27 серпня 2015 рокусправа № П/811/445/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередниченко В.Є.,
суддів: Семененка Я.В., Панченко О.М.,
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Спецзовнішкомплект» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі №П/811/445/15 за поданням Світловодської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області до приватного підприємства "Спецзовнішкомплект" про стягнення податкового боргу,-
Світловодська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Світловодська ОДПІ) 16 лютого 2015 року звернулось до суду з поданням до приватного підприємства "Спецзовнішкомплект" (далі - ПП "Спецзовнішкомплект"), згідно з яким просить стягнути з відповідача кошти в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 2710130,53 грн. з рахунків у банках.
В обґрунтування своїх вимог контролюючий орган зазначає, що відповідач має податковий борг у розмірі 2710130,53 грн. який у визначений законодавством строк не сплатив.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року подання задоволено в повному обсязі.
Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не надано доказів сплати заборгованості, або інших доказів в обґрунтування її відсутності
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені подання відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що:
- відповідача в супереч вимогам ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України не було належним чином повідомлено про розгляд справи у суді першої інстанції;
- податкові повідомлення рішення, на підставі яких був сформований податковий борг оскаржено до Вищого адміністративного суду України, що свідчить про наявність спору щодо правомірності їх формування;
- податкову вимогу на суму 2464423,99 грн. позивач не отримував.
Згідно з запереченням на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідач зареєстрований в установленому законодавством порядку 30 серпня 1996 року як платник податків та перебуває на податковому обліку (а.с.6).
Відповідач має податковий борг в розмірі 2710130,53 грн. (а.с.12)., в тому числі з:
- податку на прибуток підприємств у розмірі 1421276,81 грн.;
- податку на додану вартість у розмірі 1043147,18 грн.;
- пені за порушення терміну розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 245706,54 грн..
Заборгованість виникла внаслідок несплати відповідачем грошового зобов'язання, визначеного в податковій декларацій №9078785403 від 20 січня 2015 року, в якій визначено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 12857,00 грн. та податкових повідомленнях-рішеннях:
№ 0003272300 від 14 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1541448,00 грн.;
№ 0000021500 від 13 січня 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1020,00 грн.;
№0009601500 від 17 грудня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1020,00 грн.;
№0003282300 від 14 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 992498,82 грн.;
№0004052201 від 28 липня 2014 року, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 245706,54 грн.
Стягнення коштів платника податків який має податковий, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу є предметом спору переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача податкового боргу з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості, або інших доказів в обґрунтування її відсутності.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно із пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
У відповідності до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нарахування суми грошового зобов'язання, платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем було оскаржено в судовому порядку податкові повідомлення рішення № 0003272300 від 14 січня 2013 року, №0003282300 від 14 січня 2013 року, №0004052201 від 28 липня 2014 року.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року у справі №П/811/284/13-а, яка ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року залишена без змін, у задоволенні адміністративного позову ПП «Спецзовнішкомплект» до Світловодської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 січня 2013 року №0003282300 та №0003272300 відмовлено (а.с.37-42).
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року у справі №П/811/2637/14 у задоволенні адміністративного позову ПП «Спецзовнішкомплект» до Світловодської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 липня 2014 року №0004052201 відмовлено (а.с.43-44).
Статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Отже, посилання відповідача на подальше оскарження ним податкових повідомлень-рішень від 14 січня 2013 року №0003282300 та №0003272300, на підставі яких був сформований податковий борг, до Вищого адміністративного суду України є необґрунтованими, оскільки, станом на момент розгляду цієї справи судові рішення в адміністративних справах №П/811/284/13-а та №П/811/2637/14, набрали законної сили, а тому сума грошового зобов'язання, визначена оскарженими в цих справах податковими повідомленнями-рішеннями, є узгодженою.
Податкові повідомлення-рішення № 0000021500 від 13 січня 2015 року та № 0009601500 від 17 грудня 2014 року не було оскаржено відповідачем у судовому порядку, доказів зворотнього відповідачем суду надано не було.
Крім того, згідно з п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкове зобов'язання визначене самостійно платником в податковій декларації в силу положень п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим.
Отже, податкове зобов'язання з податку на додану вартість визначене в поданій відповідачем декларації №9078785403 від 20 січня 2015 року в розмірі 12857,00 грн. (а.с.24) є узгодженим.
Відповідно до облікової картки платника податків суму грошового зобов'язання зменшено за рахунок самостійної сплати податку на прибуток приватних підприємств по податковим повідомленням-рішенням від 14 січня 2013 року:
№0003272300 на 61,82 грн. та 177882,00 грн., так загальна сума грошового зобов'язання становить 1363504,18 грн. (1541448,00 грн. - (61,82 грн. + 177882,00 грн.));
№0003282300 на 13,85 грн., 5095,00 грн. та 12857,00 грн., так загальна сума грошового зобов'язання становить 974532,97 грн. (992498,82 грн. - (13,85 + 5095,00 грн. + 12857,00 грн.)).
Також, вбачається нарахування контролюючим органом пені на борг минулих років згідно з п.п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України по податковим повідомленням-рішенням від 14 січня 2013 року: № 0003272300 в розмірі 57772,63 грн.та № 0003282300 в розмірі 147,94 грн..
Відповідно до облікової картки платника податків, залишок несплаченої пені з податку на прибуток приватних підприємств становить 57772,63 грн, а з податку на додану вартість становить 53717,21 грн.
Отже, сума узгодженого податкового зобов'язання відповідача становить 2710130,53 грн., а саме сума зі сплати:
податку на прибуток підприємства становить 1421276,81 грн. (136504,18 грн. + 57772,63 грн.);
податку на додану вартість становить 1043147,18 грн. (974532,97 грн. + 1020,00 грн. + 1020,00 грн. + 12857,00 грн. + 53717,21 грн.);
пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД становить 245706,54 грн.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом винесено податкову вимогу №1812-25 від 18 грудня 2014 року, яку надіслано відповідачу, що підтверджується копією податкової вимоги. Доказів оскарження зазначеної податкової вимоги у встановленому законом порядку до матеріалів справи не надано (а.с.11).
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів, отже посилання відповідача на те, що ним отримано лише податкову вимогу від 18 грудня 2014 року №1812-25 на суму 245706,54 грн., а податкову вимогу на суму 2464423,99 грн. (2710130,53 грн. - 245706,54 грн.) ПП «Спецзовнішкомплект» не отримувало є необґрунтованим, оскільки якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини наявності у відповідача податкового боргу по платежам до бюджету в сумі 2710130,53 грн., який є узгодженим, а також те, що податковому органу надано право на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірності заявленої Світловодської ОДПІ вимоги про його стягнення на користь державного бюджету України.
Щодо доводів відповідача про те, що його не було належним чином повідомлено про час та день розгляду справи судом першої інстанції тому оскаржене рішення підлягає скасуванню, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність вказаних обставин не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вказане порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності стягнення податкового боргу з ПП «Спецзовнішкомплект» у розмірі 2710130,53 грн. з рахунків у банках.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Спецзовнішкомплект» - залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі №П/811/445/15 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлений 01 вересня 2015 року.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: Я.В. Семененко
Суддя: О.М. Панченко