15 березня 2011 р. Справа № 24216/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2009 року у справі за його позовом до обласного комунального підприємства «Буковина-Фарм» про зобов'язання виконати вимоги,
У серпні 2009 року контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області (далі - КРУ в Чернівецькій області) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило зобов'язати обласне комунальне підприємство «Буковина-Фарм» (далі - ОКП «Буковина-Фарм») виконати вимоги № 24-03-10/2165 від 16.04.2009 року щодо вжиття заходів по відшкодуванню позик, термін повернення яких закінчився, у сумі 1121,00 грн., поверненню помилково перерахованих ДАК «Укрмедпром» коштів в сумі 2929,60 грн., відшкодуванню безпідставно списаного пального на суму 125,62 грн., відшкодуванню зайво нарахованої заробітної плати за невідпрацьований час в сумі 1923,16 грн. та відшкодуванню зайво перерахованих до цільових фондів коштів в сумі 714,64 грн., а також відшкодуванню орендарями витрат за спожиті комунальні послуги на суму 10948,47 грн.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року у справі № 2а-94/10/2470 у задоволенні позову було відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач КРУ в Чернівецькій області просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити його позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом було зроблено хибний висновок про те, що КРУ в Чернівецькій області обрало неналежний спосіб захисту порушеного права, який не відповідає способам, визначеним законом, оскільки відповідно до п.10 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (далі - Закон) воно звернутись з позовною заявою до суду в інтересах держави щодо виконання об'єктом контролю вимог про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження та використання активів.
Оскільки відповідачем не було забезпечено виконання вимог № 24-03-10/2165 від 16.04.2009 року в повному обсязі, то КРУ в Чернівецькій області на підставі п.10 ст. 10 Закону правомірно звернулося із даним позовом до суду.
При цьому звертає увагу апеляційного суду на те, що під час розгляду адміністративної справи ОКП «Буковина-Фарм» не було надано документів, які б свідчили про повернення помилково перерахованих ДАК «Укрмедпром» коштів в сумі 2929,60 грн., відшкодування безпідставно списаного пального на суму 125,62 грн., відшкодування зайво нарахованої заробітної плати за невідпрацьований час в сумі 1923,16 грн. та відкоригування перерахованих до цільових фондів коштів в сумі 714,64 грн., що свідчить про під ставність пред'явленого позову.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апелянтів у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач вжив всіх залежних від нього заходів щодо виконання вимог КРУ в Чернівецькій області, а тому позов не підлягає задоволенню. Крім того, суд прийшов до висновку про те, що позивач, звернувшись до суду із даним позовом до відповідача, обрав спосіб захисту порушеного права, який не відповідає способам, визначеним законом. Оскільки відповідач зобов'язаний виконувати вимоги КРУ в Чернівецькій області в силу ст. 15 Закону, то вимога позивача про покладення такого обов'язку ще й рішенням суду є безпідставною. Зобов'язання відповідача виконати ці вимоги ще й в судовому порядку не є способом захисту порушеного права, оскільки такі дії відповідач зобов'язаний вчинити на підставі закону і за їх невиконання законодавством визначено певні види відповідальності (п. 9 ст. 10 Закону). Окрім того, у випадку задоволення судом вимог позивача у тому вигляді, як вони сформульовані в позовній заяві, примусове виконання такого судового рішення буде неможливо здійснити у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із таких міркувань.
Приписами ст. 10 Закону визначено перелік підстав, з яких органи контрольно-ревізійної служби мають право звертатися до суду із відповідними позовами, а саме у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства (п. 8 ст. 10); звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 10 ст. 10).
На переконання колегії суддів, системний аналіз приписів вказаної статті Закону свідчить про те, що способом захисту порушеного права держави в контексті наведеного є звернення органу контрольно-ревізійної служби до суду в інтересах держави до особи, яка безпідставно отримала державні активи (кошти).
З огляду на викладене колегія суддів погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що зобов'язання відповідача ОКП «Буковина-Фарм» у судовому порядку виконати вимоги службової особи державної контрольно-ревізійної служби не можна вважати належним способом захисту порушеного права, оскільки такі відповідач зобов'язаний вчинити на підставі закону.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до переконання, що у випадку невиконання законної вимоги службової особи державної контрольно-ревізійної служби підконтрольним суб'єктом вимоги про захист майнових прав держави мають вирішуватися у судовому порядку в судах адміністративної юстиції, а не шляхом пред'явлення вимог про зобов'язання до її виконання у судовому порядку
Окрім цього, колегія суддів враховує й те, що спірні вимоги КРУ в Чернівецькій області, викладені у листі від 16.04.2009 року № 24-03-10/2165 за підписом начальника КРУ в Чернівецькій області «Про усунення виявлених недоліків та порушень» (а.с. 18-19) носять неконкретний характер як щодо самих дій, що їх на думку позивача слід здійснити, так і щодо порядку та форми задоволення таких вимоги, що унеможливлює вирішення питання про можливість зобов'язання її виконання у примусовому порядку.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, в цілому правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційну скаргу контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року у справі № 2а-94/10/2470 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Сапіга
ОСОБА_1