01 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3398/15
Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого: - Яковлєва О.В.,
суддів: - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції (Великомихайлівське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" до Роздільнянська об'єднана державна податкова інспекція (Великомихайлівське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування рішення,-
Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" звернулося до суду з позовом у якому ставляться вимоги до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції (Великомихайлівське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, а саме про: скасування податкової вимоги №257-23 від 06 травня 2015 року, у сумі 1549,91 грн.; зобов'язання внесення до зворотнього боку картки особового рахунку позивача відомостей про сплату коштів платіжним дорученням № 13287 від 18 червня 2014 року, спрямованого на сплату орендної плати з юридичних осіб за травень 2014 року, на суму 2046,15 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року, позов ПАТ "Одесагаз" задоволено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, так як позивачем погашено спірну суму податкового боргу, а тому оскаржувана податкова вимога вважається відкликаною та не підлягає оскарженню у судовому порядку у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Крім того, позивачем подано заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу, з яких вбачається, що податковим органом протиправно зараховано платежі, здійсненні позивачем за наступні звітні періоди, в рахунок боргу, так як ПАТ «Одесагаз» належним чином виконало свої обов'язки зі сплати податкових зобов'язань за попередні звітні періоди, проте з вини банку вони не були зараховані до Державного бюджету України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Одесагаз" (ідентифікаційний код 03351208) відкрито в АТ "Єврогазбанк" рахунок № 2600230116972 в національній валюті - українська гривня, на якому станом на 18 червня 2014 року наявні грошові кошти, в сумі 8297009,77 грн., про що свідчить довідка АТ "Єврогазбанк" № 171 від 25 липня 2014 року.
Позивачем 18 червня 2014 року до обслуговуючого банку - АТ "Єврогазбанк" надано на виконання платіжне доручення № 13287 для сплати заборгованості з орендної плати з юридичних осіб, за травень 2014 року, у розмірі 2046,15 грн.
Заявою № 111 від 26 червня 2014 року ПАТ "Одесагаз" повідомило Роздільнянську об'єднану державну податкову інспекцію (Великомихайлівське відділення) ГУ Міндоходів в Одеській області про отримання АТ "Єврогазбанк" платіжного доручення №13287 від 18 червня 2014 року на сплату заборгованості з орендної плати з юридичних осіб за травень 2014 року, у розмірі 2046,15 грн., а також про те, що з вини банку зарахування вказаної суми до бюджету не було проведено з наданням до податкового органу копії платіжного доручення.).
Проте, Роздільнянською об'єднаною державною податковою інспекцією (Великомихайлівське відділення) ГУ ДФС в Одеській області на адресу позивача направлена вимога за формою "Ю" № 257-23 від 06 травня 2015 року, про сплату боргу (недоїмки) на суму 1549,91 грн., яку позивач вважає не правомірною та такою що підлягає скасуванню.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок, що за порушення строків зарахування податків до бюджетів, або державних цільових фондів, з вини банку, платник податків звільняється від будь-якої відповідальності, а сума вже сплачених коштів вважаються такими, що сплачені належним чином.
Згідно п. 1.24 ст. 1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.
Відповідно до п. 22.4 ст. 22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», ініціювання переказу вважається завершеним для платника з моменту прийняття банком розрахункового документа на виконання, а банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
Відповідно до п. 129.6 ст. 129 ПК України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Згідно пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п. 89.1 ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Судовою колегією встановлено, що підставою для виникнення заборгованості у позивача зі сплати своїх податкових зобов'язань стало не виконання банком його платіжних доручень.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем своєчасно, в межах встановлених законодавством термінів сплати податкових зобов'язань, направлено платіжні доручення на перерахування податків до бюджету, які в свою чергу прийняті банком.
Колегія суддів вважає, що після прийняття банком розрахункового документу про перерахування податків до бюджету його податкові зобов'язання вважаються виконаними.
Право виставляти податкову вимогу та право податкової застави виникає у податкового органу лише за наявності у платника податків непогашеної у встановлені строки суми узгодженого грошового зобов'язання, проте, в даному випадку, вини платника в порушенні строків немає, оскільки кошти не зараховані до державного бюджету з вини банківської установи, в якій він обслуговувався.
Таким чином, надсилання податкової вимоги платнику податків який своєчасно сплатив свої податкові зобов'язання є протиправним.
В частині позовних вимог щодо внесення відомостей про сплачені кошти платником податків до зворотного боку картки особового рахунку, колегія суддів зазначає наступне.
Так, механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, визначений в Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженому Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 року № 765, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 року за № 217/24994.
Згідно з п.3 р.1 цього Порядку, інтегрована картка платника - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.
Приписами п.4 р.1 вищевказаного Порядку передбачено, що облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників, державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій відповідно до функціональних повноважень.
Зі змісту п.1 р.2 Порядку вбачається, що інтегровані картки платників відкриваються за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів.
Пунктом 1 р.4 Порядку передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників територіальні органи Міндоходів проводять оперативний облік надходжень: за податками, зборами, митними платежами на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 4 грудня 2013 року № 760/1031, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 грудня 2013 року за № 2193/24725; за єдиним внеском на підставі документів, визначених Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 19 вересня 2013 року № 493/815, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 вересня 2013 року за № 1667/24199. Органи Міндоходів України щоденно одержують від уповноваженого банку відповідно до укладених договорів зведену інформацію про рух коштів на банківських балансових рахунках 2603.
Згідно з п.5 р.4 Порядку - дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.
При цьому зазначений порядок не визначає процедуру здійснення дій структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів при наявності обставин, встановлених п.129.6 ст. 129 ПК України, тобто не зарахування до бюджету сплачених платником податків своїх податкових зобов'язань з вини банку, що на думку колегії суддів не є підставою для органів Міндоходів не виконувати свого обов'язку щодо забезпечення контролю за достовірністю та повнотою відображення інформації в інформаційній системі, шляхом введення відповідної інформації, оскільки саме наявність сплачених платником податків своїх грошових коштів через банк, який не здійснив своєчасне та повне перерахування коштів до бюджету, є підставою для звільнення платника податків від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції, та підстави цієї відповідальності для банку.
Проте, згідно п.З р.5 Порядку - погашення податкового боргу є зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідними документами і в цьому пункті не має посилання на додаткове отримання будь-яких відомостей від органів Державної казначейської служби України.
Згідно п. 11 Порядку - форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати. На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою.
Згідно п. 13 Порядку - занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться саме структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації.
Таким чином, з огляду на вищевикладені норми, не повинна вважатися податковим боргом сума платіжного доручення спрямованого на сплату орендної плати з юридичних осіб, за травень 2014 року, на суму 2046,15 грн., шляхом проведення зменшення нарахувань у зворотньому боці картки особового рахунку ПАТ "Одесагаз", у розрізі даних сум.
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції (Великомихайлівське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року - без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги здійснити за рахунок Державного бюджету.
Повернути Публічному акціонерному товариству "Одесагаз" (код ЄДРПОУ 03351208), з Державного бюджету, сплачений судовий збір за подання адміністративного позову, у розмірі 182.70 грн.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: О.В. Яковлєв
Судді: А.В. Бойко
Т.М. Танасогло