Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
12 липня 2010 року справа №2а-20950/09/0570
зала судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого
ОСОБА_1, суддів: Арабей Т.Г., Жаботинської С.В., за участю секретаря Задоєнка О.В., за участю відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - по довіреностям; розглянувши апеляційні скарги Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області, Державної податкової адміністрації у Донецькій області, Державної податкової адміністрації України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року у адміністративній справі № 2-а-20950/09/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області, Державної податкової адміністрації у Донецькій області, Державної податкової адміністрації України про визнання дій неправомірними, визнання рішення недійсним, зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2009 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом та просив суд визнати дії Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (надалі -відповідач-1) щодо винесення акту № 6 від 30.03.2009 р. з анулювання реєстрації ТОВ «Агат» як платника податку на додану вартість неправомірними; визнати рішення відповідача-1 про анулювання реєстрації ТОВ «Агат» як платника податку на додану вартість недійсним; зобов'язати відповідача-1 відновити ТОВ «Агат» як платника податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачем анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Агат», незважаючи на подання податкових декларацій з податку на додану вартість за період лютий 2008 р. - січень 2009 р. та декларування протягом даного періоду оподатковуваних операцій, чим порушені приписи п.п. «ґ» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року позов було задоволено частково. Визнано рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про анулювання реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» як платника податку на додану вартість. Зобов'язано Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію відновити товариство з обмеженою відповідальністю «Агат» як платника податку на додану вартість з моменту набрання законної сили цього рішення в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погодившись з таким судовим рішенням, Макіївська об'єднана державна податкова інспекція у Донецькій області, Державна податкова адміністрація у Донецькій області, Державна податкова адміністрація України звернулися до суду з апеляційними скаргами, в яких просили постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що дане судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні представники відповідачів наполягали на задоволенні апеляційних скарг, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг та наданих заперечень, пояснення сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах, залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 04 квітня 2007 року ТОВ «Агат» надано свідоцтво № 100032992 про реєстрацію платника податку на додану вартість.
30 березня 2009 року Макіївською ОДПІ складений протокол № 6 засідання комісії, яким постановили на підставі пп. «г» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» анулювати свідоцтво платника на додану вартість суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ «Агат». Анулювання реєстрації платника податку на додану вартість здійснювати на підставі акта про анулювання реєстрації платника на додану вартість.
30 березня 2009 року Макіївською ОДПІ складений акт № 6 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідно до якого комісією встановлено, що:
- позивач надає декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність обсягів оподатковуваних поставок протягом останніх дванадцяти послідовних податкових місяців з лютого 2008 року до січня 2009 року;
- позивач надає декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність обсягів оподатковуваних поставок протягом останніх дванадцяти послідовних податкових місяців з лютого 2008 року до січня 2009 року, та має за останні дванадцять календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн.
- розмір податкової заборгованості з податку на додану вартість на дату складання акту: 0 грн.
На підставі наведеного, комісією прийнято рішення про анулювання реєстрації платника
податку на додану вартість згідно пп. «ґ» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану
вартість».
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає доречним зазначити, що згідно до приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, колегія суддів погоджується із застосуванням судом першої інстанції приписів Закону України «Про податок на додану вартість».
Отже, відповідно до пунктом 9.8 статті 9 даного Закону, реєстрація діє до дати її анулювання, якщо: а) платник податку, який до місяця, у якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, уключаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом Закону; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені в статті 6 та статті 81 Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання. Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
Таким чином, колегія суддів не сприймає доводи скаржників, вдавання до аналізу та розширеному тлумаченню діючого законодавства у своєму розумінні щодо того, що стосовно анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість через відсутність оподатковуваних поставок, законодавець мав на увазі саме випадки відсутності у певному податковому періоді операцій з продажу товару (надання послуг), які здійснюються таким платником податків, оскільки підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість викладені в підпунктах «а» -- «ґ» пункту 9.8. статті 9 Закону України від 03.04.1997 №168/ВР «Про податок на додану вартість», їх перелік є вичерпним і застосування будь-яких інших підстав (в тому числі: підпункт 2.3.1. пункту 2.3. Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» чи абзац третій пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.209 року №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)») - є неправомірним.
Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджуються з висновком суду першої інстанції щодо порушення податковим органом приписів пункту 9.8. статті 9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) та абзацу першого підпункту 25.2.1. підпункту 25.2. пункту 25 Положення, приймають рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за відсутності законодавчо встановлених випадків передбачених підпунктом «в» пункту 9.8. статті 9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) та без наявності підтвердних документів (відомостей), визначених абзацами п'ятим-одинадцятим підпункту 25.2.1. підпункту 25.2. пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (Форми NN 1-ПДВ, 2-ПДВ, 3-ПДВ, 4-Р, 6-ПДВ, 2-РС, 4-РС, 3-РС, 2-РК, 2-РЖ, 6-РЖ), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 N 79).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, системний аналіз вищенаведених нормативно-правових актів свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Таким чином, відповідач діяв всупереч Закону та за межами повноважень, наданих йому чинним законодавством України.
З урахуванням викладеного та враховуючи принципи частини 2 ст. 71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційні скарги Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області, Державної податкової адміністрації у Донецькій області, Державної податкової адміністрації України - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року у справі № 2-а-20950/09/0570- залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст виготовлено 12 липня 2010 року.
Головуючий: Г.М.Міронова
Судді: Т.Г.Арабей
ОСОБА_5