15 березня 2011 р. Справа № 16948/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року у справі за його позовом до Костинецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області про стягнення коштів за оренду землі,
У вересні 2009 року контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області (далі - КРУ в Чернівецькій області) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило стягнути з Костинецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області (далі - Костинецька сільрада) за оренду землі кошти в сумі 12804,01 грн. в користь відповідних місцевих бюджетів згідно із ст. 20 Закону україни «Про плату за землю».
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року у справі № 2а-1294/09/2470 у задоволенні позову було відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач КРУ в Чернівецькій області просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Костинецької сільради кошти на загальну суму 12804,01 грн. на користь відповідних місцевих бюджетів згідно ст. 20 Закону України «Про плату за землю». При обґрунтуванні вимог апеляційної скарги покликається на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що з огляду на приписи ст. 27 Закону України «Про плату за землю» та ст. 113 Бюджетного кодексу України здійснення контролю за правильністю обчислення і справляння орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є в межах повноважень органів державної податкової служби, а не контрольно-ревізійної служби. Відтак апелянт наполягає на тому, що вправі був вимагати від відповідача забезпечення відшкодування недоотриманих доходів від оренди земельних ділянок за користування земельною ділянкою орендарем ОСОБА_1 на суму 7547,68 грн., а також втрат бюджету за користування земельними ділянками орендарями ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без укладення договорів оренди у сумі 5525,93 грн., що було виявлено у ході ревізії Костинецької сільради за період з 01.06.2006 року по 31.07.2008 року, результати якої оформлено актом № 24-30-42/52 від 08.09.2008 року.
Відповідні законні вимоги органу контрольно-ревізійної служби, викладені у листі від 09.09.2008 року № 24-30-12/526, відповідачем було залишено без належного реагування.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апелянтів у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до положень ст.ст. 2, 20, 27 Закону України «Про плату за землю», ст. 20 Закону України «Про систему оподаткування», ст. 2 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні», ст. 113 Бюджетного кодексу України в межах повноважень органів державної контрольно-ревізійної служби є здійснення контролю за виконанням місцевих бюджетів, цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, однак здійснення контролю за правильністю обчислення і справляння орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є в межах повноважень органів державної податкової служби. Тому у даному випадку позивач вийшов за межі передбачених законом повноважень.
Окрім того Костинецькою сільрадою було вжито відповідних заходів для усунення виявлених у ході проведеної КРВ в Сторожинецькому районі ревізії недоліків у організації справляння орендної плати за землю, а отже вимоги КРУ в Чернівецькій області від 08.09.2008 року за №24-30-42/52 є безпідставними.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із таких міркувань.
Згідно із положеннями ст. 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Приписами ст. 27 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
За правилами ст. 20 Закону України «Про систему оподаткування» контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами
Разом із тим, у відповідності до ст. 2 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні», головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Таким чином, на переконання колегії суддів, слід погодитися із думкою суду першої інстанції про те, що до компетенції органів контрольно-ревізійної служби не відноситься контроль за правильністю та своєчасністю справляння орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а відтак вимоги позивача є безпідставними і правильно відхилені судом першої інстанції.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційну скаргу контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року у справі № 2а-1294/09/2470 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Сапіга
ОСОБА_4