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки та розмір земельної ділянки.
З графічного матеріалу, засвідченого підписом ОСОБА_2, вбачається, що відповідачка розташування бажаної земельної ділянки визначила на місці, прилягаючому до приміщення гаража належного позивачці.
Вказані письмові документи достовірно свідчать про ту обставину, що влітку 2014 року відповідачка ініціювала питання виділення їй в оренду земельної ділянки, що розташована під спірним нежитловим приміщенням.
Наявні в матеріалах справи фотографії (а.с. 15,16,17) свідчать про те, що проводилося будівництво спірного нежитлового приміщення, а саме наново зводилася права та фасадна стіни цього приміщення, здійснювалося дахове перекриття.
Відповідно до показань свідків, допитаних у справі фактична перебудова спірного нежитлового приміщення здійснювалася восени 2014 року, шляхом розібрання частини старого гаража та побудови нового.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 165 від 04 лютого 2015 року в матеріалах справи відсутні дані про наявність будівельного паспорту на громадську споруду (сараю) гаража. На час проведення дослідження мінімальна відстань від житлового будинку АДРЕСА_1 до господарської споруди (сараю) гаража складає 4.24 м., що не відповідає вимогам ДБН 360-92 «Градостроительство. Планировка и настройка городских и сельских поселений» в частині мінімальної відстані від об'єкту дослідження до житлового будинку та ДБН А.2.2.-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» в частині розроблення проектної документації для будівництва.
Відповідно до листа в.о. начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та будівництва, адресованого на ім'я міського голови ОСОБА_4 надання земельної ділянки в користування відповідачки можливо лише за умови дотримання протипожежної відстані не менше 6.4 м. від стін сараю до житлового будинку, облаштування огороджувальних конструкцій ІІІ ступеню вогнестійкості без віконних прорізів. Проте як вбачається з матеріалів справи мінімальна протипожежна відстань при будівництві спірного нежитлового приміщення відповідачкою не дотримана.
Згідно рішення Хорольської міської ради 59 сесії 6 скликання від 29.09.2014 року № 366 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0.0031 га. для будівництва та обслуговування господарської будівлі (сараю) в АДРЕСА_1 для надання в оренду із земель багатоквартирної житлової забудови.
На момент ухвалення рішення земельна ділянка для будівництва та обслуговування господарської будівлі (сараю) відповідачці не виділялася.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що самовільне будівництво прилягає до приміщення гаража, що належить позивачеві на праві власності, та здійснене з використанням його конструктивних частин, чим порушує її права.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини.
Доводи апелянта щодо відсутністі у спірного нежитлового приміщення ознак самочинного спростовуються дійсними обставинами справи.
Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Судом першої інстанції встановлено та не спростовано позивачем, що земельна ділянка, на якій збудовано гараж (сарай) не відведена для цієї мети.
Одержання дозволу на виготовлення проекту землеустрою не може вважатися виділення земельної ділянки для будівництва та обслуговування господарської будівлі.
Окрім того, відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою. Не може вважатися наданням земельної ділянки лише рішення компетентного органу влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови.
Окрім того, висновком судової будівельно-технічної експертизи № 165 від 04 лютого 2015 року встановлено невідповідність побудови вимогам ДБН 360-92 «Градостроительство. Планировка и настройка городских и сельских поселений» в частині мінімальної відстані від об'єкту дослідження до житлового будинку та ДБН А.2.2.-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» в частині розроблення проектної документації для будівництва.
Таким чином, нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом.
Доводи апелянта щодо відсутності в її діях ознак будівництва спірного нежитлового приміщення спростовуються наявними у справі доказами.
Так з долучених до справи фотографій та показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 вбачається, що відповідачем було фактично здійснено повну перебудову спірного нежитлового приміщення, що вплинуло на його загальні характеристики, як об'єкта нерухомості.
Інших доводів, які б впливали на висновки суду або вказували на їх помилковість, апелянтом не надано.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, 314, 315, ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 04 червня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Л.М. Хіль
Судді О.Ю. Кузнєцова
В.А. Чічіль