10 вересня 2015 р.м. ОдесаСправа № 814/758/15
Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді - доповідача - Косцової І.П.,
суддів - Кравченка К.В.,
- Лук'янчук О.В.
за участю: секретаря - Разінкіної Л.В.,
представника апелянта - Трифонов Д.В. (довіреність від 22.04.2015 року)
представника відповідача - Маряненко Н.І. (довіреність від 13.01.2015 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про застосування фінансових санкцій від 31.12.2014 року №000/205/08-71 у сумі 34 000 грн. за зберігання алкогольних напоїв і тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру.
В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про порушення ним вимог законодавства, що регулює порядок зберігання алкогольних напоїв і тютюнових виробів, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки він не здійснює торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами, не отримував ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами, отже на нього не розповсюджуються положення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» щодо обов'язкової реєстрації місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце торгівлі, а відтак в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч.ч. 35, 38 ст. 15 Закону, за яке передбачено відповідальність ст. 17 Закону. Зазначені обставини, на думку позивача, є підставою для визнання неправомірним оскаржуваного рішення та його скасування.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що ГУ Міндоходів у Миколаївській області відповідно до абз. 11 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» прийнято рішення від 31.12.2014 року №000/205/08-71 про застосування до ФОП ОСОБА_4 фінансових санкцій у сумі 34 000 грн.
Підставою для прийняття відповідачем вказаного рішення став акт головного управління «Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійснені оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами» від 26.11.2014 року №345/14-29-21-12/НОМЕР_1.
Зазначеною перевіркою встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме, в торговому павільйоні, що розташований за адресою: м. Первомайськ, вул. Бульвар Миру (на території ринку) та належить ФОП ОСОБА_4, виявлено факт зберігання п'яти банок слабоалкогольного напою «Revo», місткістю 0,5 л, міцністю 8,5 % о.о., загальною вартістю 87,50 грн. та трьох пачок сигарет «Монте Карло» сині, загальною вартістю 36 грн. у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру.
Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій та відсутність підстав для скасування оспорюваного рішення.
Однак колегія суддів такі висновки суду першої інстанції вважає помилковими, з огляду на наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання, зокрема, роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон №481).
Відповідно до ч. 12 ст. 15 цього Закону №481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Згідно із ч.ч. 35-38 вказаної статті Закону зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також, зокрема, для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.
До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.
Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.
Відповідно до абз. 11 ч. 2 ст. 17 Закону №481 у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.
З аналізу наведених норм вбачається, що суб'єкти господарювання, які здійснюють продаж алкогольних або тютюнових виробів, повинні у порядку, визначеному Законом та на підставі необхідних документів, отримати ліцензію на відповідний вид діяльності та внести до Єдиного реєстру місця зберігання цих товарів.
Зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Реєстру, є підставою для застосування до суб'єктів господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафів, який обраховується у сто відсотковому розмірі вартості товару, що знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17 000 гривень.
Разом з цим, до відповідальності за це порушення притягується особа, яка здійснює продаж цих товарів та порушила порядок їх зберігання, обов'язок дотримання якого виникає у зв'язку із реалізацією товару.
Водночас, наведені норми законодавства дають підстави для висновку, що обов'язок реєстрації місця зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів у суб'єкта господарювання виникає у разі зберігання цих товарів в місцях, відособлених від місць торгівлі товарів.
Таким чином, внесення до Реєстру місця зберігання, розташованого за однією адресою з місцем торгівлі алкогольними напоями або тютюновими виробами, Законом не передбачено.
Такий аналіз законодавства узгоджується із ст. 1 Закону, згідно якої місце зберігання - це місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Місце торгівлі - це місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
Отже, відповідно до ст. 1 Закону поняття «місце торгівлі» та «місце зберігання» не є тотожними, а отже вимога щодо внесення «місця торгівлі» до Єдиного державного реєстру не передбачена законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_4 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, постачання інших готових страв.
Позивач не здійснює продаж алкогольних або тютюнових виробів, що підтверджується відсутністю в останнього виданої контролюючим органом ліцензії на такий вид діяльності, та матеріалами перевірки, якими не встановлено факт реалізації цих товарів або наявність в книзі обліку товарних запасів алкогольних напоїв або тютюнових виробів.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, відсутність доказів того, що позивач здійснює реалізацію алкогольних напоїв або тютюнових виробів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в останнього обов'язку реєстрації місця зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції необґрунтовано не прийнято до уваги пояснення позивача, відібрані під час перевірки, та доводи, викладені у позові, стосовно того, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виявлені контролюючим органом в місці торгівлі, призначені для власного споживання, оскільки для правильного застосування санкцій, передбачених абз. 11 ч. 2 ст. 17 Закону, ці обставини мають суттєве значення, та можуть бути використані контролюючим органом при вирішенні питання про притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що під час перевірки контролюючим органом використано тільки свідоцтво про реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця, свідоцтво про реєстрацію як платника єдиного податку та його паспорт.
Оскільки відповідно до положень вищенаведених правових норм відповідальність за зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Реєстру, обраховується у сто відсотковому розмірі вартості товару, що знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17 000 гривень, а в матеріалах справи відсутні докази того, що податковий орган перевірив первинні або бухгалтерські документи стосовно виявленого товару на предмет його вартості, та докази реалізації цих товарів, колегія суддів вважає, що сума штрафу згідно оспорюваного рішення визначена відповідачем на припущеннях, отже є необґрунтованою.
Як зазначалось вище, у позивача не було обов'язку реєструвати місце зберігання алкогольних напоїв і тютюнових виробів, отже колегія суддів вважає неправомірним застосування до позивача фінансових санкцій згідно оспорюваного рішення, що є безумовною підставою для скасування цього рішення.
Враховуючи, що на зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, не надав їм належної правової оцінки, що призвело до необґрунтованого вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року - скасувати.
Ухвалити у справі нову постанову, якою адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 31.12.2014 року №000/205/08-71 про застосування фінансових санкцій у сумі 34 000 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Суддя-доповідач: І.П. Косцова
Судді: К.В. Кравченко
О.В. Лук'янчук