Головуючий у 1 інстанції - Карпенко С.Ф.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
17 травня 2011 року справа №2а-653/11/1201
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ястребової Л.В.
суддів Ляшенка Д.В. , Чумака С.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області на постанову Алчевського міського суду Луганської області від 04 березня 2011 року по справі № 2а-653/11/1201 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов»язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про стягнення щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року.
Постановою Алчевського міського суду Луганської області від 04 березня 2011 року зазначений позов задоволено частково. Визнані протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області щодо виплати позивачу підвищення до пенсії згідно ст.. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області здійснити перерахунок та виплату до пенсії позивачу відповідно до ст.. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.. 28 Закону України « Про загальнообов»язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 17 серпня 2010 року по день прийняття судом постанови. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодився з вищезазначеною постановою, та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до п. 2 ч. 1 ст.197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги встановила наступне.
Позивач, перебуває на обліку у відповідача, має статус "Дитина війни".
Згідно статті 6 Закону № 2195-IV в редакції, яка діяла з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та діє з 22 травня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повно важення щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог статті 6 Закону № 2195-ІV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Зі статті 6 Закону № 2195-ІV випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) і встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Зазначені зміни були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року, оскільки з 1 січня 2008 року вказана стаття 6 була викладена в іншій редакції, за якою виплата 30 % підвищення пенсії передбачена не була.
За приписами статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року в розмірі 481 грн., з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року в розмірі 482 грн., з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 498 грн.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача при нарахуванні пенсії з 1 січня 2009 року виплату підвищення до пенсії як дитині війни здійснювати відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року № 835-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Проте, на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни». Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні. Розмір підвищення до пенсії з 1 січня 2009 року цією постановою не визначений та змін стосовно цього питання у 2009 році в вищезазначену постанову не вносилося.
Таким чином, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2009 року по дійсний час є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.»
Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”, не внесено змін та не зупинено дію ст. 6 Закону №3551.
Таким чином, стаття 6 Закону №3551 з 1 січня 2010 року є діючою в наступній редакції: “дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком”.
Оскільки на час розгляду цієї справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про використання цього поняття тільки для призначення пенсій в межах зазначеного закону та неможливості використання вказаного розміру у розрахунку підвищення до пенсій особам з статусом дитини війни.
Проте місцевий суд припустився помилки, не врахувавши наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Зазначена редакція ч. 2 ст. 99 КАС України набрала чинності з 30.07.2010 року, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що строк на звернення до суду з адміністративним позовом, якщо право на звернення до суду виникло до цієї дати, повинен обчислюватись саме з цієї дати, за умови, якщо станом на 30.07.2010 року не сплив строк на звернення до суду, встановлений чинним законодавством, що регулювало дані відносини до набрання чинності вказаними змінами.
Разом з тим, оскільки станом на 30.07.2010 року справи, пов'язані із соціальними виплатами, розглядались в порядку цивільного судочинства і лише рішенням Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року у справі № 1-40\2010 було визнано, що вони повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства, то передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України шестимісячний строк звернення до суду для цієї категорії справ повинен обчислюватись саме з 9 вересня 2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи вимоги позивача стосуються стягнення недоплаченої надбавки, як дитині війни за період, починаючи з 2006 року. Оскільки до рішення Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року справи щодо стягнення підвищення до пенсії як дитині війни розглядались в порядку цивільного судочинства, то на них розповсюджувався передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності.
Позивач звернувся із позовною заявою 17.02.2011 року, а тому трирічний строк сплив щодо вимог позивача, починаючи з 09.07.2007 року по 16.02.2008 рік (включно) ще до 9 вересня 2010 року, тобто до переходу цих справ під юрисдикцію адміністративних судів.
Згідно статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, позивачкою пропущено строк звернення до адміністративного суду з цим позовом щодо частини своїх вимог. Тому вимоги позивача за період з 09.07.2007 р. по 16.02.2008 року (включно) підлягають залишенню без розгляду, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлено обставини по справі та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме зобов'язання здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії позивачу, встановленої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та провести відповідні виплати за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, та з 01.01.2010 року з урахуванням фактично сплачених сум.
Керуючись статтями 195, 195-1, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області - залишити без задоволення..
Постанову Алчевського міського суду Луганської області від 04 березня 2011 року по справі № 2а-653/11/1201 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов»язання вчинити певні дії - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов»язання вчинити певні дії -задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області щодо виплати позивачу підвищення до пенсії згідно ст.. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, та з 01.01.2010 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області здійснити перерахунок та виплату до пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 28 Закону України « Про загальнообов»язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, та з 01.01.2010 року з урахуванням фактично сплачених сум.
В решті позову відмовити.
Постанова апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя: Л.В.Ястребова
Судді: Д.В.Ляшенко
ОСОБА_3