15 березня 2011 р. Справа № 26558/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Сапіги В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу судді Рівненського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року про повернення їх позовної заяви до Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області, Здолбунівської міської ради Рівненської області, комунального підприємства «Міське будинкоуправління № 1», Здолбунівського комунального підприємства «Водоканал» про зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,
У квітні 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом, у якому просили зобов'язати Здолбунівську районну державну адміністрацію Рівненської області, Здолбунівську міську раду Рівненської області, комунальне підприємство «Міське будинкоуправління № 1» і Здолбунівське комунальне підприємство «Водоканал» невідкладно зробити у їхній квартирі капітальний ремонт та стягнути з відповідачів на їх користь завдану у зв'язку із тривалою протиправною бездіяльністю моральну шкоду у загальному розмірі 8000 грн.
Оскаржуваною ухвалою судді від 16 квітня 2010 року вказану позовну заяву повернуто позивачам на підставі п.6 ч.3 ст. 108 КАС України, як таку, що не підсудна ОСОБА_3 окружному адміністративному суду.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять зазначену ухвалу скасувати та прийняти рішення по суті позовних вимог, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та необхідність розгляду заявленого ними позову окружним адміністративним судом.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, суддя виходив із того, що заявлений ними позов в силу вимог п.1 ч.1 ст. 18 КАС України підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду та не може бути розглянутий ОСОБА_3 окружним адміністративним судом.
Проте, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими.
Згідно із п.1 ч.1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.
Відповідно до ч.2 ст. 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
З позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що свої позовні вимоги вони заявили до кількох суб'єктів владних повноважень, один із яких, а саме Здолбунівська районна державна адміністрація Рівненської області, належить до органів державної виконавчої влади, а інший, Здолбунівська міська рада Рівненської області, до органів місцевого самоврядування.
На думку колегії суддів, при вирішенні питання про предметну підсудність справи за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно було керуватися насамперед вимогами ч.5 ст. 18 КАС України, відповідно до якої у разі невизначеності цим Кодексом предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.
Таким чином, оскільки позивачі у цій справі наполягають на розгляді їхньої позовної заяви саме ОСОБА_3 окружним адміністративним судом і таке їхнє право випливає зі змісту ч.5 ст. 18 КАС України, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Окрім того, за правилами ч.1 ст. 21 КАС України у редакції, чинній на даний час, якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.
За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судді підлягає скасуванню, а позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поверненню до ОСОБА_3 окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження в адміністративній справі.
Разом із тим, вимоги апелянтів про вирішення заявленого ними позову по суті не відповідають повноваженням суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, передбаченим ст. 199 КАС України, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу судді Рівненського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року скасувати, а справу № 2а-1668/10/1770 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Сапіга
ОСОБА_4