Справа № 539/684/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2966/15Головуючий у 1-й інстанції Іващенко Ю. А. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
01 жовтня 2015 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого-судді: Пилипчук Л.І.,
суддів: Дряниці Ю.В., Карнауха П.М.,
при секретарі: Філоненко О.В.
за участю позивача ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 серпня 2015 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання відмови безпідставною, визнання права на приватизацію без підпису власника суміжної земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії,-
У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом. Вказував, що у зв'язку з приватизацією земельної ділянки у АДРЕСА_1, яка перебуває в його користуванні, звернувся до ОСОБА_6, як власника суміжної земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, для підписання акту про погодження меж земельної ділянки. Однак останній відмовився підписувати цей акт. Вважав, що дії відповідача щодо безпідставної відмови від підпису акту погодження меж земельної ділянки є такими, що порушують його права на приватизацію та вимоги чинного законодавства.
Просив суд визнати безпідставною відмову відповідача від підпису в акті узгодження меж земельної ділянки; визнати за ОСОБА_2 право на приватизацію без підпису власника суміжної земельної ділянки ОСОБА_4 в акті узгодження меж земельної ділянки; зобов'язати ОСОБА_4 відновити межу, яка поділяє земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та привести її у відповідність до технічної документації, виготовленої на ім'я ОСОБА_4 землевпорядною організацією ТОВ «Лубни-райземпроектсервіс».
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 серпня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволені частково.
Зобов'язано ОСОБА_4 відновити межу, яка поділяє земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та привести її у відповідність до технічної документації, виготовленої на ім'я ОСОБА_4 землевпорядною організацією ТОВ «Лубни-райземпроектсервіс».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 243, 60 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки паркан між земельними ділянками встановлено ним у повній відповідності до технічної документації із землеустрою, виготовленої у 2014 році ДП «Центр державного земельного кадастру». Відповідність межі підтверджується актом узгодження меж від 16.05.2014 р. та актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 06.03.2014 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з підстав, визначених п. п. 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23.01.2006 року ОСОБА_2 є власником жилого будинку з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_2, Лубенський район, Полтавська області, яке він успадкував після смерті матері ОСОБА_7. /а.с. 13-14/
Рішенням Новаківської сільської ради народних депутатів Лубенського району Полтавської області від 20.05.1997 року передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_7 земельну ділянку розміром 0,30 га: для обслуговування житлового будинку 0,06 га, для ведення особистого підсобного господарства 0,24 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1. /а.с.15/ Однак вказане рішення ОСОБА_7 за життя не реалізовано, право власності на земельну ділянки оформлено не було.
Позивач на підставі рішення Новаківської сільської ради від 02.08.2014 року замовив у ТОВ «Лубни-райземпроектсервіс» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,06га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,19 га, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1. /а.с.131-142, 143-156/. Матеріали вказаних технічних документацій включають в себе акти встановлення меж земельних ділянок, які відповідачем ОСОБА_4, як суміжним землевласником, не підписані /а.с.138,151/
Відповідно до державних актів серія НОМЕР_1 та серія НОМЕР_2, виданих на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2008 року, ОСОБА_4 є власником земельних ділянок площею 0,14 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,27 га - для ведення особистого підсобного господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, Лубенський район, Полтавська область./а.с.6,7,93/
Згідно акту від 7.10.2010 року ОСОБА_4 прийняв на зберігання 4 межових знаки встановленого зразка із закріпленням меж земельної ділянки в натурі, за адресою: АДРЕСА_2, Лубенський район, Полтавська область для будівництва та обслуговування жилого будинку, а також 6 межових знаків встановленого зразка із закріпленням меж земельної ділянки в натурі, за адресою: АДРЕСА_2, Лубенський район, Полтавська область, для ведення особистого селянського господарства.
У 2014 році у ПРФ ДП Центр ДЗК ОСОБА_4 замовив технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,14 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,27 га, що знаходяться за вказаною адресою. Матеріали вказаних технічних документацій містять акт узгодження меж земельних ділянок від 16.05.2014 року за підписами власника земельних ділянок ОСОБА_4 та суміжного землекористувача ОСОБА_2./а.с.42/
Встановивши викладені обставини та відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання відмови ОСОБА_4 від підпису в акті узгодження меж земельної ділянки безпідставною та визнання за ОСОБА_2 права на приватизацію без підпису власника суміжної ділянки, місцевий суд дійшов правильного висновку, що законодавством України не передбачено можливості зобов'язати землекористувачів суміжних земельних ділянок погоджувати межі земельних ділянок та не передбачені правові наслідки їхньої відмови від підписання акту, оскільки така відмова не порушує прав землекористувачів, і не перешкоджає здійсненню подальшої приватизації земельної ділянки позивачем. Оскільки погодження меж земельної ділянки зі сторони відповідача відбулося у формі відмови, то таке погодження має бути прийняте і враховане при підготовці технічної документації.
Колегія суддів з такими висновками районного суду погоджується, тому в цій частин не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення .
Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання ОСОБА_4 відновити межу, яка поділяє земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, та привести її у відповідність до технічної документації, виготовленої на ім'я ОСОБА_4 землевпорядною організацією ТОВ «Лубни-райземпроектсервіс», суд першої інстанції, керуючись ст. 107 Земельного кодексу України, прийшов до висновку, що межа не відповідає даним земельно-кадастрової документації.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду та визнає необхідним скасувати рішення в цій частині, виходячи з наступного.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7, із змінами від 19.03.2010р., «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що згідно зі ст.158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.
Відповідно до ст.106 ЗК України порядок відновлення меж визначається центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
На виконання вказаної норми наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. №376 затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, якою визначено механізм відновлення меж земельної ідлянки на місцевості.
Згідно ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми, суду не підвідомчий спір про встановлення чи відновлення межі.
Як вбачається з матеріалів справи, у 2014 році ПРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» на замовлення ОСОБА_4 виготовив технічну документацією щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), до якої залучений: Акт узгодження меж від 16.05.2014 року, який підписаний і позивачем, як суміжним землекористувачем, та Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 06.03.2014 року.
Доказів того, що межа між суміжними земельними ділянками сторін не відповідає даним технічної документації та Державному акту на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку - в матеріалах справи відсутні.
При доведеності вказаного факту заінтересована особа має право на захист свого порушеного права шляхом пред'явлення позову про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, а не про встановлення межі.
Відповідно до ст. 57, ч. 1 ст. 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
У відповідності до ст. ст. 212, 213 ЦПК України, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів.
Колегія суду вважає, що позивачем не було надано суду доказів, які б довели його твердження про те, що відповідачем було самостійно, шляхом зняття межових знаків, переміщено межу, визначену технічною документацією щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виконану ПРФ ДП Центр ДЗК в 2014 році.
Натомість, доводи апелянта спростовують вищезазначені твердження позивача, так як відповідно до Акту узгодження меж між землекористувачами від 30 червня 2015 року, складений комісією у складі землевпорядника Новаківської сільської ради ОСОБА_9, депутатами Новаківської сільської ради ОСОБА_8, ОСОБА_10, свідка ОСОБА_11, за участі землекористувачів ОСОБА_12 і ОСОБА_4, при обмірах було встановлено, що фактичні межі, за винятком незначного відхилення не зі сторони позивача, відповідають технічній документації.
З огляду на викладене колегія суддів визнає за необхідне зазначити, що при доведеності факту встановлення відповідачем паркану не по лінії межі, яка встановлена та закріплена межовими знаками згідно технічної документації, заінтересована особа має право на захист свого порушеного права шляхом пред'явлення позову про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, а не про встановлення межі.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про зобов'язання відносити межу та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Відповідно ст.88 ЦПК України судові витрати, понесені відповідачем по оплаті судового збору в сумі 243, 60 грн. за подачу апеляційної скарги, підлягають стягненню на його користь з позивача. /а.с. 249/
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. п.3,4, ч.1 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 серпня 2015 року в частині зобов'язання ОСОБА_4 відновити межу, яка поділяє земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та привести її у відповідність до технічної документації, виготовленої на ім'я ОСОБА_4 землевпорядною організацією ТОВ «Лубни-райземпроектсервіс» - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог - відмовити.
В іншій частині рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 серпня 2015 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 243, 60 грн. (двісті сорок три гривні, 60 копійок) в рахунок відшкодування понесених судових витрат за подання апеляційної скарги.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Л.І.Пилипчук
Судді: /підписи/ Ю.В.Дряниця
П.М.Карнаух
Суддя апеляційного суду
Полтавської області Л.І. Пилипчук