09 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1799/15
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федусик А.Г.,
суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 листопада 2014 року № 0012641502.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправним та скасував вказане податкове повідомлення-рішення.
Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків з 11 вересня 2009 року за №7258.
Фахівцем ДПІ було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2014 року ТОВ, за результатами якої 13 жовтня 2014 року відповідач склав акт №3158/15-02/36673556-203 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо виявлених помилок (порушень)".
В акті перевірки встановлено порушення з боку позивача п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі ПК України), що призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, у розмірі 10900,00 грн..
За наслідками перевірки позивача та на підставі виявлених порушень податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 10 листопада 2014 року №0012641502, яким позивачеві, за порушення п.201.10 ст.201 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13625,00 грн., у тому числі за основним платежем 10900,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2725,00 грн..
Прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення і стало підставою для звернення ТОВ з позовом до суду.
Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції, на ряду з іншим, виходив з того, що під час судового розгляду представник відповідача не надав доказів, які б вказували на безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування ПДВ. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що відповідач всупереч нормам ПК України безпідставно прийняв спірне податкове повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.
Приймаючи спірне податкового повідомлення-рішення та збільшуючи податкове зобов'язання з ПДВ ДПІ вважала, що ТОВ було занижено суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, внаслідок відсутності факту реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку - продавцем товарів/послуг податкової накладної від 25 липня 2014 року за №8.
Так, відповідно до п.п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим (п.п.201.1 ст.201 ПК України).
Згідно п.п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Положеннями п.п.201.10 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ТОВ та ТОВ "Агроінфотрейд" уклали договір поставки №8 від 07 березня 2014 року, за яким ТОВ "Агроінфотрейд" зобов'язано передати, а покупець зобов'язаний прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин відповідно до умов договору.
На виконання вказаного договору та для формування податкового кредиту ТОВ було отримано податкову накладну від 25 липня 2014 року за №8, яка була включена у податкову звітність з ПДВ (Єдиний реєстр податкових накладних), проте, з помилковим зазначенням дати складання, а саме: замість дати 25 липня 2014 року, у відповідності до паперового зразку, помилково вказано 24 червня 2014 року.
Положеннями п.п.50.1 ст.50 ПК країни передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Судом першої інстанції встановлено, з матеріалів справи (а.с.128) вбачається, що 18 листопада 2014 року ТОВ подало до ДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
Таким чином, враховуючи все вищенаведене та приймаючи до уваги відсутність факту не проведення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 25 липня 2014 року за №8 та наявність помилки дати складання (замість дати 25 липня 2014 року, у відповідності до паперового зразку, помилково вказано 24 червня 2014 року), яка шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок була виправлена, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність збільшення податкового зобов'язання з ПДВ та застосування штрафних санкцій до ТОВ.
Крім того, відповідно до п.п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Разом з тим, ДПІ всупереч вказаним положенням податкового законодавства не було повідомлено ТОВ про наявні розбіжності в реєстрі накладних, що, в свою чергу, позбавило позивача можливості уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій.
Враховуючи все вищенаведене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10 листопада 2014 року № 0012641502, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13625,00 грн., у тому числі за основним платежем 10900,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2725,00 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.
Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.
За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: А.Г. Федусик
Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук