09 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 501/803/15-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Максимович Г.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого Золотнікова О.С.,
суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівськ Одеської області на постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 06 травня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівськ Одеської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівськ Одеської області (далі Управління ПФУ в м. Іллічівськ Одеської області), в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо умисного порушення норм пенсійного законодавства, а саме статей 3 та 5 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року за № 22-1 «Про затвердження порядку оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії» згідно Закону України № 1058-ІV від 09 липня 2003 року та ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та щодо умисного створення переплати сум пенсії;
- зобов'язати Управління ПФУ в м. Іллічівськ Одеській області розрахувати пенсію у зв'язку з втратою годувальника у відповідності з ч. 3 ст. 45 Закону України № 1058-ІV від 09 липня 2003 року із застосуванням середніх показників середньої заробітної плати по Україні за 2012 рік та виплачувати в подальшому пенсію у відповідності з проведеним розрахунком;
- зобов'язати відповідача повернути незаконно утримані з 01 березня 2014 року суми пенсійного утримання, здійснивши це повернення одноразовою виплатою в повному обсязі без утримання податків з доходів фізичних осіб.
В обґрунтування позову зазначалось, що 13 травня 2013 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Розпорядженням Управління ПФУ в м. Іллічівськ Одеській області від 17 травня 2013 року за № 595 позивача переведено на пенсію по втраті годувальника та призначено пенсію в розмірі 3009 грн. 23 коп., при цьому при перерахунку пенсії застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2012 рік. Проте, розпорядженням від 18 березня 2014 року відповідач зробив перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік, у зв'язку з чим позивач стала отримувати пенсію в розмірі 1589 грн. 17 коп.. На думку позивача, відповідачем порушено ст. ст. 3 та 5 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 «Про затвердження порядку оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії» та ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 06 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним розпорядження Управління ПФУ в м. Іллічівськ Одеській області від 18 березня 2014 року № 139357 внаслідок порушення норм пенсійного законодавства ст. ст. 3 та 5 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 «Про затвердження порядку оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії» згідно Закону України № 1058-ІV від 09 липня 2003 року та ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV в частині перерахування розміру пенсії померлому ОСОБА_2 із застосуванням ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV. Зобов'язано Управління ПФУ в м. Іллічівськ Одеській області повернути позивачу незаконно утримані суми пенсійного утримання з 01 березня 2014 року.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, начальник Управління ПФУ в м. Іллічівськ Одеської області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, судом не прийнято до уваги, що оскільки до розрахунку пенсії за віком померлого годувальника застосовувався показник середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік, тому і до розрахунку пенсії позивачу по втраті годувальника повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати за 2007 рік. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене судове рішення без змін.
Постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог в апеляційному порядку не оскаржено.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність її задоволення.
Судом встановлено, що 13 травня 2013 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Розпорядженням Управління ПФУ в м. Іллічівськ Одеській області від 17 травня 2013 року за № 595 позивача переведено на пенсію по втраті годувальника та призначено пенсію в розмірі 3009 грн. 23 коп., при цьому для обчислення розміру пенсії Управлінням ПФУ в м. Іллічівськ Одеської області застосований показник середньої заробітної плати за 2012 рік.
Розпорядженням від 18 березня 2014 року відповідач зробив перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік, у зв'язку з чим позивач стала отримувати пенсію в розмірі 1589 грн. 17 коп..
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при перерахунку позивачу пенсії безпідставно застосував при її обчисленні показник середньої заробітної плати (доходу) за 2007 рік.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Згідно ст. 12 названого Закону право на пенсію за віком мають, зокрема, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Частиною 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
На підставі ч. 1 ст. 37 названого Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Як встановлено матеріалами справи, 13 травня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Управління ПФУ в м. Іллічівськ Одеської області із заявами про призначення пенсії за віком та про переведення останньої з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (а. с. 12, 13).
Матеріалами справи також встановлено, що розпорядженням відповідача від 17 травня 2013 року за № 595 позивачу призначено пенсію за віком та наступним розпорядженням від 17 травня 2013 року ОСОБА_1 було переведено з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. При цьому для обчислення розміру пенсії Управлінням ПФУ в м. Іллічівськ Одеської області застосований показник середньої заробітної плати за 2012 рік (а. с. 14, 15).
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Згідно ч. 1 ст. 40 вказаного Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року.
Частиною 2 ст. 40 Закону встановлено, що одним з показників, який враховується в формулі визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії є середня заробітна плата працівників за календарний рік, що передує року звернення не за перерахунком, а за призначенням пенсії. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що термін «обчислення пенсії» у правовому розумінні тотожний терміну «призначення пенсії», а не перерахунку.
За таких даних, при перерахунку пенсії не підлягає врахуванню показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для призначення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, у зв'язку з визнанням даних змін до Закону неконституційними, оскільки приписами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній з 22 травня 2008 року, застосування такого показника при перерахунку пенсії не передбачене.
Крім того, поняття «середня заробітна плата працівників» та «показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії», є різними правовими категоріями.
Аналізуючи вказані норми, апеляційний суд приходить до висновку, що правила ч. 1 ст. 40 Закону при перерахунку пенсії застосовуються з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід), а ч. 2 вказаної статті передбачає формулу для обчислення, а не перерахунку пенсії з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників.
Таким чином, середня заробітна плата працівників за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону і є величиною постійною, не змінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії. Під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходи) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, при призначенні та розрахунку пенсії за віком померлому чоловіку (годувальнику) ОСОБА_1 відповідачем застосовувався показник середньої заробітної плати в Україні за 2007 рік.
За таких даних, з урахуванням того, що для обчислення пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника слід обрахувати пенсію померлого годувальника, положення ч. 3 ст. 45 Закону слід тлумачити, що «попередній вид пенсії» - це пенсія за віком померлого годувальника, а відтак відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників за 2012 рік, оскільки вказаний показник середньої заробітної плати в даному випадку застосовується виключно для призначення пенсії і застосування його для перерахунку пенсії є безпідставним.
Із врахуванням викладеного та наведених вище норм законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Управління ПФУ в м. Іллічівськ Одеської області при винесенні оскарженого розпорядження від 18 березня 2014 року № 139357 діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, що виключає можливість задоволення вимог позивача.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача не є обґрунтованим.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівськ Одеської області задовольнити.
Постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 06 травня 2015 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: О.С. Золотніков
Судді: Ю.В. Осіпов
В.О. Скрипченко